06 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 927/1082/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Долича О. В. (адвокат), Олексієнка О. П. (керівник),
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.11.2021 (суддя Демидова М. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Мальченко А. О., Шаптала Є. Ю.) у справі
за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради
до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"
про стягнення 23 862,47 грн та розірвання договору.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2020 року Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - УКМ Чернігівської облради, Управління, орендодавець, позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" (далі - ПрАТ "Кінотехпром", Товариство, орендар, відповідач) про: 1) стягнення з ПрАТ "Кінотехпром" 23 862,47 грн заборгованості, з яких: 9905,56 грн (з урахуванням інфляційних втрат у сумі 93,36 грн) заборгованості з орендної плати - до обласного бюджету міста Чернігова; 13 867,79 грн (з урахуванням інфляційних втрат у сумі 130,71 грн) заборгованості з орендної плати та 3 % відсотків річних у сумі 89,12 грн - на користь УКМ Чернігівської облради; 2) розірвання укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 01.11.2011 № 66 (далі - договір оренди від 01.11.2011, договір № 66), з посиланням на положення статей 525, 526, 610, 612, 625, 629, 651, 653, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, чинного до 31.01.2020 (далі - Закон України № 2269-ХІІ).
2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем умов договору № 66 (в редакції додаткової угоди від 31.08.2017 № 3) у частині внесення орендної плати за період з 01.06.2020 по 30.09.2020 (далі - спірний період), у зв'язку з чим позивач має право вимагати як стягнення заборгованості з орендної плати, так і розірвання вказаного договору.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.11.2021 позов задоволено повністю з тих мотивів, що: 1) наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість Товариства зі сплати орендної плати у визначеному Управлінням розмірі, оскільки станом на дату судового засідання (09.11.2021) не набрало законної сили рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/21, яким визнано протиправним та нечинним рішення Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції" (далі - рішення Чернігівської облради від 17.05.2017); 2) систематичне (упродовж 3-х місяців) невиконання відповідачем умов договору оренди від 01.11.2011 у частині внесення орендної плати свідчить про наявність підстав для розірвання зазначеного договору.
При цьому суд першої інстанції відхилив доводи орендаря про неврахування орендодавцем прийнятого Чернігівською обласною радою (далі - Чернігівська облрада) рішення від 30.09.2017 про встановлення розміру орендної плати з коефіцієнтом 0,7 для орендарів, які є суб'єктами малого підприємництва і здійснюють виробничу діяльність на орендованих виробничих площах, з посиланням на те, що: 1) відповідно до пункту 13.6 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (далі - Методика), затвердженої рішенням Чернігівської облради від 17.05.2017, рекомендації постійної комісії Чернігівської облради з питань управління та розпорядження об'єктами комунальної власності, а також рішення обласної ради з питань встановлення зменшеного розміру орендної плати є підставою для внесення відповідних змін до договорів оренди; 2) в разі прийняття Чернігівською облрадою рішення про зменшення розміру орендної плати такі зміни мають бути внесені до договору оренди, проте сторонами не надано доказів щодо внесення змін до договору № 66 в частині зменшення розміру орендної плати, що виключає підстави для застосування до ПрАТ "Кінотехпром" коефіцієнту 0,7 при визначенні розміру орендної плати.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.11.2021 скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди від 01.11.2011 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.11.2021 у цій справі залишено без змін.
5. Постанова аргументована посиланням на норми статей 204, 509, 525, 526, 530, 610- 612, 625, 629, 631, 651, 654, 762 ЦК України, статей 180, 187, 291 ГК України, статей 17, 18 і пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", введеного в дію з 01.02.2020 (далі - Закон України № 157-ІХ), статей 2, 3, 13, 75, 236, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди від 01.11.2011 з огляду на те, що судовими рішеннями в справі 927/1177/21 (між тими самими сторонами) встановлено преюдиціальний факт припинення дії договору № 66 з 01.11.2021, тобто на час ухвалення судом першої інстанції рішення в цій справі (09.11.2021) вказаний договір вже був припинений, однак розірвано може бути лише чинний договір, а саме такий, що діє на час звернення до суду з позовом та на час ухвалення відповідного судового рішення (такий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21).
Водночас, обґрунтовуючи законність рішення від 09.11.2021 в частині стягнення з відповідача 23 862,47 грн заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат і 3 % відсотків річних, апеляційний суд зазначив, що: 1) в спірний період та на час звернення Управління з цим позовом рішення Чернігівської облради від 17.05.2017 було чинним і не визнавалося судом незаконним; 2) нарахування орендної плати у спірній сумі відбувалося саме на виконання договору оренди від 01.11.2011 та додаткової угоди від 31.08.2017 № 3 до нього, які (договір і додаткова угода) з урахуванням презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України, не визнавалися недійсними та є обов'язковими для виконання їх сторонами, оскільки рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2021 у справі № 927/1083/20, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні зустрічного позову ПрАТ "Кінотехпром" про визнання зазначеної додаткової угоди недійсною, тоді як Методика була лише підставою для визначення розміру такої плати та про застосування якої сторони дійшли згоди у вказаному договорі, як наслідок, визнання протиправним та нечинним в порядку адміністративного судочинства рішення Чернігівської облради від 17.05.2017 не призводить до автоматичного визнання недійсним договору № 66 або зміни його умов, а є лише підставою для подальшого врегулювання взаємовідносин сторін, що будуть виникати після набрання законної сили судовим рішенням; 3) матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін до договору оренди від 01.11.2011 в частині розміру орендної плати, тому, враховуючи положення чинного законодавства України, зокрема статті 629 ЦК України, відповідач має виконувати умови пунктів 3.3, 3.4 договору № 66 щодо внесення орендної плати в розмірі, визначеному чинною додатковою угодою від 31.08.2017 № 3; 4) оскільки згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі № 5028/15/150/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012, договір оренди від 01.11.2011 є укладеним з 21.11.2011, то такий договір не підлягав наступному нотаріальному посвідченню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Кінотехпром" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, наголошуючи, що: 1) суди не врахували висновків щодо застосування положень частин 1- 3 статті 11 ГПК України та частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 ЦК України, викладених у пунктах 59, 60, 62- 64 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19; 2) суди не врахували висновку щодо застосування норми частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), викладеного в пункті 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19; 3) суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані в справі докази, зокрема розрахунок переплати орендної плати станом на 01.10.2020, зазначений відповідачем у додаткових поясненнях від 12.02.2022 № 02/14.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Кінотехпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.11.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 927/1082/20 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 06.06.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 01.11.2011 між УКМ Чернігівської облради (орендодавець) та ПрАТ "Кінотехпром" (орендар) укладено договір № 66, за умовами пунктів 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (далі - майно), що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, та перебуває на бухгалтерському обліку Управління. Приміщення, які знаходяться на 1-ому поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 279,6 м2, що має окремий вхід. Приміщення, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 81,7 м2, що має окремий вхід. Загальна площа приміщень, що передається в оренду, становить 361,3 м2. Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а орендар користується ним протягом всього строку оренди. Орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання передачі майна з орендного користування. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість.
11. У пунктах 3.3- 3.5 договору № 66 сторони погодили, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської облради від 25.03.2011 (3 сесія 6 скликання) зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011 (5 сесія 6 скликання). Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 2 до цього договору, що є невід'ємною частиною, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за яким є інформація) - 1563,02 грн. Орендна плата за перший (листопад 2011 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за жовтень та листопад місяці 2011 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
12. Згідно з пунктом 10.1 договору оренди від 01.11.2011 цей договір діє з 01.11.2011 до 31.10.2016 включно.
13. 01.11.2011 сторонами підписано додаток № 2 до договору № 66 (Розрахунок розміру орендної плати), згідно з яким розрахунок розміру орендної плати виконано відповідно до Методики розрахунку та прядку використання плати з оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської облради від 25.03.2011 (3 сесія 6 скликання) зі змінами (пункт 1); розрахунок розміру орендної плати виконано із застосованою ставкою 6 %. Загальний розмір орендної плати становить 1563,02 грн без ПДВ.
Також 01.11.2011 сторонами підписано акт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, яким зафіксовано, що орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду вказані приміщення.
14. Оскільки договір оренди від 01.11.2011 було підписано сторонами з протоколом розбіжностей, то в грудні 2011 року УКМ Чернігівської облради звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ПрАТ "Кінотехпром" про врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами під час укладення договору, шляхом викладення пунктів 1.1, 3.8, 3.10, 5.1.3, 5.1.4, 6.1.3, 8.1.2, 8.1.3, 9.1, 9.5, 10.3, 10.4, 10.8 договору № 66 в редакції, запропонованій позивачем.
15. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі № 5028/15/150/2011, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Врегулювано розбіжності, які виникли між сторонами під час укладення договору оренди від 01.11.2011 з викладенням пунктів 1.1, 3.10, 5.1.3, 5.1.4, 6.1.3, 8.1.3, 9.1, 9.5, 10.3, 10.4, 10.8 цього договору в редакції, вказаній в резолютивній частині зазначеного рішення, за змістом якої днем укладення договору № 66 слід вважати 21.11.2011.
16. Рішенням Чернігівської облради від 17.05.2017 затверджено Методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції.
17. 23.08.2017 сторонами підписано додаткову угоду № 2, якою продовжено термін дії договору оренди від 01.11.2011 та викладено його пункт 10.1 в такій редакції:
"10.1. Цей договір діє до 31.08.2017 включно".
18. 31.08.2017 сторонами підписано додаткову угоду № 3, якою орендодавець та орендар, у зв'язку з проведенням нової незалежної оцінки на виконання статті 11 Закону України № 2269-ХІІ, дійшли згоди внести такі зміни до договору оренди від 01.11.2011:
підпункт 1.1.3 викласти в такій редакції:
"1.1.3. Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, виконаним станом на 11.08.2017, становить 689 748,00 грн";
пункти 3.3, 3.4 викласти в такій редакції:
"3.3. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII у новій редакції.
3.4. Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 1 до цієї угоди до договору, що є невід'ємною його частиною і становить за базовий місяць розрахунку - 4 023,53 грн. Орендна плата за перший (вересень 2017 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень та вересень 2017 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством";
пункт 10.1 викласти в такій редакції:
"10.1. Цей договір діє до 31.10.2021 включно".
Додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 66, складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу орендодавцю та орендарю, і вступає у дію з 01.09.2017.
31.08.2017 сторонами підписано додаток 1 до додаткової угоди від 31.08.2017 № 3 - розрахунок розміру орендної плати із застосованою ставкою 7 %. Відповідно до таблиці, доданої до вказаного додатку, розмір орендної плати за базовий місяць (липень 2017) становить 4023,53 грн без ПДВ. Розрахунок розміру орендної плати за оренду майна виконано відповідно до Методики розрахунку та прядку використання плати з оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської облради від 17.05.2017 у новій редакції (пункт 1). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 4).
19. Рішенням Чернігівської облради від 28.03.2018 № 65-12/VII внесено зміни до Методики, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 (в редакції рішення від 17.05.2017 № 34-9/VII), а саме пункт 14.1 Методики викладено в такій редакції:
"Орендна плата спрямовується у разі, коли орендодавцем майна виступає Управління, за оренду нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) Управління, а також нерухомого майна, яке перебуває в користуванні (на бухгалтерському обліку) окремих структурних підрозділів Чернігівської обласної державної адміністрації - 50 % орендної плати до обласного бюджету, 50 % - орендодавцю".
20. Рішенням Чернігівської облради від 22.05.2020 № 93-23/VII "Про розподіл орендної плати для управління комунального майна обласної ради" з 01.06.2020 встановлено такий розподіл орендної плати: за оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) Управління: 50 % - до обласного бюджету, 50 % - Управлінню.
21. Згідно з пунктами 3.6, 3.7, 5.3 Положення про УКМ Чернігівської облради (нова редакція), затвердженого рішенням Чернігівської облради від 28.03.2018 № 70-12/VII, Управління відповідно до покладених на нього завдань: у встановленому порядку виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів комунальних підприємств обласної ради, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна; контролює виконання умов договорів оренди майна комунальної власності області, а також надходження коштів від оренди до обласного бюджету. Управління має право: пред'являти претензії та подавати позовні заяви до суду, предметом яких є стягнення на користь обласного бюджету орендної плати, інфляційних нарахувань на підставі укладених Управлінням договорів оренди об'єктів комунальної власності області; нараховувати та стягувати з боржників у повному обсязі на користь Управління неустойку (пеню) та проценти річних за порушення зобов'язань за договорами оренди об'єктів комунальної власності області, укладеними Управлінням.
22. За період з червня по вересень 2020 року позивач виставив відповідачу такі рахунки на оплату орендної плати до обласного бюджету та на рахунок Управління:
- від 14.07.2020 № 601 на суму 5912,47 грн, з яких: 50 % орендної плати (2463,53 грн.) підлягає сплаті до обласного бюджету м. Чернігова, а 50 % та сума ПДВ (2463,53 грн + 985,41 грн = 3448,94 грн.) - позивачу;
- від 14.08.2020 № 653 на суму 5877 грн, з яких: 50 % орендної плати (2448,75 грн) підлягає сплаті до обласного бюджету м. Чернігова, а 50 % та сума ПДВ (2448,75 грн + 979,50 грн = 3428,25 грн) -позивачу;
- від 14.09.2020 № 710 на суму 5865,24 грн, з яких: 50 % орендної плати (2443,85 грн) підлягає сплаті до обласного бюджету м. Чернігова, а 50 % та сума ПДВ (2443,85 грн + 977,54 грн = 3421,39 грн) - позивачу;
- від 16.10.2020 № 754 на суму 5894,57 грн, з яких: 50 % орендної плати (2456,07 грн) підлягає сплаті до обласного бюджету м. Чернігова, а 50 % орендної плати та сума ПДВ (2456,07 грн + 982,43 = 3438,50 грн) - позивачу.
Направлення позивачем та отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується належним чином засвідченими копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
23. Отже, Управління виставило та направило Товариству рахунки на оплату орендної плати за договором № 66 за спірний період на загальну суму 23 549,28 грн, з яких 9812,20 грн - до обласного бюджету м. Чернігова та 13 737,08 грн - на рахунок орендодавця, проте, вказані рахунки орендар не оплатив.
24. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, адміністративний позов ПрАТ "Кінотехпром" задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Чернігівської облради від 17.05.2017.
Позиція Верховного Суду
25. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
27. В основу оскаржуваних рішення та постанови (в частині задоволення позовних вимог про стягнення 23 862,47 грн заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат і 3 % відсотків річних) покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про виникнення в Товариства обов'язку сплачувати орендну плату в більшому розмірі (в порівнянні з попереднім розміром орендної плати, визначеним пунктом 3.4 договору № 66 в його первісній редакції) не на підставі рішення Чернігівської облради від 17.05.2017, яке визнано протиправним та нечинним за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, що 29.09.2022 набрало законної сили, а саме на підставі додаткової угоди від 31.08.2017 № 3 до договору оренди від 01.11.2011, яка (додаткова угода) повністю або частково (в частині викладення пунктів 3.3, 3.4 договору № 66 в новій редакції) не визнавалася недійсною в судовому порядку, в зв'язку з чим у силу вимог статті 629 ЦК України підлягає обов'язковому виконанню орендарем. При цьому як в спірний період, так і на час звернення орендодавця з цим позовом, тобто на час застосування рішення Чернігівської облради від 17.05.2017 безпосередньо Управлінням як уповноваженим суб'єктом владних повноважень, вказане рішення було чинним і не визнавалося судом незаконним чи протиправним.
Як наслідок, саме по собі подальше визнання протиправним і нечинним в порядку адміністративного судочинства рішення Чернігівської облради від 17.05.2017, яким було затверджено Методику розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, автоматично не призводить до таких правових наслідків, як визнання недійсним договору оренди від 01.11.2011 чи зміна його умов (у частині розміру орендної плати, встановленої пунктом 3.4 договору, а є лише підставою для подальшого врегулювання взаємовідносин сторін, проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до договору № 66 в частині розміру орендної плати як у позасудовому (за згодою сторін), так і в судовому порядку.
28. Водночас суд апеляційної інстанції на обґрунтування підстав часткового задоволення позову цілком правомірно врахував сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
29. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
30. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій як висновків щодо застосування положень частин 1-3 статті 11 ГПК України та частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 ЦК України, викладених у пунктах 59, 60, 62- 64 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, так і висновку щодо застосування норми частини 2 статті 265 КАС України, викладеного в пункті 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, з огляду на таке.
31. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
В рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
32. У пунктах 59- 64 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 зі спору, що виник з подібних орендних правовідносин, викладено такі висновки щодо застосування норм частин 1- 3 статті 11 ГПК України та частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 ЦК України:
"59. Частина 2 статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
60. Разом з цим, частинами 1- 3 статті 11 ГПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші (крім Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Відтак, Суд вважає, що не відповідатиме вимогам частин 1- 3 статті 11 ГПК України застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права (є протиправним), прийнятий суб'єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч встановленому законом порядку, що вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
61. До аналогічних висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд у постановах від 04.12.2018 у справі № 816/52/17, від 04.12.2018 у справі № П/811/658/16, від 03.06.2019 у справі № 817/622/16, підсумувавши, що до суб'єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування уповноваженим суб'єктом владних повноважень вже визнано судом незаконним.
62. Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що покладення на суб'єктів господарювання обов'язку виконати Рішення Криворізької міської ради не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі рішення не відповідають вимозі законності (що встановлено судовими рішеннями у справах № 804/5884/17 та № 804/8091/17), дотримання якої є однією з обов'язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном.
63. Покладення на Відповідача зазначеного обов'язку становило б порушення принципу належного урядування, на обов'язковості дотримання якого неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини послідовно зазначав, що "помилки державних органів повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо за відсутності іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються" (рішення в справах "Ґаші проти Хорватії" (заява № 32457/05, пункт 40); "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08, пункт 74); "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (заява № 36548/97, пункт 58); "Трґо проти Хорватії" (заява № 35298/04, пункт 67)). Суд вважає, що покладення на Відповідача обов'язку виконувати положення Рішень Криворізької міської ради, визнаних нечинними, означало б виправлення помилок Криворізької міської ради, допущених при прийнятті таких рішень, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування.
64. Пред'явлення позову у вказаній справі мало місце після набрання законної сили судовими рішеннями у справах за позовами про визнання Рішень Криворізької міської ради нечинними, тобто на момент пред'явлення позову у даній справі Позивачеві було відомо про те, що суди у справах № 804/5884/17 та № 804/8091/17 дійшли до висновку про невідповідність законодавству вказаних Рішень Криворізької міської ради. За таких умов, вимоги про сплату коштів на підставі цих рішень, прийнятих Позивачем поза межами повноважень та з порушеннями закону, не відповідають критерію добросовісності та не підлягають задоволенню виходячи зі змісту частини 3 статті 13 ЦК України, відповідно до якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, та виходячи зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України, відповідно до якої суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу".
33. Під час вирішення спору в цій справі суди виходили з тих обставин, що в спірний період (з 01.06.2020 по 30.09.2020) і на момент звернення орендодавця з позовом, тобто на час застосування рішення Чернігівської облради від 17.05.2017 безпосередньо Управлінням як уповноваженим суб'єктом владних повноважень, вказане рішення було чинним і не визнавалося судом незаконним чи протиправним, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, яким визнано протиправним та нечинним вказане рішення Чернігівської облради, набрало законної сили 29.09.2022. Водночас найістотнішою та не спростованою скаржником обставиною є те, що обов'язок Товариства сплачувати орендну плату в більшому розмірі (в порівнянні з попереднім розміром орендної плати, визначеним пунктом 3.4 договору № 66 в його первісній редакції) виник не на підставі рішення Чернігівської облради від 17.05.2017, яке визнано протиправним і нечинним в порядку адміністративного судочинства, а безпосередньо на підставі додаткової угоди від 31.08.2017 № 3 до договору оренди від 01.11.2011, яка (додаткова угода) повністю або частково (в частині викладення пунктів 3.3, 3.4 договору № 66 в новій редакції) не визнавалася недійсною в судовому порядку, в зв'язку з чим у силу вимог статті 629 ЦК України підлягала обов'язковому виконанню орендарем (скаржником).
Наведене якраз свідчить про врахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень викладеного в пункті 61 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 підсумкового висновку про те, що до суб'єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування уповноваженим суб'єктом владних повноважень вже визнано судом незаконним.
34. Разом з тим, на відміну від справи № 904/164/19, в якій Верховний Суд виходив з того, що позов у вказаній справі (про стягнення заборгованості з орендної плати за землю) було пред'явлено вже після набрання законної сили судовими рішеннями в справах за позовами про визнання рішень Криворізької міської ради нечинними, тобто на момент пред'явлення позову в зазначеній справі позивачеві було відомо про те, що суди в справах № 804/5884/17 та № 804/8091/17 дійшли до висновку про невідповідність законодавству вказаних рішень Криворізької міської ради (див. пункт 64 постанови від 28.04.2020 у справі № 904/164/19), з матеріалів справи № 927/1082/20 вбачається подання відповідного позову (про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень) задовго (майже за два роки) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/6623/20 за позовом про визнання протиправним та нечинним рішення Чернігівської облради від 17.05.2017, у зв'язку з чим позивачу (Управлінню) на момент пред'явлення позову в цій господарській справі не було та не могло бути відомо про незаконність вказаного рішення Чернігівської облради.
35. Таким чином, колегія суддів вважає, що, незважаючи на наведені вище незначні відмінності в фактичних обставинах справ № 904/164/19 і № 927/1082/20, при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами якраз було враховано висновки щодо застосування норм частин 1- 3 статті 11 ГПК України та частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 ЦК України, викладені в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, хоча й без прямого посилання на зазначені правові висновки.
36. Отже, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків, викладених у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник.
37. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
38. Касаційна інстанція не бере до уваги безпредметні посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в пункті 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 висновку щодо застосування норми частини 2 статті 265 КАС України, оскільки за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в зазначеній справі та справі, що розглядається, не є подібними з огляду на відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов'язків сторін договору оренди, що зумовлює різний зміст спірних орендних правовідносин і виключає застосування під час вирішення цього спору вказаної скаржником правової позиції як нерелевантної.
Адже в зазначеному пункті постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 чітко вказано, що норма частини 2 статті 265 КАС України не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними, оскільки предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
39. Колегія суддів наголошує, що скаржник взагалі не обґрунтував того, яким чином висновок Верховного Суду щодо застосування норми адміністративно-процесуального права стосується відносин оренди нежитлових приміщень і чи може такий висновок вплинути на вирішення цього господарського спору.
40. Натомість постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 взагалі не містить висновку щодо застосування норм статей 204, 629 ЦК України, які регулюють спірні орендні правовідносини та правомірно застосовані судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.
41. Наведене переконливо свідчить про неоднакове правове регулювання відносин у цій господарській справі та в справі № 160/1088/19, в зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та адміністративній справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.
42. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування норм частин 1- 3 статті 11 ГПК України та частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 ЦК України, викладені в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, а також відповідно до висновку, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21.
43. Колегія суддів також враховує, що апеляційний суд переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц висновку щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, від якого (висновку) наразі немає підстав відступати.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
44. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, зокрема розрахунку переплати орендної плати станом на 01.10.2020, зазначеного відповідачем у додаткових поясненнях від 12.02.2022 № 02/14.
45. У розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.
46. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
47. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
48. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, зокрема поданих до апеляційного суду, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
49. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
50. Таким чином, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (щодо недослідження зібраних у справі доказів), також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови.
51. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на невиконання відповідачем в спірний період зобов'язання зі внесення орендної плати в розмірі, визначеному чинною додатковою угодою від 31.08.2017 № 3 до договору оренди від 28.05.2021, яка недійсною судом не визнавалася, дійшов правильного висновку як про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 23 862,47 грн заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат і 3 % відсотків річних, так і про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання вказаного договору в зв'язку з його припиненням до ухвалення рішення судом першої інстанції.
52. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв'язку зі здійснення судом апеляційної інстанції перегляду рішення місцевого господарського суду з врахуванням висновків палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм частин 1- 3 статті 11 ГПК України та частини 3 статті 13 ЦК України в подібних правовідносинах, які (висновки) викладено в пунктах 59- 64 постанови від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник, що наразі виключає закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
55. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог (в частині стягнення 23 862,47 грн заборгованості) в зв'язку з відсутністю визнання недійсним договору оренди від 01.11.2011 (в редакції додаткової угоди від 31.08.2017 № 3), як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
56. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
57. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 23 862,47 грн заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат і 3 % відсотків річних, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 927/1082/20 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай