14.06.2023
ЄУН 337/1396/23
Провадження № 2/337/633/2023
14 червня 2023 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Сидорової М.В.,
за участю секретаря Коваленко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу,
16.03.2023р. до суду надійшов вказаний позов ФОП ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бартосевич Б.В., до відповідача ОСОБА_2 , який позивач мотивує тим, що 11.05.2018р. між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено кредитний договір №594/46, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 43184,00 грн. з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,99% річних, з кінцевим строком повернення до 10.05.2021р., а позичальник (відповідач) зобов'язався належним чином використати та повернути в передбачені Кредитним договором строк кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.
Відповідно до договору добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286 від 01.12.2018р., укладеного між АТ «Ощадбанк» та ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», останнє приймає на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами договору страхування, виплатити АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування. Страховим випадком за договором страхування є факт первинного (першого у часі) виникнення збитків у страхувальника АТ «Ощадбанк» внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальниками понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту (або його частини) та або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин.
З 12.03.2019р. відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого в нього виникла заборгованість: по тілу кредиту в сумі 18090,89 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 886,95 грн., а всього - 18977,84 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань перед АТ «Ощадбанк» з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом понад шістдесят календарних днів, настав страховий випадок.
За результатами розгляду заяви про настання страхового випадку, яку отримано від АТ «Ощадбанк», ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» складено страховий акт та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.
Платіжними дорученнями №17489 від 24.06.2019р. ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ » виплатило АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування по зобов'язанням відповідача в сумі 18977,84 грн.
На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» перейшло право вимоги до відповідача на виплачену суму.
20.05.2021р. між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії).
Відповідно до вказаного договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за укладеними договорами добровільного страхування кредитів (п.2.1, пп. 1.1.3).
Боржники - особи, які відповідальні за завдання матеріальних збитків, за фактом настання яких Первісний кредитор визнав завдані матеріальні збитки страховим випадками та здійснив страхові виплати/страхові відшкодування на користь страхувальника по укладеному договору добровільного страхування кредитів (п.п. 1.1.1 вищезгаданого договору). Перелік Боржників, до яких Новий кредитор має Права вимоги на визначену суму, зазначені в Реєстрі прав вимог, що наведені в Додатку 1 до Договору № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.05.2021.
З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензію № 10003.05.19-1 від 09.06.2021р.
Однак, станом на дату подання позовної заяви відповідачем не відшкодовані фактичні витрати в порядку регресу.
Просить стягнути з відповідача на свою користь фактичні витрати в порядку регресу в сумі 18977,84 грн., а також судові витрати в сумі 10073,60 грн., які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 20.03.2023р. у справі за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
30.05.2023р. від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Луценко С.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову та зазначив, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилась, і нарахованих згідно зі ст.1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Таким чином позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, а його твердження, що строк позовної давності пропущено у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, постійних повітряних тривог, регулярними віяловими та аварійними відключеннями електроенергії є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.
Крім того, між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.05.2021р., а воєнний стан в Україні введено з 05.30 год. 24.02.2022р., тобто до введення в Україні воєнного стану у позивача було достатньо часу на звернення до суду з зазначеним позовом.
Також зазначає, що відповідача не було письмово повідомлено про зміну кредитора в зобов'язанні. Тому відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем і третьою особою.
Крім того, роздруківка з рахунку позичальника, яка надана третьою особою, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни. Тобто кредитор міг виключити чи додати у роздруківку будь-яку редакцію, що створити найбільш сприятливі для задоволення позову умови. З наданих позивачем та третьою особою на підтвердження вимог документів неможливо проаналізувати та розрахувати заборгованість відповідача перед первісним кредитором, а саме АТ «Ощадбанк», на момент виникнення страхового випадку внаслідок якого ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» сплатила кредитну заборгованість.
Згідно наданого договору добровільного страхування кредитів страховий випадок настає у зв'язку з невиконанням позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту. У заяві зазначено дату виникнення заборгованості за договором 12.03.2019р. і дату настання страхового випадку 24.06.2019р., надана позивачем виписка по рахункам виконавця не дає можливості перевірити врахування сплачених відповідачем сум в рахунок погашення заборгованості та ставить під сумнів факт настання страхового випадку.
З огляду на викладене просить у задоволені позовних вимог відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. представник відповідача у відзиві зазначає, що правнича допомога адвоката полягала у вивченні матеріалів справи та судової практики, складанні претензії, позовної заяви та подання до суду. Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, відповідач вважає, що розмір гонорару, визначений стороною позивача, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача Бартосевич Б.В. направив до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, зокрема шляхом направлення відповідачу на електронну пошту ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками та судової повістки. Причини неявки не повідомили, клопотань про відкладання судового розгляду не надходило.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
11.05.2018р. між ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ № 10003/0594 філії - Дніпровського обласного управління Булгакової К.В., та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 594/46 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 43184,00 грн. на строк 36 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 10.05.2021р. зі сплатою 17,99% річних (п.п. 2.2, 2.4.1), a позичальник ( ОСОБА_2 ) зобов'язався належним чином виконувати усі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов'язання, у строки, обумовлені цим договором повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги (п.4.3.1, 4.3.2) (арк.6-9).
Згідно з виписками по рахункам відповідача ОСОБА_2 за період з 01.11.2018р. по 13.05.2019р., заборгованість позичальника за кредитом становить в загальній сумі 18977,84 грн. (арк.13-20).
01.12.2018р. між ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (страховик) та ПАТ «Державний ощадний банк України» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286, відповідно до умов якого страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі, а страховик приймає на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, виплатити страхувальнику (в особі установ страхувальника) страхове відшкодування на умовах цього договору (п. п. 2.2) (арк. 21-25).
Згідно з абз.1, 2 п. 4.1 вказаного договору, страховим випадком за цим договором є факт первинного (першого у часі, за винятком випадку, передбаченого абз. 3 цього пункту) виникнення збитків у страхувальника (в особі установ страхувальника) внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 цього договору. Страховий випадок за цим договором настає на 61 день після дати, встановленої кредитним договором як дата повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 8.1. договору страхування, страхувальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня настання страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, письмово повідомити про це страховика шляхом надання страховику загальної заяви, реєстру з одночасною передачею копій всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.
Згідно із п.8.2.1. договору, страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати отримання вказаних документів з'ясувати обставини страхового випадку, прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті з відповідним обґрунтуванням та скласти відповідний страховий акт.
У п.8.6. договору зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим договором, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке установа страхувальника має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
15.05.2019р. ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» з заявою про настання страхового випадку за №103.11-17/1/40474/2019-03/вих в якій повідомив про настання страхового випадку згідно договору добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286 від 01.12.2018р., а саме: про факт виникнення збитків у страхувальника (в особі установ страхувальника) внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 цього договору. Позичальником є ОСОБА_2 за договором № 594/46 від 11.05.2018р.; дата виникнення заборгованості - 12.03.2019р.; дата настання страхового випадку - 11.05.2019р.; страхова сума на дату настання страхового випадку - 13144,90 грн.; заборгованість позичальника на дату настання страхового випадку та проценти за користування кредитом - 18977,84 грн., в т.ч. 18090,89грн. по кредиту, 886,95 грн. по відсоткам за користування кредитом (арк.26).
Відповідно до страхового акта № Дніп10003.05.19-1 від 24.06.2019р., ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» визнало страховим випадком факт заборгованості за кредитним договором позичальника ОСОБА_2 на загальну суму страхового відшкодування 18977,84 грн. та виплатило Дніпровському обласному управлінню АТ «Ощадбанк» суму страхового відшкодування в розмірі 18977,84 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 25.06.2019р. № 17489 (арк.27, 27 зворот).
20.05.2021р. між ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» відступило новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п. 2.1).
Згідно із п.3.1.1. договору, права вимоги відступаються в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором.
Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третім особам (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат страхових відшкодувань) (п.3.1.3).
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна договору складає 340 000, 00 грн. (арк.28-30).
Факт сплати коштів, що дорівнює ціні договору, новим кредитором первісному кредитору підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2132881036.1 від 20.05.2021 (арк.33 зворот).
Відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору - Реєстру прав вимог та Додаткової угоди №1 від 21.07.2021р. до договору №01-05 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.05.2021р., право вимоги за кредитним договором/страховим актом № Днеп1003.05.19-1 від 25.06.2019р. перейшло до ФОП ОСОБА_1 в сумі 18977,84 грн. (арк.31-33).
09.06.2021р. представник позивача - адвокат Бартосевич Б.В. на адресу відповідача ОСОБА_2 надіслав претензію (повідомлення) № 10003.05.19-1, відповідно до якої відповідача повідомлено про зміну кредитора та запропоновано сплатити 18977,84 грн. заборгованості. Одночасно відповідачу направлено копії договору добровільного страхування кредитів №18.215040.1601-0286 від 01.12.2018р., заяви про настання страхового випадку, страхового акту та платіжного доручення про оплату страхового відшкодування, повідомлення про відступлення права вимоги, договору №01-05 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.05.2021р. та реєстру прав вимоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правової допомоги (арк.34).
Докази виконання відповідачем претензії в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема п.1 ч.1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та; пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Вищезазначену норму права містить також ст.4 Закону України «Про страхування».
Згідно із п.16 ч.4 ст.6 вказаного Закону, страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) є одним з видів добровільного страхування.
Відповідно до ч.1 ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги. яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц).
У той же час, згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 діючи вільно, на власний розсуд, 11.05.2018р. уклали договір про споживчий кредит №594/46.
При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена. Банк надав відповідачу в кредит грошові кошти, які останній повинен був повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Однак, як встановлено судом, відповідач порушив умови укладеного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Розмір заборгованості за договором про споживчий кредит №594/46 підтверджується виписками по рахункам відповідача, які відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, тому суд вважає їх належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов'язку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». Контррозрахунку заборгованості за вищезазначеним договором або будь-якої інформації про відсутність у нього заборгованості за кредитом відповідач не надав та викладені позивачем доводи в цій частині не спростував.
Також судом встановлено, що майнові інтереси АТ «Ощадбанк» було застраховано у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» згідно договору добровільного страхування кредитів №18.215040.1601-0286 від 01.12.2018р. та останнє визнало факт неповного погашення позичальником ОСОБА_2 грошового зобов'язання та провело виплату страхового відшкодування в розмірі 18977,84 грн. за зобов'язаннями відповідача.
Враховуючи те, що договір страхування кредиту є договором майнового страхування, а отже право зворотної вимоги за вказаним договором є суброгацією.
Таким чином, оскільки ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» виплатив страхове відшкодування АТ «Ощадбанк» внаслідок неповернення відповідачем отриманого кредиту, то до нього перейшло право вимоги (суброгація) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування спричинення збитків, на суму 18977,84 грн.
В подальшому, як встановлено судом, 20.05.2021р. між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відступило новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги за укладеними договорами страхування, у тому числі й право вимоги за страховим актом №Дніп1003.05.19-1 від 25.06.2019р., де страхувальником є ПАТ «Ощадбанк», а боржником ОСОБА_2 (п.66 по реєстру).
Отже, після укладання такого договору, новий кредитор, тобто ФОП ОСОБА_1 , набула право грошової вимоги до відповідача у межах суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18977,84 грн.
Також судом встановлено та не спростовано відповідачем, що 09.06.2021р. на адресу відповідача новим кредитором ФОП ОСОБА_1 було надіслано претензію (повідомлення) про зміну кредитора та пропозицію сплатити 18977,84 грн. заборгованості новому кредитору, яка залишена відповідачем без реагування, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення вказаної суми на її користь, які суд вважає законним та обґрунтованими.
При цьому, суд враховує, що в законодавстві України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Виходячи із ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор лише несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Навіть, якщо за умови, що відповідач не був обізнаний про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості/страхової виплати на рахунки первісного кредитора, або ж, у разі неможливості такої проплати, на передбачений законодавством, а саме п. 2 ст. 537 ЦК України, депозитний рахунок нотаріуса.
У зв'язку з чим доводи представника відповідача в частині неповідомлення відповідача про зміну кредитора як підстави для відмови у задоволенні позову відхиляються.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав про наявність підстав для застосування строку позовної давності та відмови в позові з цих підстав.
За положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Оскільки у спірному зобов'язані відбулася заміна кредитора - страхувальник (АТ «Ощадбанк») передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.»), у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки ( ОСОБА_2 ) (правовідносини суброгації), а в подальшому за договором про відступлення права вимоги, право вимоги за укладеним договором страхування, зокрема, право вимоги за страховим актом №Дніп1003.05.19-1 від 25.06.2019р., перейшло до нового кредитора - ФОП ОСОБА_1 , тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Як вже зазначалось, відповідно до умов договору добровільного страхування кредиту №18.215040.1601-028 від 01.12.2018р., страховим випадком є факт первинного (першого у часі, за винятком випадку, передбаченого абз. 3 п.4.1) виникнення збитків у страхувальника (в особі установ страхувальника) внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 цього договору. Страховий випадок за цим договором настає на 61 день після дати, встановленої кредитним договором як дата повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом.
Враховуючи дату виникнення заборгованості - 12.03.2019р., страховий випадок настав 11.05.2019р., трирічний строк позовної давності мав сплинути 11.05.2022р., з позовом ФОП ОСОБА_1 звернулась 13.03.2023р. (штамп на поштовому конверті).
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. № 540-ІХ (набрав чинності 02.04.2020р.), пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено таким змістом: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та діяв на час звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Крім того, 17.03.2022р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022р. №2120-ІХ, відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19 за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так, 24.02.2022р. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє на цей час.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, а саме дату страхового випадку та дату звернення позивача із даним позовом до суду, а також те, що сплив строку позовної давності за вказаними вимогами припадає на час дії карантину та воєнного стану, які не закінчилися і на день подання позову, то на такі вимоги поширюються приписи п. 12, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину та воєнного стану, що спростовує доводи представника відповідача про наявність підстав для застосування строку позовної давності та відмови у позові з цих підстав.
Отже, позивачем при зверненні до суду з позовом строк позовної давності не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенню позовних вимог.
На підставі викладеного позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Крім того, відповідно до ст.137, 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу через наступне.
Так, згідно з ч.1, 2, 4, 5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивач ФОП ОСОБА_1 отримувала правову допомогу адвоката Бартосевич Б.В. та сплатила за це в загальній сумі 9000,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються копією Договору №5 про надання професійної правової допомоги від 20.05.2021р. (арк.35-36), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №5370 та ордером АА №1248622 від 12.03.2023р. (арк.41, 41 зворот), актом №8/02-Б приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги від 23.02.2022р. на суму 9000,00грн. (арк.37), дублікатом квитанції від 23.02.2022р. на суму 9000,00 грн.(арк.38).
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Як вже зазначалось, представником відповідача у відзиві на позовну заяву подані заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу з посиланням на те, що вони не є співмірними із складністю справи, фактично витраченим адвокатом часом та обсягом відповідних послуг.
В даному випадку суд приходить до висновку про те, що визначений адвокатом Бартосевич Б.В. розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.
Так, згідно з актом №8/02-Б приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги від 23.02.2022р на загальну суму 9000,00 грн., адвокатом Бартосевич Б.В. надано позивачу послуги: ознайомлення із суттю правових питань клієнта, які потребують вирішення на суму 2400,00 грн., підготовка та відправлення відповідачу претензій на суму 2000,00грн, підготовка та подача до суду позовної заяви та комплекту документів на суму 4600,00грн.
Водночас, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.
Оцінивши повідомлені представником відповідача обґрунтування, які суд знаходить частково доречними, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в загальному розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 82-89, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі понесених витрат в розмірі 18977 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 84 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. та професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00, а всього 6073 (шість тисяч сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Сидорова