24 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 127/9479/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Будової Я.М.,
відповідача - Люлик Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих-11"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (головуючий суддя - Маціщук А.В., судді: Мельник О.В., Гудак А.В.) (щодо перегляду рішення Господарського суду Вінницької області від 31.08.2022) в частині задоволення позову про стягнення 56303,78 грн
та касаційні скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.08.2022 (суддя Яремчук Ю.О.), постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (головуючий суддя - Маціщук А.В., судді: Мельник О.В., Гудак А.В.) в частині відмови в задоволенні позовних вимог) та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 (головуючий суддя - Маціщук А.В., судді: Мельник О.В., Гудак А.В.) в частині відмови в задоволенні стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу,
у справі №127/9479/21
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих-11"
про видачу наказу про звільнення, припинення трудових відносин, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за період затримки розрахунку,
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих-11" (далі - ОСББ "Зодчих-11") про (1)визнання трудових відносин між ОСББ "Зодчих-11" та ОСОБА_1 припиненими на підставі пункту 5 статті 41 Кодексу законів про працю України, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з припиненням повноважень посадових осіб з 08.10.2020 включно; (2) зобов'язання ОСББ "Зодчих-11" видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ "Зодчих-11" на підставі пункту 5 статті 41 Кодексу законів про працю України, що відбулося з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з припиненням повноважень посадових осіб, із зазначенням дати звільнення 08.10.2020 включно та здійснити відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 ; (3) стягнення з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку, яка не нарахована і не виплачена їй у зв'язку з недотриманням відповідачем процедури звільнення та законодавства про працю і становить щонайменше 50866,20 грн; (4) стягнення з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі, що становить щонайменше 65803,10 грн; (5) стягнення з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період, починаючи з наступного дня після звільнення позивача (09.10.2020) по день ухвалення рішення суду у цій справі, що станом на дату подання позову становить щонайменше 50866,20 грн та судових витрат.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані зміною керівника ОСББ "Зодчих-11", про що ОСОБА_1 , як попереднього керівника, не було повідомлено, як не було повідомлено й про підстави та дату її звільнення; крім того, новий керівник ОСББ "Зодчих-11" належним чином не оформив звільнення ОСОБА_1 з посади та не видав копію наказу, не вніс відповідний запис до трудової книжки та не здійснив всіх розрахунків, передбачених трудовим законодавством України.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.23.10.2014 ОСОБА_1 обрано на посаду голови правління ОСББ "Зодчих-11", про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
2.2.23.01.2020 відбулися загальні збори співвласників ОСББ "Зодчих-11", результати яких оформлені протокольним рішення №1/2020, відповідно до якого вирішено переобрати правління ОСББ "Зодчих-11" у новому складі: члени правління - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; обрати головою правління ОСББ "Зодчих-11" ОСОБА_5 .
2.3.13.02.2020 вчинено реєстраційну дію та внесено зміни про керівника ОСББ "Зодчих-11", а саме ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_5 , про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи за номером 11741070004012735.
2.4. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним рішення засідання правління ОСББ "Зодчих-11", оформленого протоколом від 23.01.2020 №1/2020, рішення засідання правління ОСББ "Зодчих-11" та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів ОСББ "Зодчих-11", шляхом скасування запису від 13.02.2020 № 11741070004012735 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2.5.Господарський суд Вінницької області рішенням від 22.09.2020 у справі №902/550/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив у повному обсязі. Визнав недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Зодчих-11", яке оформлено у вигляді протоколу від 23.01.2020 №1/2020 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , проведених 23.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , (хол ІІ під'їзду); визнав недійсним рішення засідання правління ОСББ "Зодчих-11", яке оформлене у вигляді протоколу від 23.01.2020 №1/2020 засідання правління ОСББ "Зодчих-11"; скасував державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів ОСББ "Зодчих-11" шляхом скасування запису від 13.02.2020 №11741070004012735 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; стягнув з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору.
Рішення набрало законної сили 12.01.2021.
2.6.Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2020 у справі №902/550/20 виконав в частині скасування запису від 13.02.2020 за №11741070004012735 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2.7.09.10.2020 відповідач провів державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за номером 1001741070005012735 та вніс зміни до відомостей про керівника ОСББ "Зодчих-11", керівника з ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 , про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи.
2.8.Звертаючись з даним позовом до суду, позивачка стверджує, що її повноваження як керівника ОСББ варто вважати припиненими з 08.10.2020 (періодом перебування її на посаді керівника ОСББ "Зодчих-11" є період з 23.10.2014 по 08.10.2020), проте після припинення її повноважень відповідач не видав їй наказ про звільнення та не вніс відповідні відомості до трудової книжки.
