Справа № 296/1274/19
2/296/668/23
25 квітня 2023 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
при секретарі Кусік В.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про припинення кредитного договору,-
ОСОБА_3 13.02.2019р. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом та просив припинити кредитний договір №5/4 від 15.06.2007р., укладений між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову зазначено, що 15.06.2007р. між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено кредитний договір №5/4, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США на купівлю нерухомості зі сплатою 13% річних, а за умови невиконання цього договору плата за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 26% на рік, термін повернення кредиту - 14.06.2022 року. Оскільки Позичальник умов договору належним чином не виконував, за кредитним договором станом на 22.06.2015 утворилася заборгованість в сумі 2848, 28 дол. США, (що по курсу НБУ станом на 26.05.2015 еквівалентно 60 194 грн. 62 коп.), яка складається з: простроченої суми заборгованості - 2653,30 дол. США, прострочентих процентів за користування кредитом - 194, 98 дол. США, а також штрафу за несвоєчасне погашення кредиту - 1380 грн. 49 коп., а разом - 61793 грн. 27 коп.
Відповідач звернувся з позовною заявою №32/3-19753 від 16.07.2015 року, в якій просив стягнути вищевказану суму на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 05.04.2018р. стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за договором кредиту в сумі 61793,27 грн. Як зазначає позивач, 15.11.2018 року він сплатив на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 61793,27 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 599 ЦПК України, позивач вважає, що кредитний договір № 5/4 від 15.06.2007 року є припиненим. У зв'язку з тим, що відповідач листом №08/40 від 04.01.2019р. відмовив позивачу у припиненні зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3 просить позов задовольнити.
За матеріалами вищевказаної позовної заяви Корольовський районний суд м. Житомира 08.05.2019р. ухвалив заочне рішення відповідно до якого позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі ліквідатора Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення правочину - задовольнив та припинив кредитний договір № №5/4 від 15.06.2007р., укладений між ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” та ОСОБА_3 .
Відповідно до ухвали суду від 13.04.2021р. заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від "08" травня 2019 р. у справі №296/1274/19 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 12.02.2021р. до участі у справі залучено правонаступника відповідача - ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою суду від 13.01.2022р. провадження у цивільній справі №296/1274/19 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Вердикт капітал» про припинення правочину зупинено у зв'язку із смертю позивача до залучення правонаступника.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2023р. до участі в розгляді справи в порядку ст. 55 ЦПК України залучено правонаступника позивача - ОСОБА_1 .
В судовому засіданні правонаступник позивача ОСОБА_1 просив припинити кредитний договір.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В письмових поясненнях представник ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковський О.В. вказав, що рішення суду від 05.04.2018р. боржниками не виконано, оскільки сума сплачених коштів на виконання судового рішення становить 56823,27 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що 15.06.2007р. між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк (скорочена назва ВАТ «ВіЕйБі Банк») (надалі - Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено кредитний договір №5/4, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у сумі 18000,00доларів США, що складає 90900,00грн. за курсом НБУ на момент укладення цього договору (а.с.10-16, том 1).
Того ж дня, 15.06.2007р. ОСОБА_3 отримав 18000,00 доларів США, про що свідчить копія меморіального ордеру, наявна в матеріалах справи (а.с.21, том 1).
В подальшому, 26.08.2008р., 07.09.2009р., 16.11.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду та додаткові договори (а.с.22-26, том 1).
Відповідно до рішення №63 від 20.03.2015р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ «ВіЕйБі Банк») (а.с.27, том 1).
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 умов договору належним чином не виконував, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка станом на 22.06.2015 становить 2848, 28 дол. США, (що по курсу НБУ станом на 26.05.2015 еквівалентно 60 194 грн. 62 коп.), та складається з: простроченої суми заборгованості - 2653,30 дол. США, прострочених процентів за користування кредитом - 194, 98 дол. США, а також штрафу за несвоєчасне погашення кредиту 1380 грн. 49 коп., що разом - 61 793 грн. 27 коп. (а.с.38-40, том 1).
Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 05.04.2018р. позов Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” заборгованість за договором кредиту в розмірі 61793,27 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” 689 грн. 00 коп. судових витрат; стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” 689 грн. 00 коп. судових витрат (а.с.44-46, том 1).
Як свідчать платіжні документи (а.с.49-61, том 1), 15-16.11.2018р. ОСОБА_3 сплатив на користь Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” борг в сумі 61793,27 грн. згідно рішення суду. Вказане підтверджується також 13-ма меморіальними ордерами від 15-16.11.2018р. (а.с. 76-88, том 2).
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.104, том 2).
З матеріалів справи вбачається, що син позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв спадщину, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.09.2022, зареєстрованого в реєстрі за №1568.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав та проси задовольнити.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 в справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
У даній справі ОСОБА_3 звернувся з позовом про припинення кредитного договору.
Закон розрізняє такі поняття як договір та зобов'язання, які виникають у тому числі на підставі договорів чи інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту як припинення правовідношення, визнання правочину недійсним. Разом з тим, такого способу захисту, як припинення договору, чи визнання договору припиненим, закон не містить.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов'язки сторін. Зокрема, змістом зобов'язальних правовідносин є обов'язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв'язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов'язків з договору, не обов'язково пов'язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов'язку за договором тісно пов'язане з припиненням самого договору».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) зробила висновок про те, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21).
Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог про припинення кредитного договору слід відмовити, оскільки обраний спосіб захисту є неналежним та непередбачений законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-91, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя В. П. Маслак