465/331/19
2-а/465/58/23
Іменем України
31.05.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Марків Ю.С.,
з участю секретаря судових засідань Мучинської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що спірною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425.00 грн за те, що він, 16.01.2019 року о 22 год. 50 хв. у м. Львові на проспекті Свободи, 43, керував транспортним засобом Opel Vectra, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 4. 1. "Рух прямо" та не мав при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 8.4 та п. 2.1 ПДР України. З даною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього інспектором не відбувався, після зупинки транспортного засобу поліцейський не представився та не повідомив передбачену законом причину зупинки транспортного засобу, не було надано можливості надати покази та брати участь у розгляді справи, не було роз'яснено прав та не надано можливості скористатися правовою допомогою.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову інспектора патрульної поліції Варениці А. Я., серії НК №486262 від 16.02.2019 року та закрити провадження у справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, згідно з якої вбачається, що копію ухвали Франківського районного суду м.Львова про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01.03.2023 року було доставлено до електронної скриньки відповідача 06.03.2023 року, а також матеріалами справи підтверджується, що примірник позовної заяви з додатками відповідачем отримано 13.02.2019 року (а.с. 16). Відзиву на позовну заяву, а також будь-яких інших клопотань суду не надав.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №486262 від 16.01.2019 року, винесеною інспектором В1Р1Б4 Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Вареницею О. Я., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 16.01.2019 року о 22 год. 50 хв. у м. Львові на проспекті Свободи, 43, керував транспортним засобом Opel Vectra, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 4. 1. "Рух прямо" та не мав при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 8.4 та п. 2.1 ПДР України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Предметом оскарження у даній справі є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Пунктом 8.4 Правил дорожнього руху передбачено дорожні знаки, які поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Частиною першою статті 126 КУпАП в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови передбачалась відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"),
Частиною першою статті 122 КУпАП в редакції чинній на момент складення постанови передбачалась відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п.2,3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа винила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до п.55.1., 55.2 ст.55 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників. Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ.
Згідно із п.56.3. ст.56 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов'язані надавати органам відповідних підрозділів Національної поліції на їх запити відомості про укладені, недійсні та ті, що припинили свою дію, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, поліцейський при складенні постанови про адміністративне правопорушення серії НК №486262 від 16.01.2019 на ОСОБА_1 за порушення п. 2.1 ПДР України і покликань останнього, що керований ним транспортний засіб є забезпечений, міг перевірити наявність у останнього чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч.1 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтями 31, 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 N 580-VIII визначено, що поліція може застосовувати як превентивний захід застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису для забезпечення публічної безпеки і порядку з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.
Таким чином, положення Закону N 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Водночас, будь-яких інших доказів, окрім постанови від 16.01.2019 щодо того, що позивач порушив вимоги п. 8.4. та п. 2.1 Правил дорожнього руху, та які б спростовували твердження позивача, що він ці правила не порушував, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - кінозйомки, відеозапису, тощо відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Докази, надані суду, які стали підставою для винесення постанови не фіксують, що позивач порушив вимоги п. 8.4. та п. 2.1 Правил дорожнього руху, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.
Відповідач, в свою чергу в судове засідання не з'явився, доказів щодо обставин справи не подав, таким чином покладений на нього обов'язок щодо доказування суду правомірності своїх дій, не виконав і не спростував доводи позивача.
За даних обставин, відповідачем при винесені постанови не дотримано вимог КУпАП та Інструкції, та не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач порушив Правила дорожнього руху, та відповідно, в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч.1 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст 122 КУпАП.
Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №486262 від 16 січня 2019 року винесена інспектором без додержання вимог законності.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, відсутність посилання у ній на докази, які були предметом дослідження свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, як і не встановлено можливості отримання доказів протилежного, зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати по справі в розмірі 384,20 грн. необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь держави.
Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №486262 від 16.01.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області на користь держави 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Повний текст рішення виготовлено 12.06.2023 року.
Cуддя Марків Ю.С.