Останнє нарахування заробітної плати відповідачем на користь позивача, відбувалося за повний місяць березень 2020, з квітня 2020 року звітність щодо здійснених ОСОБА_1 виплат до ГУ ПФУ у Вінницькій області не подавалася.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Вінницької області рішенням від 31.08.2022 у справі №127/9479/21 відмовив ОСОБА_1 у позові до відповідача ОСББ "Зодчих-11" про видачу наказу про звільнення, припинення трудових відносин, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за період затримки розрахунку.
3.2.Рішення суду мотивоване тим, що обов'язковою умовою для застосування пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) до спірних правовідносин, як підстави для звільнення, є встановлення юридичного факту (настання події/ тощо) - припинення повноважень посадових осіб. Розірвання трудового договору за вказаною нормою можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають існувати обставини (факти): звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору у порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами товариства. Проте, будь-яких доказів про припинення повноважень позивачки, як посадової особи, суду надано не було.
3.3.Відтак, суд вважав, що позивачка фактично намагається перекласти функції, встановлені законом для вищого органу товариства, в даному випадку загальних зборів ОСББ "Зодчих-11", на суд, що є неприпустимим, оскільки алгоритми та механізми припинення повноважень позивачки чітко встановлені Законом, а судове рішення не може підміняти законодавство, яке регламентує певні правовідносини. Судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у даному випадку, судом не встановлено.
3.4.Вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу, вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за період затримки розрахунку суд першої інстанції вважав похідними від вимог щодо правомірності припинення повноважень, відповідно такими, що не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги.
3.5.Господарський суд Вінницької області додатковим рішенням від 19.09.2022 у справі №127/9479/21 задовольнив повністю заяву ОСББ "Зодчих-11" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Зодчих-11" 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.6.Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 31.08.2022 у справі №127/9479/21 скасував в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 56303,78 грн. Прийняв в цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. Стягнув з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 56303,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 31.08.2022 залишив без змін. Стягнув з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 844,56 грн витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви, 1266,84 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2022 р. у справі №127/9479/21 скасував в частині стягнення 8500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Пункти 1, 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2022 у справі №127/9479/21 виклав у наступній редакції: "1. Клопотання ОСББ "Зодчих-11" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. 2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Зодчих-11" 6500 грн витрат на професійну правничу допомогу".
3.7.Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення 56303, 78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості виконувати свої трудові обов'язки з незалежних від неї причин у період з 23.01.2020 (дата проведення загальних зборів співвласників ОСББ "Зодчих-11" та зборів правління, де вирішувалось питання про припинення повноважень позивача ОСОБА_1 , як керівника ОСББ "Зодчих-11") по 12.01.2021 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.09.2020 у справі № 902/550/20, яким визнано недійсними загадані рішення загальних зборів співвласників та зборів правління), а відтак в межах заявленої у позові суми 65803,10 грн середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з урахуванням здійснених виплат в лютому та березні 2020 року, вважав за можливе стягнути на користь позивачки 56303,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3.8.При цьому, апеляційний суд вважав, що позивачка звернулась до суду, зокрема із зазначеною вимогою в межах встановленого законом строку, а саме через три місяці після набрання чинності рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/550/20, тобто через три місяці після встановлення порушення її права.
3.9.Північно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 13.03.2023 заяву ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 9700 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В решті відмовлено.
4.Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ОСББ "Зодчих-11" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 31.08.2022 у справі №127/9479/21.
4.2.Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновки: (1) Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі №6-2426цс15; (2) Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №761/39962/16-ц, від 26.08.2020 у справі №501/2316/15-ц, від 16.12.2020 у справі №761/36220/17, від 16.12.2020 у справі №541/1700/17, від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, стосовно застосування норм КЗпП.
4.3.За твердженнями відповідача, частково задовольняючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на те, що позивачка не мала змоги виконувати трудові функції саме з вини роботодавця - ОСББ "Зодчих-11", апеляційний не врахував, що з 05.03.2020 ОСОБА_1 не вийшла з відпустки на роботу та не приступила до виконання посадових обов'язків, причину неявки не повідомила, поважності цих причин не зазначила, у зв'язку з чим були проведені загальні збори на яких вирішено обрати голову правління ОСББ. В той же час, рішення щодо звільнення ОСОБА_1 не приймалося, а наказ про її звільнення не видавався, кожен день відсутності ОСОБА_1 на робочому місці табелюється, однак не оплачується в силу невиходу на роботу позивачки.
4.4.Відповідач зазначає, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, тобто у разі неможливості працівником виконувати свої трудові функції з вини (винні дії (бездіяльність) роботодавця, чого в даному випадку доведено не було.
4.5.Також відповідач вважає, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою норми статті 233 КЗпП, якими врегульовано строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин, зокрема передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
4.6.Позивачка пропустила позовну давність для звернення до суду з вказаною позовною заявою, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог, як по суті спору, так й у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
4.7. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 31.08.2022 повністю, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
4.8.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, скаржниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 41 КЗпП України в частині визначення належних та допустимих доказів, які б підтверджували припинення посадових обов'язків голови ОСББ (особи, яка займає виборну посаду) (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
4.9.Позивачка звертає увагу, що суди попередніх інстанцій в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень не наводять жодного обґрунтування підстав відмови у задоволенні вимоги щодо припинення трудових відносин, які продовжують існувати між ОСОБА_1 та ОСББ "Зодчих-11", хоча позивачка неодноразово наголошувала на тому, що факт припинення повноважень директора, як посадової особи, законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДР.
4.10.За твердженнями позивачки, суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили та належним чином не оцінили рішення вищих органів управління відповідача, на підставі яких припинились повноважень ОСОБА_1 , як голови правління ОСББ, та відбулась зміна керівника ОСББ. Відповідно безпідставно не врахували, що наслідком припинення повноважень позивачки в даному випадку мало було б бути звільнення останньої на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України. Проте, роботодавець свідомо та умисно ухиляється від оформлення наказу про звільнення ОСОБА_1 та розірвання трудових відносин з метою уникнення виплати вихідної допомоги, передбаченої законодавством про працю.
4.11. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення з ОСББ "Зодчих-11" на користь ОСОБА_1 витрат, понесених нею на професійну правничу (правову) допомогу, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат повністю.
4.12.Підставою касаційного оскарження скаржниця визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 17.12.2020 у справі №922/3708/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
4.13.Доводи позивачки зводяться до того, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано з власної ініціативи зменшив більше ніж у вісім разів розмір заявлених до відшкодування судових витрат, а саме із заявлених 82000 грн стягнув на користь позивачки лише 9700 грн витрат на правничу допомогу.
5.Позиція Верховного Суду
Щодо вимог про визнання трудових відносин припиненими, зобов'язання видати наказ про звільнення та здійснити відповідний запис до трудової книжки
5.1.Частиною 2 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон "Про ОСББ") визначено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
5.2.Згідно зі статтею статті 85 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
5.3.Отже, за своєю організаційно-правовою формою ОСББ "Зодчих-11" відноситься до непідприємницького товариства, відповідно, на працівників такого товариства поширюється положення частини 3 статті 99 ЦК.
5.4.Згідно з частиною 3 статті 99 ЦК повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
5.5.Зміст положень частини третьої статті 99 ЦК надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
5.6.Частинами 9, 19 статті 10 Закону "Про ОСББ" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, обрання членів правління об'єднання. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.
5.7.Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
5.8.Тобто, підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.
5.9.Системний аналіз положень пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП та частини 3 статті 99 ЦК дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
5.10.Розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами товариства.
Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення".
5.11.Відмовляючи в задоволенні вимоги про зобов'язання ОСББ "Зодчих-11" видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ "Зодчих-11" на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП та здійснити відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що будь-яких доказів про припинення повноважень позивачки, як посадової особи, суду надано не було.
5.12.При цьому, суди попередніх інстанцій не зазначили, які саме докази на підтвердження припинення повноважень ОСОБА_1 , як голови правління ОСББ, повинна надати позивачка, з огляду на те, що (1) рішення саме "про припинення повноважень ОСОБА_1 , як голови ОСББ" загальними зборами ОСББ не приймалось; (2) за позовом ОСОБА_1 було визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Зодчих-11", оформлене протоколом від 23.01.2020 №1/2020, про обрання нового голови - ОСОБА_5 та скасовано відповідну реєстраційну дію щодо зміни керівника ОСББ з ОСОБА_1 на ОСОБА_5 ; (3) 08.10.2020 загальні збори ОСББ прийняли рішення про обрання головою ОСОБА_6 і відповідач провів державну реєстрацію змін до відмовленій про керівника ОСББ "Зодчих-11" з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 ..
