13 червня 2023 року
м. Київ
справа № 725/4268/22
провадження № 51-1869км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 вересня 2020 року за ст. 124 КК,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, яке ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 11 червня 2022 року.
Вирішено питання щодо речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_7 10 червня 2022 року приблизно о 23:00, перебуваючи на АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_8 , які переросли у бійку, ножем заподіяв потерпілому одне проникаюче поранення в тулуб, в результаті чого спричинив ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на припущеннях, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом. Сторона захисту наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою твердження засудженого про те, що він не мав умислу на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, а його дії були спрямовані на самозахист, а тому мають кваліфікуватися за ст. 124 КК.
Також захисник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки усім наявним у матеріалах кримінального провадження доказам та обґрунтували свої висновки лише на підставі показань потерпілого і свідка ОСОБА_9 , яка не була допитана безпосередньо у судовому засіданні.
Сторона захисту зазначає про те, що місцевий суд безпідставно не визнав протокол огляду місця події від 11 червня 2022 року недопустимим доказом, а також необґрунтовано поклав в основу вироку протокол слідчого експерименту від 11 червня 2022 року за участю свідка ОСОБА_9 . Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченняхна касаційну скаргу прокурор вказує про її необґрунтованість, наводить аргументи на спростування вказаних тверджень сторони захисту та просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважала рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися, заяв (клопотань) не подали.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Сторона захисту не погоджується із доведеністю винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, вказує про відсутність у нього умислу на нанесення ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, про перевищення ним меж необхідної оборони під час конфлікту, а також про недопустимість ряду доказів, які було покладено в основу вироку місцевого суду.
Колегія суддів відхиляє такі аргументи захисника з огляду на таке.
Щодо аргументів касаційної скарги сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 11 червня 2022 року з огляду на те, що в ньому зазначено про виявлення у ОСОБА_7 ножа чорного кольору, який було вилучено під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 , колегія суддів звертає увагу на таке.
Факт наявності у ОСОБА_7 ножа не заперечував сам засуджений. Так він під час допиту у суді першої інстанції повідомив, що витягнув із свого пакета ніж і розмахував ним перед незнайомцями, щоб захистити себе. Тому колегія суддів не вважає, що згадка про ніж у протоколі огляду місця події будь яким чином змінює обсяг доказів у цьому провадженні.
Щодо аргументів сторони захисту про допит свідків у цьому провадженні суд констатує, що під час касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит свідків проведено з дотриманням положень ст. 352 КПК, оскільки показання ці особи надавали в судовому засіданні місцевого суду під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Також у судовому засіданні місцевого суду було відтворено відео- і звукозапис судового засідання, в якому було допитано свідка ОСОБА_9 у порядку ст. 225 КПК.
Твердження сторони захисту про недопустимість як доказу показань вищевказаного свідка, яка усупереч вимог статей 23, 95 КПК не була допитана безпосередньо у судовому засіданні місцевого суду, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 225 КПК у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. У порядку, визначеному цієї статтею, може бути допитаний свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, свідок-очевидець події ОСОБА_9 звернулася до слідчого із заявою, в якій вона просила вжити заходів для здійснення її допиту як свідка у порядку ст. 225 КПК з огляду на те, що через її незадовільний стан здоров'я та тяжку хворобу вона планує здійснити виїзд на лікування в іншу область, а можливо й за межі території України на невизначений термін.
На підставі цієї заяви свідка слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся з клопотанням до слідчого судді щодо проведення допиту свідка ОСОБА_9 у порядку ст. 225 КПК у приміщенні місцевого суду, яке ухвалою слідчого судді від 14 червня 2022 року було задоволено.
Того ж дня за участю сторін кримінального провадження (прокурора, слідчого та захисника) у судовому засіданні було здійснено допит свідка ОСОБА_9 , яку перед початком допиту слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 352 КПК попередив про кримінальну відповідальність, що підтверджується наявним у справі журналом та відео-, звукозаписом судового засідання. При цьому ані сторона обвинувачення, ані сторона захисту не були позбавлені можливості задавати свідку запитання та, як убачається із дослідженого судами диску відео-, аудіо запису цього засідання, сторони в повній мірі скористалися цим правом.
Надалі ухвалою слідчого судді місцевого суду від 14 червня 2022 року слідчому було надано журнал судового засідання та CD-R диск із відео-, звукозаписом допиту свідка ОСОБА_9 для використання як доказу в цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що допит свідка ОСОБА_9 в ході досудового розслідування був здійснений на підставі та з повним дотриманням процедури, визначеної у ст. 225 КПК, і суди попередніх інстанцій обґрунтовано поклали показання цього свідка в основу своїх рішень, що узгоджується із положеннями ст. 95 КПК.
На підставі дослідження показань потерпілого, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суди прийшли до правильного висновку про те, що між двома чоловіками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виникнула сварка, чоловіки штовхалися, далі засуджений дістав ніж і наніс ОСОБА_8 один удар в тулуб. Тому колегія суддів погоджується з тим, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неспроможність версії засудженого щодо перевищення ним меж необхідної оборони і нанесення ножем удару потерпілому з метою самозахисту від протиправних посягань ОСОБА_8 та невстановленої досудовим розслідуванням особи.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, а саме умисному спричиненні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується, що у цьому кримінальному провадженні суди за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінили кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшли правильного висновку щодо кримінально правової оцінки дій засудженого.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, визнав їх необґрунтованими та навів належні й докладні мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується Верховний Суд.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень вимог процесуального закону і правильно застосували норми матеріального закону.
Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3