15 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8884/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.04.2023 №033050008177 щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести призначення та виплату їй пенсії за віком з 25.02.2023, зарахувавши до страхового стажу періодів роботи, згідно записів «Трудової книжки» Позивача НОМЕР_1 , а саме : № 03-04 період роботи в медсестрою в гінекологічному відділенні Турійської лікарні з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року та період проходження військової служби в Російській Федерації з 30.11.1993 по 29.08.1997.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.03.2023 звернувся до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком з доданими до неї документами.
Однак, 05.04.2023 відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №033050008177 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній страховий стаж, який необхідний для призначення пенсії за віком - 30 років. Станом на 05.04.2023 страховий стаж пенсіонера становить 26 років 1 місяць 25 днів.
В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу прийнято рішення №033050008177 від 05.04.2023 відмовити позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з невиконанням однієї з умов призначення пенсії, передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме наявності у 2023 році не менше 30 років страхового стажу. Додатково з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу стало відомо, що при визначенні права на пенсію не враховано до страхового стажу періоди роботи, згідно записів «Трудової книжки» Позивача НОМЕР_1 , а саме : № 03-04 період роботи медсестрою в гінекологічному відділенні Турійської лікарні з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року та період проходження військової служби в Російській Федерації з 30.11.1993 по 29.08.1997.
Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.04.2023 №033050008177 протиправним з наступних підстав.
Рішення Головного управлінням ПФ України в Рівненській області та відповідь на звернення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області свідчать, що останні визнають, що трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції №58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу, оскільки не зазначили причин їх не визнання. Тобто, в трудовій книжці є всі відповідні записи та печатки, відсутні виправлення та підтирання, немає інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності. Також немає зауважень щодо сплати та зарахування всіх соціальних страхових внесків. Від органів ПФ України немає ніяких вимог, претензій та запитів до позивача. Крім того, органи ПФ України самостійно можуть витребовувати відповідну інформацію за потреби. Отже відповідачами без зазначення будь-яких причин та підстав не було зараховано військова служба позивачки в Російській Федерації.
З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.
Відповідно до ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов від 27.12.2022 відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області позовні вимоги не визнав.
Відповідач зазначив, що при проведенні правової оцінки наданих позивачем документів для проведення перерахунку пенсії та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, спеціалістами ГУ ПФУ в Рівненській області встановлено, що страховий стаж складає 26 років 1 місяць 25 днів.
При визначенні права позивача на призначення пенсії до страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року та період проходження військової служби в Російській Федерації з 30.11.1993 по 29.08.1997. Відповідач зазначає, що інформація на відбитку печатки є нечитабельною, а тому періоди роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року зарахувати позивачу до страхового стажу немає підстав.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №033050008177 від 05.04.2023 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку.
З врахуванням викладеного відповідач просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у зазначений судом строк відзиву на позов не надав.
Суд, з урахуванням мотивів, викладених у позові та відзиві, дослідивши докази та письмові пояснення, дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Позивач 29.03.2023 звернулася до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком з доданими до неї документами.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі- Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
05.04.2022 відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №033050008177 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній страховий стаж, який необхідний для призначення пенсії за віком - 30 років. Станом на 05.04.2023 року страховий стаж пенсіонера становить 26 років 1 місяць 25 днів.
Відмовляючи у призначенні пенсії за віком відповідач не врахував позивачу стаж за період роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року, що становить 1 рік та військову службу з 30.11.1993 по 29.08.1997, що становить 3 роки 8 місяців 31 день.
Позивач не погоджуючись з таким рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону M1058- ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного, і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу П Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначеній нормі Закону №1788-ХІІ відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу).
Як обумовлено пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного органу за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За приписами частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412; далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110; далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8, 2.15 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в; трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція №162.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з не зарахуванням органом Пенсійного фонду до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року, що становить 1 рік та військову службу в Російській Федерації з 30.11.1993 по 29.08.1997, що становить 3 роки 8 місяців 31 день.
З копії трудової книжки позивача вбачається, що вона згідно з записом 3 з 01.12.1992 прийнята на посаду молодшої медсестри гінекологічного відділення лікарні, а згідно запису 4 з 30.11.1993 звільнена у зв'язку з призовом на дійсну військову службу.
У розглядуваному випадку записи трудової книжки між собою пов'язані хронологічно, містять реквізити рішень (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади того органу, який їх видав, та завірені його печаткою. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачами суду не надано.
Суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на роботодавця. У даному випадку всі відомості, що зазначені у спірних записах, читабельні та зрозумілі. Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та періоди роботи. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер. Відповідачем не доведено фактів недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Твердження відповідача про те, що у трудовій книжці печатка є нечитабельною, не впливають на суть інформації, яка є чіткою та дає можливість встановити необхідні відомості.
Суд звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист - призначення пенсії за віком на загальних підставах.
Отже, період роботи ОСОБА_1 медсестрою в гінекологічному відділенні Турійської лікарні з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року, що становить 1 рік, підтверджено записами в трудовій книжці, а тому його необхідно включити до загального трудового стажу для призначення пенсії.
Що стосується не зарахування періоду військової служби в Російській Федерації до страхового стажу, то слід зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Питання міжнародного пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі (стаття 7 Угоди). Стаття 1 Угоди закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав- учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Отже, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до статті 6 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Відповідно частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію громадянам держав- учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території бувшого Союзу РСР за час до вступу в силу цієї Угоди.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України та ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, трудовий стаж взаємно визнається Сторонами.
Відповідно до національного законодавства, зокрема пп. в частини 3 cт. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження. Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу. Отже, період військової служби з 30.11.1993 no 29.08.1997 (військовий квиток НОМЕР_2 від 30.11.1993) повинен зараховуватися до страхового стажу роботи.
Згідно з п. 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, ДКВС, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
На думку суду, відповідач дійшов хибного висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії.
З матеріалів справи слідує, що позивач досягла віку 60 років 24 лютого 2023 року та має загальний страховий стаж понад 30 років.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 29.03.2023.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відтак, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є підставними, оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач досягла віку 60 років, її страховий стаж становив більше 30 років, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.04.2023 №033050008177 щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком є протиправним і підлягає скасуванню.
Також суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 25.02.2023.
Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, слід присудити на користь позивача здійснені нею і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у сумі 1073,60 грн., сплачений 01.05.2023 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.3).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення від 05.04.2023 №033050008177 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 25.02.2023, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи молодшою медсестрою в гінекологічному відділенні Турійської лікарні з 01.12.1992 року по 30.11.1993 року, що становить 1 рік та військову службу в Російській Федерації з 30.11.1993 по 29.08.1997, що становить 3 роки 8 місяців 31 день.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Д. Ковальчук