5.13.В контексті наведеного, зазначаючи про те, що позивачка фактично намагається перекласти функції, встановлені законом для вищого органу товариства в даному випадку на загальні збори ОСББ, на суд, що є неприпустимим, оскільки алгоритми та механізми припинення повноважень чітко встановлені Законом, суди не надали жодної оцінки доводам відповідача стосовно того, що рішення про звільнення ОСОБА_1 ним не приймалось, наказ про її звільнення не видавався, чим відповідач фактично визнав, що не приймав рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 , як це передбачено нормами чинного законодавства. Тобто суди не надали жодної оцінки можливості позивачки довести фактичне припинення її повноважень, як голови правління ОСББ, саме рішенням вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. При цьому не врахувавши, що відповідач вчинив дії по виключенню позивачки з правління, та обрав нового голову правління, здійснивши відповідну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Колегія суддів вважає, що така реєстрація підтверджує вчинення відповідачем юридичних дій з припинення повноважень голови ОСББ.
Поза увагою судів також залишились те, що незважаючи на прийняття загальними зборами рішення про призначення нового голови правління ОСББ, відповідач стверджував, що звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління є його правом, а не обов'язком, що засвідчує, що порушуючи порядок звільнення члена виконавчого органу, допускається ситуація порушення прав позивачки щодо отримання відповідного рішення та наказу при фактичному припиненні її повноважень, що вбачається з інших допустимих доказів - дати реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про нового голову правління.
5.14.Отже, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що факт припинення повноважень керівника, як посадової особи, законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника, в силу приписів частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Поки змін до реєстру не внесено, голова правління формально вважається таким, що виконує роботу за своєю посадою.
Тобто, за обставин, що склались у цій справі, а саме за відсутності (неприйняття) рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників, у даному випадку - рішення загальних зборів ОСББ, про припинення повноважень ОСОБА_1 , як голови правління, належним доказом припинення її повноважень можуть бути (1) рішення про обрання нового складу правління (до якого не входить колишній голова правління) та обрання нового голови правління, (2) внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про призначення нового керівника, адже внесення відомостей про нового керівника на підставі прийнятих чинних рішень свідчить про фактичне припинення повноважень попереднього керівника, без юридичного його оформлення у встановленому законом порядку. Датою припинення повноважень позивачки, як попереднього голови правління відповідача, буде дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про нового керівника.
При цьому не має значення факт табелювання позивачки, яка фактично припинила повноваження виконавчого органу ОСББ "Зодчих-11", оскільки така обставина не засвідчує нічого іншого, ніж порушення прав позивачки отримати (1) рішення про припинення її повноважень/звільнення протягом невизначеного часу, (2) наказ про звільнення із здійсненням відповідного остаточного розрахунку.
5.15.Проте, суди попередніх інстанції, виснуючи про відсутність доказів про припинення повноважень ОСОБА_1 , не дослідили та не надали жодної оцінки наявним в матеріалах справи витягам з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містять відомості про призначення нового керівника, а отже свідчать про припинення повноважень позивачки, як голови правління ОСББ. Суди не врахували, що рішення загальних зборів ОСББ про обрання головою правління ОСОБА_6 , на підставі якого було здійснено відповідну реєстраційну дію та внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не оскаржувалось, а відповідна реєстраційна дія не скасовувалась.
5.16.Недослідження вищенаведених обставин та доказів стало підставою ухвалення судами передчасного та недостатнього обґрунтованого рішення про відмову в задоволенні вимог позивачки про зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ "Зодчих-11" на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП з дати внесення змін до реєстру та здійснити відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 .
5.17.Крім цього, відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції не навів жодного мотивування стосовно вимоги про визнання трудових відносин між ОСББ "Зодчих-11" та ОСОБА_1 припиненими на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП.
В свою чергу, залишаючи рішення суду першої інстанції в частині без змін, апеляційний суд виснував лише те, що судовому захисту підлягають тільки порушені права, чого у даному випадку апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання трудових відносин між ОСББ "Зодчих-11" та ОСОБА_1 припиненими на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з припиненням повноважень посадових осіб, а також вимоги про зобов'язання ОСББ "Зодчих-11" видати наказ про звільнення. Стосовно вимоги про зобов'язання видати наказ про звільнення апеляційний суд нічого не зазначив.
При цьому констатуючи, що вимушений прогул, за який позивачка має право на стягнення за період з моменту прийняття 23.01.2020 ОСББ "Зодчих-11" рішення про припинення повноважень члена ОСББ та обрання головою ОСББ ОСОБА_5 по 12.01.2021 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.09.2020 у справі № 902/550/20, яким визнано недійсними загадані рішення загальних зборів співвласників та зборів правління), апеляційний суд припустився непослідовності у власних висновках, зазначаючи та визнаючи, що в цей період мав місця вимушений прогул позивачки, при тому, що і тоді відповідач не приймав рішення про припинення повноважень позивачки/її звільнення/тимчасове відсторонення від виконання обов'язків голови правління ОСББ "Зодчих-11".
