Справа № 279/6499/22
Провадження № 2/369/3665/23
15.06.2023 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У грудні 2022 року позивач звернулася до Коростенського міськрайонного суду Київської області з даним позовом.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області за підсудністю.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Разом з тим, у судовому засіданні 02.06.2023 року судом було встановлено, що позовна заява не відповідає ч.5ст.177 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Ухвалою суду від 02.06.2023 позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 02.06.2023 року отримав ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2023 року засобами електронного зв'язку, а саме на електронну адресу, що зазначена у позовній заяві.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі 759/14068/19, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Станом на 15.06.2023 року недоліки зазначені в ухвалі суду від 02.06.2023 року не усунені, тобто ухвала суду не виконана.
За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати норми ч. 13 ст. 187 ЦПК України, та залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що залишення позову без розгляду у даному випадку не можна вважати обмеженням позивача у доступі до правосуддя, оскільки він має право на повторне звернення до суду з аналогічним позовом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
ЄСПЛ у своїй практиці наголошує на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
На підставі викладеного, керуючись положенням ч. 13 ст. 187 ЦПК України, приходжу до обґрунтованого висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивач у встановлений ч. 11 ст. 187 ЦПК України строк не усунув недоліки позовної заяви відповідно до ухвали суду від 30.09.2021 року.
Керуючись п. 13 ст. 187 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом повторно на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК