15 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7069/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - ДУ «Центр пробації», відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення пенсії за вислугою років; зобов'язання оформити та подати документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до вислуги років, яка становить 25 років 3 місяці 13 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 з 05.01.2015 по 31.01.2023 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом директора ДУ «Центр пробації» від 19.01.2023 №62/к позивача звільнено зі служби з посади старшого інспектора Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області на підставі пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV), пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) у зв'язку із скороченням штатів. Відповідно до вказаного наказу вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 08 місяців 04 дні, у пільговому - 25 років 03 місяці 13 днів.
11.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо підготовки та на направлення до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), виходячи з вислуги років 25 років 03 місяці 13 днів. Однак, відповідач, посилаючись в листі від 28.03.2023 на законодавчі норми, відмовив у прийнятті заяви та підготовці документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених пунктом «а» Закону №2262-XIІ, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю права на призначення пенсії за вислугу років. Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, вказує про наявність у нього права на призначення пенсії та протиправність дій відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до відповідного пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ ПФУ у Волинській області, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду 12.05.2023 відзиві на позовну заяву представник відповідача не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що на день звільнення вислуга років позивача в календарному обчисленні становить лише 18 років 08 місяців 04 дні, що не дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ. Крім того, звертає увагу, що вислуга років в пільговому обчисленні застосовується Пенсійним фондом при розрахунку розміру призначеної пенсії.
В поданих до суду відповіді на відзив та додаткових поясненнях представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.01.2015 по 31.01.2023 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді старшого інспектора Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 20).
Наказом директора ДУ «Центр пробації» від 19.01.2023 №62/к позивача звільнено зі служби на підставі пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Відповідно до вказаного наказу вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 08 місяців 04 дні, у пільговому - 25 років 03 місяці 13 днів.
Листом від 28.02.2023 №58/П-61/10/10.01-23, у відповідь на заяву позивача від 10.02.2023 щодо оформлення та направлення до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років у зв'язку із звільненням, відповідач повідомив, що оскільки у позивача календарна вислуга років менша, ніж передбачено Законом №2262-ХІІ, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для надання до ГУ ПФУ у Волинській області подання для призначення позивачу пенсії за вислугу років немає (а. с. 10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною третьої статті 23 Закону №2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до пункту «б» статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
За приписами пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно із пунктами «а», «б», «в» статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII, Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Верховний Суд у своїй постановах від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, від 10.07.2019 у справі №1840/3347/18, від 22.08.2019 у справі №295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі №360/1432/19 та від 27.03.2020 у справі №569/727/17, від 23.06.2020 у справі №750/10827/16-а, від 20.01.2021 у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18. Крім того, ця ж правова позиція не втратила своєї актуальності і на даний час, незважаючи на зміни до Постанови №393, що внесені Постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022, про що свідчить і остання судова практика Верховного Суду (наприклад, постанова від 20.09.2022 у справі №640/12919/20).
Відповідно до частини п'ятої статті 42 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).
Отже, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верхового Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а.
Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 по справі №480/4241/18 зробив наступні правові висновки:
- в цілях Закону №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
- для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 становить: календарна - 18 років 08 місяців 04 дні, пільгова - 25 років 03 місяці 13 днів (а. с. 6).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ регулюється Порядком подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Виходячи із положень вищевказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
У свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України (частина друга статті 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Тобто, законодавцем чітко визначено, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Разом з тим, на відповідача у випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії відповідно до вказаного Закону покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Адміністрація ДУ «Центр пробації» не уповноважена приймати рішення про призначення позивачу певного виду пенсії, а зобов'язана лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України, оскільки саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб.
У порушення вимог пункту 12 Порядку №3-1 відповідачем не здійснено оформлення всіх необхідних документів про призначення пенсії позивачу та подання їх у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії, окрім того, позивача з ними не ознайомлено, і не надіслано їх до відповідних органів для прийняття відповідного рішення, а фактично відмовлено позивачу у призначенні пенсії з посиланням на відсутність у останнього календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років.
Оскільки оцінка наявності (відсутності) права у позивача на зазначений вид пенсії могла бути надана лише органом, який призначає пенсії, на підставі документів, в направленні яких відповідачем фактично відмовлено, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсії, відсутність у позивача права на призначення пенсії, а відтак, і відсутність необхідності в направленні документів.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини у справі суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років є протиправними, а тому позовні вимоги про зобов'язання ДУ «Центр пробації» оформити та подати до ГУ ПФУ у Волинській області документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 1073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.04.2023 №0.0.2952173170.1. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду даного позову позивачу необхідно було сплатити судовий збір як за позовну заяву немайнового характеру, подану в електронній формі із застосуванням коефіцієнту 0,8 в сумі 858,88 грн.
Проте, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, питання про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмір, ніж встановлено законом, а саме в сумі 214,72 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи «Центр пробації» (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 81, код ЄДРПОУ 41847154), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 26-а, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» оформити та подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Лозовський