1Справа № 335/2302/23 2/335/1392/2023
14 червня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шарової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зінькової Інни Володимирівни, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зінькової І.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис № 35673 від 12.05.2021 року про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором 3046459 від 26.10.2020 року.
За вказаним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2021 року ВП № 66779384.
З виконавчим написом позивач не згодна, вважає його таким, що вчинений з порушенням діючого законодавства, зокрема, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості, виконавчий напис вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, відкрито неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 35673 від 12.05.2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором 3046459 від 26.10.2020 року та стягнути з відповідача судові витрати.
Крім того, Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки надано звіт про здійснення відрахування та виплати, з якого вбачається, що з позивача утримано грошові кошти в рамках виконавчого провадження починаючи з вересня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 18 734,98 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.
Крім того, у позові позивач просить зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. повернути позивачу ОСОБА_1 витрати на виконавче провадження у сумі 500 грн. та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2027,95 грн.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2023 року по справі відкрито провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника позивача до судового засідання надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають.
Відповідач відзиву на позовну заяву або заяв іншого змісту до суду не подав, в судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Треті особи жодних пояснень суду також не надали, в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
З матеріалів справи суд встановив, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис № 35673 від 12.05.2021 року про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором 3046459 від 26.10.2020 року у розмірі 20279,75, яка складається: 4050 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14749,75 грн. - заборгованість за нарахованими та не сплаченими відсотками; 550 грн. - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту; кошти в порядку ст. 31 Закону України «Про нотаріат» за вчинення виконавчого напису.
За вказаним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2021 року ВП № 66779384.
17.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інших доходів боржника.
Також з матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 28.12.2021 позивач - дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », уклала шлюб, після державної реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - « ОСОБА_3 ».
Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який набрав чинності 07.03.2012 року.
Так, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Таким чином, позивач не отримувала вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання такої вимоги позивачем, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Розрахунок заборгованості, який надавався стягувачем приватному нотаріусу суду наданий не був.
Окрім того, як вказував Верховний Суд у постанові №158/2157/17 від 15.04.2020 року, підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.
З огляду на вищевказане, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню, оскільки приватний нотаріус вчинив спірний виконавчий напис на підставі нечинного нормативно-правового акта, а також при його вчиненні не переконалась у безспірності вимог стягувача, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням діючого законодавства, тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» суми грошових коштів у розмірі 18734,98 грн., стягнутих у рамках виконавчого провадження згідно виконавчого документу ВП № 66779384.
Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки надано звіт про здійснення відрахування та виплати, з якого вбачається, що з позивача утримано грошові кошти починаючи з вересня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 18 734,98 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, Але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (касаційне провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (касаційне провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (касаційне провадження № 61-1133св18).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що майно, а саме спірні грошові кошти у розмірі 18734,98 грн. набуті ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», з яким ОСОБА_1 не пов'язаний жодними договірними правовідносинами щодо такого майна без правової підстави на те, тому у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем повернути отримане майно, яке є безпідставно набутим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з цим, позові вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. повернути позивачу ОСОБА_1 витрати на виконавче провадження у сумі 500 грн. та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2027,95 грн. задоволенню не підлягають, оскільки спір у даній справі виник між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», заяв про залучення до справи як співвідповідача вказаної особи до суду не надходило.
ОСОБА_1 , як сторона на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ст. 141 ЦПК України на стягнення з відповідача понесених документально підтверджених витрат судового збору у розмірі 1073,60 грн., та судових витрат понесених позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн., всього 1610,40 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 76-81, 137,141, 247, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зінькової Інни Володимирівни, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 12.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № № 35673 про стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» суми заборгованості у розмірі 20 279 грн. 50 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 18734 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 98 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Інформація щодо учасників справи
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, адреса: м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, офіс 220, 224.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 14.06.2023 року.
Суддя Ю.В.Геєць