Справа № 292/309/23
Номер провадження 1-кп/292/52/23
14 червня 2023 року смт.Пулини
Червоноармійського районного суду Житомирської області
Головуюча- суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні Червоноармійського районного суду Житомирської області матеріали кримінального провадження №12023060460000016 від 15.01.2023 та обвинувальний акт, які надійшли 07 березня 2023 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с.Травневе Дубненського району Рівненської області,
зареєстрованого
АДРЕСА_1 , проживаючого
АДРЕСА_2 ,
громадянина України,із загальною середньою освітою,
одруженого, не працюючого,пільг, інвалідності не має, раніше не судимого
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України
З участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7
Кримінальне провадження №12023060460000016 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.152 КК України, надійшло з обвинувальним актом із Коростишівської окружної прокуратури 07.03.2023.
Під час розгляду кримінального провадження прокурор підтримав подане через канцелярію суду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , який закінчується 30.06.2023, без визначення розміру застави, оскільки розгляд справи триває, а ризики, передбачені ст.177 КПК України не перестали існувати та обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, не працює, вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких, тому з метою уникнення від покарання може в будь-який момент змінити своє місце проживання, незаконно впливати на свідків та потерпілу,які ще не допитані судом, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м"який- цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю , врахувати намір ОСОБА_3 захищати Україну в лавах ЗСУ.
Законний представник потерпілої підтримала заявлене прокурором клопотання та заперечувала щодо задоволення клопотання сторони захисту.
Прокурор просив відмовити стороні захисту у клопотанні про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м"який.
Розглянувши зазначені клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17.01.2023 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, з моменту його затримання, тобто з 19-00 год. 15 січня 2023 року до 16 березня 2023 року.
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 09.03.2023, продовжено дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 07 травня 2023 року.
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 02.05.2023, продовжено дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 30 червня 2023 року.
Згідно ст.331 КПК України, суд зобов"язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати судовому розгляду.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд на теперішній час не встановив.
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує той факт, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі більше десяти років, не працює, не має міцних соціальних зв"язків, тому може у будь-який момент змінити своє місце проживання, перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання матиме реальну можливість негативно впливати на потерпілу та свідків, які ще не допитані у ході судового розгляду, переховуватися від суду, що свідчить про існування ризиків, які не зменшились.
Жодних даних, які свідчать про наявність обставин, які можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м'який, в ході судового розгляду справи не встановлено .
Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_3 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу та вважає за необхідне продовжити відносно останнього дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , та які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов'язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред'явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку та реалізацію завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК України, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому та оскільки судовий розгляд справи лише розпочався, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів та не знаходить підстав для визначення розміру застави , з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , особу ОСОБА_3 суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку та відмовляє у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м"який.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 197, 196, 331, 350 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 12 серпня 2023 року, включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника -адвоката ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю , відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику ДУ «"Житомирська установа виконання покарань (8)" ».
В частині продовження строку дії запобіжного заходу ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1