1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8844/22 1-кп/335/430/2023
13 червня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022082060001442 від 11.11.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України.
13.06.2023 прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , в рамках вказаного кримінального провадження, подано письмові клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України встановлені судом під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не відпали та продовжують існувати. Обвинувачені не працевлаштовані, не мають джерела доходу, раніше судимі, обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти власності в період воєнного стану, у ході судового розгляду кримінального провадження не допитаний потерпілий та свідки, а відтак жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з підстав викладених у ньому.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно її підзахисного, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість заявлених прокурорами ризиків. При цьому просила суд змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 постійно мешкає у м. Запоріжжі, має стійкі соціальні зв'язки, а саме: двох братів, які проходять військову службу та мати, яка є опікуном дитини з статусом сирота, що повністю спростовують висновки прокурора в частині існування ризику переховування від суду. ОСОБА_5 хоча і був раніше судимий, однак покарання за попереднім злочином відбув повністю, а отже немає підстав стверджувати про наявність ризику щодо вчинення іншого кримінального правопорушення. За час тримання під вартою, з грудня 2022 року і до сьогодні відносно нього не були внесені відомості до ЄРДР стосовно скоєння інших правопорушень. Також зазначила, що ОСОБА_5 має незадовільний стан здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, а тому просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 із тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив суд змінити запобіжний захід, із тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив суд змінити його підзахисному запобіжний захід на нічний домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника, просив суд змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на нічний домашній арешт.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання попереджений завчасно та в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Суд вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотань прокурора та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.
Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз'яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом встановлено, що до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в процесі судового розгляду було продовжено строком до 23.06.2023 року включно.
При вирішенні клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суд виходить із встановлених обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченим правопорушення та даних про осіб обвинувачених.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки останній обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, вчиненого в період воєнного стану, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, раніше судимий, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, а тому встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, наразі продовжують існувати.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального правопорушення у яких він обвинувачується, не дають суду підстав дійти висновку, що обрання відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, буде відповідати меті його застосування та зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які встановлені судом.
Наведені судом ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Під час розгляду вказаного питання, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді домашнього арешту, про який зазначала сторона захисту, однак, на переконання суду, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки їх існуванню та виникненню запобігає обраний на досудовому розслідуванні відносно обвинуваченого запобіжний захід.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки останній раніше судимий за корисливі насильницькі злочини, не має стійких соціальних зв'язків, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, вчиненого в період воєнного стану, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу.
Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий за корисливі насильницькі злочини, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, не має стійких соціальних зв'язків, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, сімейних або інших соціальних зав'язків не має, жодної особи на утриманні не має, а тому він може і надалі продовжувати вчинювати злочини та переховуватися від суду, також оскільки обвинуваченому достеменно відоме місце проживання потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, він може чинити на них тиск.
Також, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки останній обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, не має стійких соціальних зв'язків, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, раніше судимий, останній раз 24.12.2021 Заводським районним судом м. Запоріжжя.
Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий за корисливі злочини, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, не має стійких соціальних зв'язків, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, сімейних або інших соціальних зав'язків не має, жодної особи на утриманні не має, існує за рахунок випадкових неофіційних заробітків, а тому він може і надалі продовжувати вчинювати злочини та переховуватися від суду, також оскільки обвинуваченому достеменно відоме місце проживання потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, він може чинити на них тиск.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити застосований до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 11 серпня 2023 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 11 серпня 2023 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 11 серпня 2023 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Встановити строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 серпня 2023 року включно.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у п'ятиденний строк з дня її проголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 червня 2023 року.
Повний текст ухвали виготовлено 14 червня 2023 року.
Суддя: ОСОБА_1