Справа № 526/149/23
Провадження № 2/526/235/2023
12 червня 2023 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 526/149/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Агро-Край" про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних) та розірвання договору оренди землі,
17 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Агро-Край" про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою під кадастровим номером 5320485500:00:002:0136 за 2022 рік, 3 % річних (за протермінування виплати орендної плати за 2021 рік) та інфляційні втрати (за протермінування виплати орендної плати за 2021 рік) у загальному розмірі 14728,00 грн, з них 11575,00 грн (основний борг), 277,00 грн (3% річних) + 2876,00 грн (інфляційні витрати). Також просить розірвати договір оренди землі б/н від 09 вересня 2015 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідністю «Агро-край».
Ухвалою суду від 30 січня 2023 року провадження у справі відкрите.
Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Агро-Край» в судове засідання не з'явився, про часта місце розгляду справи повідомлений належним чином.
21 березня 2023 року ТОВ «Агро-Край» направило до суду відзив на позовну заяву, в якому пояснює, що товариство належним чином виконує свої обов'язки за договірними відносинами, що склалися відповідно до Договору оренди землі від 09.09.2015 та наведені заявником підстави для його розірвання є необґрунтованими, так як строк дії договору закінчився у 2022 році, а його дія продовжена не залежно від волевиявлення сторін згідно чинного законодавства. При здійсненні розрахунку інфляційних витрат позивачем не вірно зазначено дату прострочення - 19.10.22, а виплата відбулася 11.10.2022. Тому просить у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3 процентів річних відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
12 червня 2023 року представник позивача направила до суду клопотання про долучення до матеріалів справи перерахунку інфляційних втрат та 3% річних і акту виконаних робіт. Уточнивши розрахунок, просить стягти заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485500:00:002:0136 за 2022 рік, 3 % річних (за протермінування виплати орендної плати за 2021 рік) та інфляційні втрати (за протермінування виплати орендної плати за 2021 рік) у загальному розмірі 14721,68 грн, з них 11575,00 грн (основний борг), 270,19 грн (3% річних) + 2876,49 грн (інфляційні витрати).
Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2.7769 га, яка розташована на території Рашівської сільської ради (а.с. 19)
09 вересня 2015 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «АГРО-КРАЙ» (орендарем) з врахуванням додаткових угод до договору оренди укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,7769 га (рілля), кадастровий номер 5320485500:00:002:0136, яка знаходиться на території Лютенської (колишньої Рашівської) сільської ради Миргородського (колишнього Гадяцького) району Полтавської області (а.с. 22-24).
Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 01.01.2018 року до договору оренди землі зі згоди Орендодавця (яка виражається шляхом підписання даного Договору) Орендар передав, а Новий орендар приймав на себе права та обов'язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, де Новий орендар - ТОВ «Агро-край» та внесені зміни щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати, яка становить 10 відсотків. (а.с. 25).
За умовами Договорів оренди землі з врахуванням додаткових угод, договір укладено на 07 років. Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендна плата вноситься у такі строки - до 31.12 поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.
Відповідно до п. 5 Договору оренди землі з врахуванням додаткової угоди п 4.2 - нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5320485500:00:002:0136 становить 119831,76 гривень.
Відповідно до п. 9 Договору оренди землі з врахуванням п. 4.2 додаткових угод - орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9586,54 грн за рік оренди. З 01.01.2018 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11983,17 грн за рік оренди.
Відповідно до п. 10 Договору оренди землі - обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Також судом встановлено, що орендна плата за 2021 рік була виплачена несвоєчасно, лише 11 жовтня 2022 року. Орендна плата за землю за 2022 рік на день постановлення рішення суду взагалі не виплачена.
За строками договору термін дії договору закінчився 09.09.2022 року, проте відповідно зо ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 договори оренди землі вважаються поновленими без волевиявлення сторін на один рік. Таким чином термін дії спірного договору закінчується 09.09.2023.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.24 даного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЗУ «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
За умовами п. 5 Договору оренди землі - Орендна плата вноситься у такі строки - до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.
Як вбачається з наведених вище норм права, договір оренди землі обов'язково є платним. Розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.
Підпунктом 28 Договору оренди землі передбачено, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Натомість відповідач, в порушення строку та обов'язку, які передбачені договором оренди землі, своєчасно не здійснив внесення на користь позивача - суми орендної плати за 2021 та не сплатив орендну плату за 2022 рік.
Крім того, невиконання ТОВ «Агро-край» власного договірного грошового зобов'язання у вигляді невнесення розміру орендної плати за отримані у користування сільськогосподарські угіддя за 2021 та 2022 роки передбачає відповідальність, встановлену умовами Договору оренди землі, а саме: п. 14 - у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від несплаченої своєчасно суми за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ТОВ «Агро-край» має заборгованість по орендній платі перед ОСОБА_1 в сумі 11575 грн.00 коп., яку не виплачує без поважних причин, тому вважає, що позов в цій частині підлягає повному задоволенню.
Суд також погоджується з уточненим розрахунком позивача щодо стягнення 3 % річних за прострочку виплати орендної плати за 2021 рік в розмірі 270.19 грн. та інфляційні втрати за прострочкуя виплати орендної плати в сумі 2876,30 грн за 2021 рік, за 2022 рік - борг за орендну плату - 11575,00 грн.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо зменшення до розумного розміру неустойки, вважаючи, що нарахування 3 відсотків річних та інфляційних втрат є неустойкою. Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Тобто, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та постанові КГС ВС від 23.03.2023 №920/505/22).
Також стороною відповідача не додано жодних доказів, які б підтверджували сплату орендної плати за землю за 2022 рік, поміж тим у відзиві вказано, що свої обов'язки ними виконуються добросовісно, з чим суд категорично не погоджується і вважає встановленим факт несвоєчасної виплати орендної плати за 2021 рік, що тягне за собою відповідні правові наслідки відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань та несплати орендної плати за 2022 рік.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку по оплаті орендної плати та наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості та інших виплат, передбачених чинним законодавством.
Щодо позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Закон України «Про оренду землі» визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому вказано, що систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).
Суд дійшов висновку, що ТОВ «Агро-край», в порушення строку та обов'язку, передбачених договором оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2022 рік, а також допустив затримку виплати орендної плати за 2021 рік, сплативши її через 10 місяців від установленого договором строку, що дає підстави для стягнення заборгованості, що утворилася та розірвання договору оренди внаслідок систематичного порушення орендодавцем строків виплати орендної плати, що є порушенням істотних умов договору.
Таким чином, суд встановив систематичне невиконання орендарем своїх обов'язків, передбачених договором оренди земельної ділянки щодо термінів виплати орендної плати, тому приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині розірвання договору оренди.
З метою забезпечення сталості та єдності судової практики, суд під час ухвалення рішення у цій справі врахував правові висновки суду касаційної інстанції (ухвалені у подібних правовідносинах), наведені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 587/111/15-ц (провадження № 61-2856св18), від 12 червня 2019 року у справі № 587/104/15-ц (провадження № 61-6289св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 292/129/16-ц (провадження № 61-6814св18), від 29 червня 2022 року у справі № 484/4238/20 (провадження № 61-10866св21)
Також підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь судових витрат, які складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Захисником позивача надано до суду обґрунтований розрахунок наданих послуг, який не виходить за межі розумності та допустимості, зважаючи на складність справи, а тому заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Агро-Край" про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних) та розірвання договору оренди землі - задовольнити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320485500:00:002:0136 за 2022 рік в розмірі 11575 грн, 3 % річних за прострочку виплати орендної плати за 2021 рік в розмірі 270.19 грн. та інфляційні втрати за прострочку виплати орендної плати за 2021 рік в розмірі 2876,30 грн. на загальну суму 14721,49 грн.
Розірвати договір оренди землі б/н від 09 вересня 2015 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідністю «Агро-край» відносно передачі в оренду ТОВ «АГРО-КРАЙ» земельної ділянки (кадастровий номер 5320485500:00:002:0136) загальною площею 2,7769 га, що знаходиться на території Лютенської (колишньої Рашівської) сільської ради Миргородського (колишнього Гадяцького) району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16.10.2015 р., номер запису про інше речове право: 11627372.
Стягти з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ТОВ «Агро-Край», місцезнаходження - м. Гадяч, вул. Лохвицька, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41103827.
Головуюча: Л. В. Максименко