Справа № 357/6279/23
Провадження № 2-о/357/223/23
15 червня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Хоменко О. Р., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Алмазна, Луганської області, у віці 78 років, мотивуючи тим, що померла ОСОБА_2 є рідною матір'ю її загиблого чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місто Алмазна Луганської області, що на даний час є тимчасово окупованою територією.
Станом на день звернення до суду з позовом у неї відсутні документи, що дають можливість зареєструвати смерть матері її чоловіка - ОСОБА_2 та отримати свідоцтво про смерть встановленого Україною зразка. Встановлення даного факту йому необхідно для державної реєстрації смерті померлої особи у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України, оскільки будь-який акт виданий органами або особами на окупованій території України є недійсним і не створює правових наслідків
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу 29 травня 2023 року передано на розгляд судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду від 15 червня 2023 року після усунення заявником недоліків заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд за правилами окремого провадження у відкритому судовому засіданні на 15 червня 2023 року о 12:00 год. в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: м. Біла Церква вул. Волонтерська, 7.
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності. Заяву підтримала повністю та просила задовольнити.
Заінтересовану особу - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на адресу електронної пошти.
Частиною 2 статті 317 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Враховуючи зміст наведеної правової норми судом ухвалено проводити розгляд справи без участі учасників справи, які повідомлялися про розгляд справи. Заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, встановлено наступне:
Суд встановив, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Згідно копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Із вказаного свідчить те, що заявник ОСОБА_1 є невісткою померлої ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла, про що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Алмазна, Луганської області видано лікарське свідоцтво про смерть № 83. Причина смерті вказано: хронічна недостатність кровообігу, хвороба серця.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Частинами 3-4 статті 49 ЦК України встановлено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
На підтвердження факту смерті дружини заявник надав копію лікарського свідоцтва про смерть № 83, виданого на тимчасово окупованій території.
Оцінюючи надані суду документи в сукупності, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), видані органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійним і не створює правових наслідків
Згідно приписів ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Відповідно до ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 є встановленим, тому заява підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та ст. ст. 13, 76-81, 89, 263-265, 293, 294, 315-317, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста м. Алмазна, Луганської області, у віці 78 років, яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Причина смерті: хронічна недостатність кровообігу, хвороба серця.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Місцезнаходження: місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд.22. м. Біла Церква, Київська область, 09107. Код ЄДРПОУ 33341882.
Суддя М. М. Бебешко