Справа № 370/2782/21
Провадження №1-кп/369/1043/23
14.06.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі :
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому су'довому засіданні кримінальне провадження № 12019110210000448 від 13 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілка Чуднівського району Житомирської області, який має вищу освіту, не одружений, фізична особа-підприємець, має на утриманні неповнолітню дитину 2008 р.н., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31.07.2017 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 296, ч. ст. 127, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, звільнений 07.06.2018 з Бориспільської ВК № 119 на підставі ухвали Бориспільського міського суду Київської області від 30.05.2018 з заміною на виправні роботи на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 27 (двадцять сім) днів з утриманням 20 % доходів, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, -
В судовому засіданні на обговорення поставлено клопотання прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки закінчується двомісячний строк, визначений попередньою ухвалою суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурор обґрунтував вказане клопотання тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати та не зменшилися, зокрема, існує необхідність запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні у цій справі, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Прокурор зазначив, що обвинувачений, зокрема немає міцних соціальних зв'язків, до затримання не був працевлаштованим, а відновив свою діяльність як приватний підприємець під час перебування під цілодобовим домашнім арештом, тобто штучно, а отже немає стабільного доходу, а також обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, не став на шлях виправлення, оскільки обвинувачується зокрема й у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України в період відбуття виправних робіт, а також у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, маючи непогашену судимість. Прокурор проти визначення застави як альтернативи обвинуваченому заперечувала.
Потерпіла та представник потерпілої клопотання прокурора підтримали в повному обсязі, проти визначення застави як альтернативи запобіжного заходу обвинуваченому заперечували.
Захисник ОСОБА_4 проти продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 заперечив з підстав необґрунтованості доводів прокурора щодо ризиків, які продовжують існувати у справі, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт. Захисник вказував, що ризик впливу на свідків та потерпілих не підтверджений жодними доказами, при цьому зазначав, що не є обґрунтованими доводи прокурора про те, що обвинувачений може вчинити тиск на свідків. Крім того вказував, що обвинувачений ОСОБА_7 не допускав порушень під час перебування під цілодобовим домашнім арештом за місцем свого проживання. Також вказував, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, а також позитивно характеризується за місцем проживання, про що надав характеристику, а також згідно з військовим квитком має військову спеціальність та просив суд оцінити вказані докази.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав доводи свого захисника в повному обсязі та проти клопотання прокурора заперечив з підстав необґрунтованості належними доказами заявлених ризиків. Крім того, вказував про відсутність у нього необхідності у переховуванні від суду, а також те, що він не зник і не переховувався з моменту смерті потерпілого. Обвинувачений зазначав також про необґрунтованість повідомлених йому підозр посилаючись на відсутність достатніх і допустимих доказів у справі. Просив визначити як альтернативу йому заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вказував, що вплив на свідків є неможливим, оскільки фактично ОСОБА_8 є єдиним свідком і його місце проживання встановити неможливо.
Суд, вивчивши наявні матеріали, вислухавши думку учасників процесу, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, зокрема й у вчиненні особливо тяжкого злочину, маючи непогашену судимість, тому приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер дій, у вчиненні яких обвинувачується обвинувачений ОСОБА_7 , ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що об'єктивно доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема судом встановлено, що існує необхідність запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винуватим в інкримінованих йому злочинах, а також існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень під час непогашеної судимості. Крім того, судом встановлено, що існує ризик впливу обвинуваченого на свідків, допит яких у цій справі ще не проведено, з огляду на стадію розгляду справи. Таким чином, у цій конкретній справі вказані обставини виправдовують обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі, в матеріалах провадження відсутні достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, не надано таких доказів також і в судовому засіданні.
Оцінивши повторно надані стороною захисту докази на підтвердження існування гарантованого місця проживання і наявності міцних соціальних зв'язків та позитивних характеристик з місця проживання, суд дійшов висновку, що лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд виходить, у тому числі, з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , мають такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що свідчить про існування в цій справі реального суспільного інтересу, який зумовлює застосування до обвинуваченого такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_7 про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, зокрема на домашній арешт, оскільки повторно оцінивши наявні в провадженні докази на підтвердження доводів про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків (зокрема дитини та батьків похилого віку), гарантованого місця проживання, суд дійшов висновку, що у цій конкретній справі застосування такого запобіжного заходу не може бути достатнім та таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
При цьому суд приймає до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.
Крім цього, суд враховує підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України та не визначає розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, доводи обвинуваченого суд в цій частині визнає необґрунтованими.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 177,178,182,183,194,331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України на 60 днів з 14 червня 2023 року до 12 серпня 2023 року включно без альтернативи внесення застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_9 Перекупка