Справа № 136/2058/18
Провадження № 22-ц/801/1259/2023
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Копаничук С. Г.
15 червня 2023 рокуСправа № 136/2058/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,
з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянув в судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Кривенка Д. Т. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу для виконання,
24 жовтня 2018 року Липовецьким районним судом Вінницької області видано судовий наказ по справі №136/2058/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки його заробітку (доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та на більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з 04 жовтня 2018 року і до досягнення дитино повноліття.
30 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу для виконання, посилаючись на те, що боржник ухилявся від добровільного виконання судового наказу про стягнення аліментів. Також, причинами невчасного пред'явлення виконавчого документу для примусового виконання ОСОБА_1 вказує обмеження пов'язані з карантином та воєнним станом.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу для виконання. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявницею не пропущено строк пред'явлення до виконання судового наказу.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву. Зазначила, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 433 ЦПК України, не надав оцінку причинам поважності пропуску строку пред'явлення до виконання судового наказу.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що судовий наказ може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі №1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Статтею 18 ЦПК України визначено: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом стягнуто аліменти ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до повноліття доньки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 березня 2023 року ОСОБА_3 виповнилось 18 років. Заявниця звернулася до суду із заявою про поновлення строку на пред'явлення судового наказу до виконання - 30 березня 2023 року.
Отже, на час подання до суду заяви ОСОБА_1 , строк пред'явлення судового наказу до виконання, передбачений ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», закінчився.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання з тих підстав, що цей строк не пропущено, є помилковим.
За своєю правовою природою аліменти - це щомісячні виплати на утримання дитини, кінцевий строк виплати яких обмежується повноліттям дитини. При цьому, аліменти мають щомісячне, періодичне признання для забезпечення потреб дитини та їх виплата припиняються, з повноліттям дитини, яка здатна працювати та забезпечувати свої потреби самостійно.
Надаючи оцінку поважності підстав пропуску строку ОСОБА_1 на пред'явлення судового наказу до виконання колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Метою вказаної статті є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому відповідно до ст.89 ЦПК України суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10.
Заяву про поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання ОСОБА_1 обґрунтовує невиконанням судом приписів ст.431 ЦПК України, щодо створило об'єктивні перешкоди вчасно звернути до виконання рішення суду про стягнення коштів із боржників, а також посилається на карантинні обмеження та введення військового стану.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримала судовий наказ 31 жовтня 2018 року (а.с. 20).
Отже, з 31 жовтня 2018 року до введення карантинних обмежень та військового стану заявниця мала достатньо часу для пред'явлення судового наказу до виконання.
Однак, не скориставшись такими правами, і не пред'являючи до виконання судовий наказ стягувач, на власний ризик проявивши бездіяльність, пропустила строк на виконання рішення суду, що не може вважтися об'єктивною обставиною для його поновлення за ознакою, що сталася поза волею сторони (незалежних від неї обставин). Відтак має понести наслідки пропуску строку для предявлення його до виконання, який, як виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути предявлено до виконання лише протягом усього періоду на який вони присуджені.
Крім того, згідно з правових позицій Європейського Суду з прав людини, що викладені у пункті 570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» (заява № 14902/04) та у пункті 51 рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (заяви № 22083/93, 22095/93), котрі дають підстави зробити висновки, що сплив строків пред'явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Також ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників. Тому вирішуючи питання поважності причин пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання суд фактично вирішує питання не тільки про право стягувача, а й про права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд. У зв'язку з цим, оцінюючи наявність підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату, суд має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років може розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення суду.
Доводи заяви свідчать лише про те, що стягувач фактично не цікавилася розглядом справи.
Сам по собі факт того, що рішення суду, яке набрало законної сили залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки передбачивши строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне й обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.
Отже, розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у поновлення строку для предявлення судового наказу до виконання, однак помилився щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржену ухвалу у цій частині слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку предявлення судового наказу до виконання, але з інших мотивів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381 384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
Т. О. Денишенко