Справа № 521/15253/23
Номер провадження:1-кс/521/2155/23
Дата і місце постановлення ухвали:
15 червня 2023 року, м. Одеса.
Назва та склад суду, секретар судового засідання:
Малиновський районний суд м. Одеси у складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження:
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023164470000287 від 14.06.2023 року.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення:
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України.
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєї ініціативи воно розглядається:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся дізнавач з клопотанням про арешт майна, яке 14.06.2023 року було виявлено та вилучено під час огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Адміральський проспект, 6, а саме: паперовий згорток із речовиною рослинного походження зеленого кольору, прозорий zip-пакет із кристалічною речовиною блакитного кольору із забороною розпорядження та користування майном.
Дізнавач та власник майна у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили. Слідчий суддя вважає за можливе, відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України, розглянути клопотання без участі дізнавача та власника майна.
Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів:
З клопотання слідчого та наданих матеріалів вбачається, що 14.06.2023 року, ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Адміральський проспект, 6, зберігав при собі наркотичну речовину.
За даним фактом 14.06.2023 року почато досудове розслідування, про що до ЄРДР внесені відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення за №12023164470000287.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався:
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В даному випадку, вилучене майно підпадає під критерії, передбачені п.3 ч.2 ст. 167 КПК України та на даний час є достатні підстави, які передбачені абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України, що в подальшому вказане майно може бути приховано, пошкоджено або знищено.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Зазначене майно є речовим доказом так як вказане майно є предметом, що було об'єктом кримінально протиправних дій (ст. 98 КПК України).
Крім того, у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, яке є речовим доказом за кримінальним провадженням.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами було законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як вказане майно було виявлено та вилучено під час огляду, після чого орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Таким чином, дії органів державної влади відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання не було свавільним і задовольнило вимогу законності.
Щодо забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, то в даному випадку інтереси суспільства щодо здійснення досудового розслідування, де майно є речовим доказом, перевагає вимозі захисту основоположних прав конкретної особи в частині мирного володіння майном фізичної або юридичної особи.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право не суперечить загальній нормі, зазначеній у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Викладаючи мотиви прийнятого рішення, щодо обставин скоєного кримінального правопорушення та наявних доказів, слідчий суддя вважає за необхідне дотриматися балансу між мотивуванням судового рішення, що передбачено ч.1 ст. 370 КПК України та недопустимістю розголошення відомостей досудового розслідування, що передбачено ст. 222 КПК України.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
Висновки суду:
Клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12023164470000287 від 14.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке 14.06.2023 року було виявлено та вилучено під час огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Адміральський проспект, 6, а саме: паперовий згорток із речовиною рослинного походження зеленого кольору, прозорий zip-пакет із кристалічною речовиною блакитного кольору.
Заборонити розпоряджатися та користуватися майном.
Копію ухвали надіслати дізнавачу, прокурору.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити дізнавачу та прокурору, в порядку, передбаченому Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 року.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження:
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1