Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/6924/23
Провадження № 2-з/357/70/23
іменем України
15 червня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Марцелюк Лесі Анатоліївни про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
12 червня 2023 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний Суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Марцелюк Лесі Анатоліївни про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220486000:04:011:0046, загальною площею 1,425 га.
В обґрунтування заяви зазначила наступне.
ОСОБА_1 звертається до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ФГ «Пролісок» та ТОВ «Еліта-2010» про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки № 2-С від 03.04.2023 року, укладений між Фермерським господарством "Пролісок" (ідентифікаційний код 32796608) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046 загальною площею 1,425 га. Цивільний позов немайнового характеру.
Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про оренду землі» Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
10.12.2018 року між ОСОБА_2 (далі - Позивачем) та Фермерським господарством "Пролісок" (далі також - "Відповідач-1", "ФГ "Пролісок") було укладено Договір оренди земельної ділянки № 3-С (Далі по тексту - Договір оренди землі), за яким в оренду Відповідачу - 1 передано Земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046 загальною площею 1,425 га (далі також - земельна ділянка).
10.12.2018 року речове право на Земельну ділянку за ФГ "Пролісок» за вищевказаним договором було зареєстроване у ДРРПНМ рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. з індексним номером: 446146767 від 14.12.2018 року.
Жодним пунктом Договору оренди землі не передбачено передачу земельної ділянки у суборенду.
Однак, 31.05.2023 року Позивач отримав повідомлення від Відповідача 1 про те, що земельна ділянка була ним передана у суборенду ТОВ «Еліта-2010» відповідно до Договору суборенди земельних ділянок № 2-С від 03.04.2023 року (далі також - Договір суборенди).
Відповідно до п. 6 Договору суборенди передача земельної ділянки Суборендарю здійснюється після підписання договору.
Відповідно до п. 14 Договору суборенди, Цей договір набирає чинності після підписання Сторонами.
Крім того, Відповідач 1 повідомив, що має намір провести реєстрацію речового права суборенди.
Жодної згоди ОСОБА_1 не надавав на передачу належної йому земельної ділянки у суборенду. Не дивлячись на це, належна йому земельна ділянка була передана у користування Відповідачу 2 без будь-якої його згоди на передачу такого права користування.
В порушення норм закону, Відповідачі уклали оспорюваний договір суборенди землі, більше того, речові права за таким договором Відповідачі мають намір зареєструвати у ДРРПНМ.
Вважає, що реєстрація речових прав за Відповідачем 2 ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , оскільки в такому випадку йому доведеться оспорювати і рішення реєстратора, що призведе до необхідності змінювати предмет та підстави позову, а це неможливо зробити в одному провадженні, а тому Позивачу доведеться залишати поданий позов без розгляду і подавати новий з новими підставами та предметом. Тобто, реєстрація речових прав за Відповідачем 2 за оспорюваним договором, унеможливить вирішення спору в межах поданого позову.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Враховуючи вищевикладене, просила суд задовольнити заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2023 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.
З контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді убачається, що заява була передана на розгляд судді 13 червня 2023.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи ( учасників третейського ( арбітражного ) розгляду.
Суддя, вивчивши заяву з додатками, дійшов наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальнее виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п.1ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналогічна позиція викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко протии України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
З наданих до суду матеріалів убачається, що 10.12.2018 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Пролісок" було укладено Договір оренди земельної ділянки № 3-С, за яким Фермерському господарству "Пролісок" в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0046, загальною площею 1,425 га.
10.12.2018 року за вищевказаним договором речове право на зазначену земельну ділянку за Фермерським господарством "Пролісок" було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав нерухомого майна рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. з індексним номером: 446146767 від 14.12.2018 року.
Відповідно до п. 12.1 Договору оренди земельної ділянки № 3-С від 10.12.2018 року, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Жодним пунктом Договору оренди землі не передбачено передачу земельної ділянки у суборенду.
Встановлено, що 31.05.2023 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від Фермерського господарства "Пролісок" про те, що земельна ділянка була ним передана у суборенду ТОВ «Еліта-2010» відповідно до Договору суборенди земельних ділянок № 2-С від 03.04.2023 року, а також повідомив, що має намір провести реєстрацію речового права суборенди.
Жодної згоди ОСОБА_1 не надавав на передачу належної йому земельної ділянки у суборенду.
З огляду на вищевикладене вбачається, що між сторонами існує спір предметом якого є визнання договору суборенди спірної земельної ділянки № 2-С від 03.04.2023 року недійсним.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на приписи статті 2 ЦПК України слід підкреслити, що сутність захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб полягає у спрямуванні цього захисту в першу чергу на відновлення порушеного права.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у національному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порушуючи питання про забезпечення позову у вказаний у заяві спосіб, заявник послалася на те, що Фермерське господарство «Пролісок» та ТОВ «Еліта-2010» уклали оспорюваний договір суборенди землі без його дозволу, в порушення норм закону. Більше того, речові права за таким договором мають намір зареєструвати у Державному реєстрі речових прав нерухомого майна. Реєстрація речових прав за ТОВ «Еліта-2010» ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
При цьому згідно із частиною другою цієї статті Закону судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21.
Проаналізувавши доводи та обґрунтування, викладені в заяві про забезпечення позову, суддя погоджується, що оскільки предметом позову є визнання договору суборенди недійсним, речові права за яким Фермерське господарство «Пролісок» та ТОВ «Еліта-2010» мають намір зареєструвати у Державному реєстрі речових прав нерухомого майна, тому є доцільною заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь-які дії, пов'язані з його державною реєстрацією, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили щодо цього майна.
Невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220486000:04:011:0046, загальною площею 1,425 га., може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника у разі задоволення позову, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника і забезпечить збалансованість інтересів сторін.
Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати належним, адекватним та співмірним з заявленими вимогами.
При цьому, заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою і не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Фермерському господарству «Пролісок» та ТОВ «Еліта-2010».
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що вимоги представника ОСОБА_1 - адвоката Марцелюк Лесі Анатоліївни про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220486000:04:011:0046, загальною площею 1,425 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у судді відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Марцелюк Лесі Анатоліївни про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити.
Вжити заходи по забезпеченню позову до подачі позовної заяви, шляхом встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220486000:04:011:0046, загальною площею 1,425 га.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Роз'яснити заявнику, що останній повинен подати позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов