Справа № 336/7066/22
Пр. № 2/336/734/23
18 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
при секретарі Морозовій В.М.,
з участю представника позивача - Полуляхової Ю.С.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рогозіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за позовом акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за невиконання грошового зобов'язання,
16 грудня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
В заяві зазначив, що 5 травня 2006 року між акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є позивач, з одного боку, і ОСОБА_3 , - з другого, укладений кредитний договір № 601900000457, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 25000 доларів США зі строком повернення до 5 травня 2011 року включно. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором в цей же день між фінансовою установою, з одного боку, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , - з другого, укладено договір іпотеки № 9019000004501, посвідчений 5 червня 2006 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу. В зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за основним договором банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2013 року, яке набрало законної сили, задоволений, на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1 , звернено стягнення на виконання зобов'язань за договором кредитування. Станом на день подання цього позову рішення суду не виконане, між тим присуджена позивачеві грошова сума у зв'язку із зростанням інфляції знецінилась, заборгованість за кредитним договором становить 32929, 13 доларів США, що еквівалентна 263100 грн. 78 коп. Умов для припинення зобов'язань за вказаним кредитним договором немає, оскільки припинення не може бути пов'язане ані з наявністю рішення, що набрало законної сили, ані з відкриттям виконавчого провадження, тому на осіб, що не виконали зобов'язання, належить покласти відповідальність за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат в загальному розмірі 2797, 14 доларів США.
Судовий збір, сплачений позивачем напередодні звернення до суду, у сумі 2481 грн. просить присудити йому з відповідачів.
Ухвалою судді від 21.12.2022 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заходи забезпечення позову, доказів судом не вживались.
З відзиву представника відповідача ОСОБА_1 випливає, що позов банку він не визнає з урахуванням таких обставин.
Відповідачі не були стороною кредитного договору, а лише виступили як майнові поручителі позичальника. Після смерті ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачі спадщину не приймали; в задоволенні заяви акціонерного товариства «МетаБанк» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено ухвалою суду, яка набрала законної сили. Питання про заміну боржника ОСОБА_3 правонаступниками в порядку ст. 55 ЦПК України не вирішувалось. Разом з тим відповідачі, які є майновими поручителями, виконали свої зобов'язання, що не є грошовими, щодо забезпечення виконання грошового зобов'язання по мірі набуття рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки законної сили.
Представник у відзиві також зауважує на тому, що позивачем нараховано відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, що існувало у ОСОБА_3 , в іноземній валюті, тоді як рішення суду, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, констатує наявність у нього заборгованості в гривнях.
Не є таким, що ґрунтується на законі, і нарахування відповідальності не лише на суму основного боргу, а й на відсотки за кредитним договором.
Окрім того, що позов не підлягає задоволенню з наведених матеріальних підстав, він ще й поданий з порушенням давності звернення до суду за захистом порушеного права, про що свідчить висування вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 1 квітня 2017 року по 1 лютого 2022 року, який перевищує встановлену законом трирічну позовну давність.
У зв'язку з викладеним представник відповідача просить про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову, просить про його задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_1 в суді проти задоволення позову заперечує, використовуючи ті ж самі доводи, що й наведені ним у відзиві.
Відповідачка ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з'явилася, відзиву на позов, клопотання про відкладення судового засідання або про розв'язання спору у її відсутність суду не надала.
Наведені обставини в силу ст. 223 ЦПК України зумовили проведення судового розгляду у відсутність відповідачки.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.
Із змісту статті 509 ЦК України, що встановлює поняття та підстави виникнення зобов'язання, випливає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків в силу ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 5 травня 2006 року між акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є позивач, з одного боку, і ОСОБА_3 , - з другого, укладений кредитний договір № 601900000457, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 25000 доларів США зі строком повернення до 5 травня 2011 року включно (а. с. 11-12). У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором в цей же день між фінансовою установою, з одного боку, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , - з другого, укладено договір іпотеки № 9019000004501, посвідчений 5 червня 2006 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, у відповідності до якого іпотекодавці предметом іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1 , забезпечили виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 601900000457 (а. с. 13-15).
Акціонерне товариство «МетаБанк», яке є правонаступником акціонерного банку «Металург», з позичальником ОСОБА_3 , чия смерть сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язували правовідносини, що виникають з зобов'язань за договором кредиту, за яким банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Що стосується правовідносин, які виникли у зв'язку з укладенням іпотечного договору, вони витікають з зобов'язань за договором застави (іпотеки) та врегульовані параграфом 6 Глави 49 ЦК України, яка внормовує забезпечення виконання зобов'язання, та спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».
Як зазначено в статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зокрема, забезпечення виконання зобов'язання заставою полягає у передачі кредитору боржником або іншою особою (заставодавцем) належного їм майна, за рахунок якого кредитор може одержати задоволення у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (ст. 572 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, як слідує із змісту ст. 5 Закону України «Про іпотеку».
Загальні умови виконання зобов'язання встановлені статтею 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно до вимог договору та цивільного законодавства.
Главою 51 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.
Зокрема, статтею 625 ЦК України внормовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, за змістом якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у випадку прострочки виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В розумінні Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Про банкрутство)», «Про фінансову реструктуризацію», Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має права вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Такі висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Порушуючи питання про притягнення відповідачів до відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, тобто до відповідальності за порушення грошового зобов'язання, позивач посилається на ті обставини, що станом на день звернення до суду існує заборгованість позичальника, хоча й набрало законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, бо наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.
Суд не погоджується з ґрунтовністю цих доводів, виходячи з такого.
Виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань, що витікають з кредитного договору, забезпечено заставою нерухомого майно, тобто іпотекою, що означає право кредитора на задоволення вимог до позичальника за рахунок предмету іпотеки.
Наведене означає, що обов'язки іпотекодавця перед кредитором позичальника обмежуються обов'язком передати кредитору в заставу предмет іпотеки та виконувати зобов'язання, які витікають з іпотечного договору, а у іпотекодержателя є право за наявності непогашеної заборгованості позичальника звернутися із позовом до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Означене право реалізовано позивачем, і на підставі рішення суду від 11.04.2013 року, яке набрало законної сили, в справі за позовом банку до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернено стягнення на предмет іпотека, яким є квартира АДРЕСА_1 .
Таким чином, по мірі набуття рішенням сили закону обов'язки майнових поручителів перед кредитором були вичерпані, оскільки їх відповідальність обмежується виключно вартістю майна, переданого ними в іпотеку.
Наявність заборгованості у позичальника після звернення стягнення на предмет іпотеки жодним чином не кореспондується з обов'язком іпотекодавців нести відповідальність за невиконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки вони не приймали на себе тягар спільного з ОСОБА_3 обов'язку виконання зобов'язань за кредитним договором.
Саме тому у них відсутні будь-які грошові зобов'язання перед позивачем, лише невиконання яких може зумовити настання встановленої статтею 625 ЦК України відповідальності.
Хоча відповідачі і є майновими поручителями ОСОБА_3 , проте вони поручилися за виконання останнім обов'язків за договором кредитування належним їм майном, право звернення стягнення на яке мав і реалізував боржник, тому вони є суб'єктами інших правовідносин ніж поручителі, що в інший спосіб поручаються за виконання боржником зобов'язань за основним договором та несуть солідарну з боржником відповідальність у разі невиконання тим грошового зобов'язання, забезпеченого порукою.
Згідно зі статтею 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань. Поручитель і майновий поручитель є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як порука, а майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання зобов'язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.
Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов'язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 глави 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі № 3-43гс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-109цс14).
Жодним із названих нормативних актів не передбачено солідарну відповідальність боржника за кредитним договором та іпотекодавця.
Отже, можна зробити висновок, що боржник за основним зобов'язанням та майновий поручитель - іпотекодавець не є солідарними боржниками, оскільки солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (стаття 541 ЦК України).
Законом «Про іпотеку» солідарної відповідальності боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя в разі порушення боржником зобов'язання не передбачено. Крім того, у цьому Законі в частині першій статті 11 визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв'язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.
До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові Великої Палати від 05.05.2020 року у справі № 161/6253/15-ц і його (висновок) у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує суд при розв'язанні подібних правовідносин.
Оскільки лише порушене право підлягає захисту, суд, не вбачаючи в діях відповідачів ознак посягання на цивільне право позивача, не знаходить підстав для вирішення спору на користь позовних вимог.
З наведених міркувань, а саме: враховуючи, що право позивача не порушене, між тим лише порушене право підлягає захисту за умови визнання поважними причини пропуску звернення до суду, суд не розв'язує заявлене представником відповідача ОСОБА_1 клопотання про застосування позовної давності.
Керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 553, 554, 559, 625 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов акціонерного товариства «МетаБанк», м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, код ЄДРПОУ 20496061, до ОСОБА_1 , що зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , що зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення суду складено 14 червня 2023 року.
Суддя О.В. Щаслива