про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій,
вчинених на виконання рішення суду
15 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/17029/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року позов у цій справі задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 28 червня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
05 червня 2023 року до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі №140/17029/21 в частині застосування при нарахуванні підвищення до пенсії розрахункової величини прожиткові мінімуми, а не мінімальні заробітні плати та без урахування зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного календарного року. Заявник просила зобов'язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року призначено розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах” і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
При вирішенні заяви суд встановив такі обставини.
23 вересня 2022 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, яке набрало законної сили 11 березня 2022 року, позивачу було видано виконавчий лист №12090/2022 в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 28 червня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 березня 2023 року відкрито виконавче провадження №71274340 з примусового виконання рішення суду від 08 лютого 2022 року у справі №140/17029/21 (а.с.30).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 17 квітня 2023 року №907540130810 підтверджується, що позивачу проведено нарахування та виплату спірного підвищення до пенсії у розмірі 4540,00 грн (а.с.28).
Вирішуючи питання, чи мали місце протиправні дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення суду від 08 лютого 2022 року у справі №140/17029/21, суд звертає увагу на те, що подана заява обґрунтована виключно незгодою ОСОБА_1 нарахуванням їй підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не мінімальна заробітна плата.
З рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 17 квітня 2023 року №907540130810 слідує, що вказане підвищення до пенсії установлене ОСОБА_1 з 28 червня 2021 року (довічно). При цьому розмір підвищення визначено із застосуванням пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закону №1774-VIII), тобто із розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат.
Суд вважає такі дії відповідача щодо застосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII правомірними та відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що боржник протиправно здійснив нарахування підвищення до пенсії із розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат, з огляду на таке.
З тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 вбачається, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ із 17 липня 2018 року непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), а не у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
01 липня 2017 року набрав чинності Закон №1774-VIII, за змістом пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18 вказала, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2020 року у справі №200/9195/19-а підтримала такий підхід до застосування положень Закону №1774-VIII, у пункті 88 постанови дійшла висновку, що унаслідок уведених Законом №1774-VIII змін була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій.
Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав, на що звернута увага в ухвалах Верховного Суду від 29 грудня 2022 року у справі №240/13159/22, від 11 січня 2023 року у справі №240/3309/22, від 21 березня 2023 року у справі №240/13467/22 та ін.
На думку суду, вказаного правового підходу щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини необхідно дотримуватися і при визначенні конкретного розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року).
Отже, враховуючи приписи пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі №140/17029/21, в частині застосування при нарахуванні підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, розрахункової величини прожиткові мінімуми, а не мінімальні заробітні плати з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного календарного року.
Крім того суд звертає увагу, що виконавчий лист, виданий Волинським окружним адміністративним судом у цій справі на зобов'язальну частину рішення суду від 08 лютого 2022 року, перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області та по якому лише 15 березня 2023 року було відкрите виконавче провадження, яке триває і на час розгляду цієї заяви (а.с.30). Примусове виконання судового рішення (у тому числі щодо виплати нарахованих сум та їх відповідності розрахунковій величині - прожитковому мінімуму згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік) забезпечується визначеними Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” заходами. Державним виконавцем перевірка виконання рішення суду не закінчена та ще триває і підстав вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не забезпечить очікуваного результату, немає.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк