Номер провадження: 11-сс/813/1009/23
Справа № 946/3549/23 1-кс/946/1102/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом, Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області та ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні №12023162150000407 від 27.03.2023 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, офіційно не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, в останнє:
-01.10.2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 8 років, звільненого від відбування покарання 10.03.2017 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік, 10 місяців, 21 день,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України,
встановив:
В провадженні слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12023162150000407 від 27.03.2023 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України, вчинених за наступних обставин.
Відповідно до клопотання слідчого та ухвали слідчого судді встановлено, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162150000407 від 27.03.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 26.03.2023 року близько 23:30 години, ОСОБА_8 , який раніше вчиняв умисне вбивство, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , в ході раптово виниклої сварки з ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс останньому за допомогою ножа один удар в область черевної порожнини, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишківника, великого сальника, брижжі сигмо видної кишки, та не довів свій умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_9 до кінця, по причинам, що не залежали від його волі.
Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, 26.03.2023 року приблизно о 23:50 годин, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті помсти за сварку та неприязні стосунки з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою заподіяння смерті ОСОБА_10 , маючи при собі ніж, який він взяв спеціально для нанесенням ним тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , проник у двір будинку АДРЕСА_3 , де на той час перебував ОСОБА_10 . Після чого ОСОБА_8 змусив вийти потерпілого з будинку на двір, де діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, маючи умисел направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс ОСОБА_10 за допомогою вказаного ножа чисельні (більше 10) удари в область черевної порожнини та передньої поверхні тіла, заподіявши тим самим йому проникаючі ножові поранення із пошкодженням внутрішніх органів, в результаті чого настала смерть останнього на місці. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 є: шок, сукупна травма грудної клітки, живота, судин правого стегна з ушкодженням внутрішніх органів (серця, брижжі тонкого кишківника та кишківника).
27.03.2023 року ОСОБА_8 затриманий в порядку ст.208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
28.03.2023 року ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 та підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою,строком до 25.05.2023 року,без визначення розміру застави.
16.05.2023 року керівником Ізмаїльської окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 27.06.2023 року.
23.05.2023 року старший слідчий СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 звернулася до слідчого судді з погодженим прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , без визначення розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що закінчити досудове розслідування у передбачений ч.1 ст.219 КПК України строк не виявилося можливим, оскільки у кримінальному провадженні №12022162150000407 необхідно отримати висновки призначених судово-медичних імунологічних та судово-медичних медико-криміналістичних експертиз. Долучити вчасно висновки вказаних призначених експертизи не надалося за можливим, оскільки їх проведення займає великий проміжок часу, експертизи являються багато об'єктними та складними, їх проведення триває, а також у зв'язку з необхідністю отримання доказів, які мають суттєве значення для судового розгляду обвинувального акту. Крім того, слідчий послався на те, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , продовжують існувати, та запобігти їх вчиненню неможливо шляхом застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 та підозрюваному ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 36 (тридцять шість) днів в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, до 27 червня 2023 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на: обґрунтованість підозри, з посиланням на долучені органом досудового розслідування докази; доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів; дані про особу підозрюваного. З урахуванням вказаних обставин, слідчий суддя дійшов до висновку, що викладені обставини свідчать, що заявлені ризики не зменшились та підозрюваний може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов'язки. Більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання ОСОБА_8 обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник зазначає, що з урахування визнання вини ОСОБА_8 , останній не має на меті переховуватись від органу досудового розслідування та суду та продовжувати злочинну діяльність, оскільки вину свою визнав. Захисник звертає увагу, що підозрюваний працює по найму, має постійне місце проживання, незважаючи на те, що останній є раніше судимим, однак в подальшому злочинів не вчиняв. Захисник посилається також на те, що слідчим суддею не враховано пом'якшуючу обставину - підозрюваний з дитинства має слабоумство з ознаками шизофренії.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.197 КПК, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК, та сукупний строк тримання під вартою підозрюваному, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, не повинен перевищувати дванадцяти місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст.199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, без визначення розміру застави.
З матеріалів судового провадження вбачається, що на стадії розгляду слідчим суддею питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обґрунтовано підозрюється в скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України.
Питання обґрунтованості підозри детально досліджувалось при обранні слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , в ході якого було встановлено, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Крім того, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 переглянута Одеським апеляційним судом та визнана законною та обґрунтованою.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
При цьому, апеляційний суд констатує, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість та обґрунтованість пред'явленої на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 підозри, яка була пред'явлена у відповідності до вимог Глави 22 Кримінального процесуального закону України, необхідність завершення досудового розслідування, а також існування ризиків, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілу та може вчинити інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, виправдовує необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 та дає апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість оскарженої ухвали слідчого судді.
Таким чином, на даній стадії досудового розслідування, апеляційний суд визнає непереконливими доводи захисника про необґрунтованість підозри.
Мотивуючи неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано врахував те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено та задля його завершення необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, які буде неможливо здійснити у разі ухилення підозрюваного від досудового розслідування при обранні відносно нього іншого запобіжного заходу.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час останній підозрюється у скоєнні особливо тяжких злочинах, що спричинили смерть людини, а інша перебуває у важкому стані, тобто злочин не доведений до кінця, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Підозрюваний ОСОБА_8 , хоча і є громадянином України, однак може вчиняти дії для переховування від органу досудового розслідування, тим паче в умовах воєнного стану. Підозрюваний неодружений, не має дітей, не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілого, свідків, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_8 на потерпілого, свідків, оскільки покази потерпілого та свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків та інших учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів враховує, що захисником не наведено та не підтверджено наявності обставин, що могли б гарантувати запобігання встановленим ризикам, які враховувались при обранні запобіжного заходу та на даний час не перестали існувати, шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням волі, який просив обрати захисник.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Колегією суддів не враховуються доводи захисника щодо неврахуванням слідчим суддею незадовільного стану здоров'я підозрюваного, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження даного факту та стороною захисту не долучено таких доказів.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, апеляційний суд вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження строку запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої ОСОБА_8 підозри у вчиненні інкримінованих йому дій та продовження існування раніше встановлених ризиків, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника про незаконність ухвали слідчого судді про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, суд визнає безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023162150000407 від 27.03.2023 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4