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу
5.18.Статтею 235 КЗпП визначено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).
5.19.Системний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що до вимушеного прогулу призводять протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавлений можливості виконувати трудові обов'язки та отримувати заробітну плату.
Отже, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.
5.20.Порядок обчислення середньої заробітної плати, яка визначається, зокрема, під час обрахунку вимушеного прогулу регулюється Порядком про обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Так, відповідно до Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
5.21.Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення 56303,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості виконувати свої трудові обов'язки з незалежних від неї причин у період з 23.01.2020 (дата проведення загальних зборів співвласників ОСББ "Зодчих-11" та зборів правління, де вирішувалось питання про припинення повноважень позивача ОСОБА_1 , як керівника ОСББ "Зодчих-11") по 12.01.2021 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.09.2020 у справі №902/550/20, яким визнано недійсними загадані рішення загальних зборів співвласників та зборів правління), а відтак в межах заявленої суми 65803,10 грн середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з урахуванням здійснених виплат в лютому та березні 2020, вважав за можливе стягнути на користь позивачки 56303,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5.22.Водночас, частково задовольняючи вимоги в цій частині, апеляційний суд не навів у рішенні аналізу розрахунку, наданого позивачкою, а саме не навів формули здійсненого ним розрахунку із зазначенням його складових, не зазначив, які саме докази були ним враховані та/або відхилені при здійснені такого розрахунку, зокрема, постанова апеляційного суду не містить жодної оцінки доводів відповідача та наданих на їх підтвердження доказів стосовно надання позивачці відпустки з 11.02.2019 по 05.03.2020, та її невиходу з відпустки після 05.03.2020. До речі, з постанови суду апеляційної інстанції не зрозуміло чи прийняв такі докази суд, чи були поважними причини неподання цих доказів суду першої інстанції, позаяк відповідні висновки відсутні, лише зазначено, що наказ №3 від 29.01.2020 та відпускний лист за лютий 2020 року не є новими доказами і тому суд надає їм оцінки. Втім, як вже зазначено, оцінки цих доказів не вбачається.
5.23.Наведене свідчить про неможливість перевірити здійснений апеляційним судом розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зокрема в частині визначення періоду такого нарахування (дати початку та закінчення), і, як наслідок, суми, яка б підлягала стягненню.
Щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
5.24.Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
5.25.В частині другій цієї статі зазначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
5.26.Розглядаючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, апеляційний суд вважав, що позивачка звернулась до суду, зокрема із зазначеною вимогою, в межах встановленого законом строку, а саме через три місяці після набрання чинності рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/550/20, тобто через три місяці після встановленого порушення її права.
5.27.Проте, Верховний Суд вважає такі висновки помилковими, адже стаття 233 Кодексу законів про працю України визначає строк звернення із заявою про вирішення трудового спору із прив'язкою до дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а не до дати набрання законної сили рішенням, яким встановлено порушення його трудових прав.
Крім того, якщо брати до уваги обставини цієї справи, то колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуючи в судовому порядку рішення загальних зборів ОСББ "Зодчих-11", оформлене протоколом від 23.01.2020 №1/2020, про обрання головою правління ОСББ "Зодчих-11" ОСОБА_5 та здійснену на підставі цього рішення реєстраційну дію про зміну керівника ОСББ "Зодчих-11" з ОСОБА_1 на ОСОБА_5 , позивачка очевидно знала про своє порушене право, а отже відповідний строк, за відсутності доказів про те, що позивачка про відповідне рішення ОСББ не знала раніше, повинен обраховуватись як мінімум від дати звернення з позовом до суду у справі №902/550/20.
Щодо вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за період затримки розрахунку
5.28.Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку, яка не нарахована і не виплачена позивачці у зв'язку з недотриманням відповідачем процедури звільнення та законодавства про працю та складає щонайменше 50866,20 грн, а також про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період, починаючи з наступного дня після звільнення позивача по день ухвалення рішення суду у даній справі, що станом на дату подання позову становить щонайменше 50866,20 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ці вимоги є похідними від вимог щодо правомірності припинення повноважень позивачки та, відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги.
5.29.При новому розгляді цих вимог судам варто врахувати наведене Верховним Судом в цій постанові, зокрема щодо необхідності з'ясування обставин та дослідження доказів припинення повноважень позивачки (з встановлення відповідної дати припинення цих повноважень), а також строків звернення з такими вимогами до суду, відповідно до статті 233 КЗпП.
5.30.Верховний Суд акцентує увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
5.31.Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
5.32.З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
5.33.Частиною п'ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.34.Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
5.35.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
5.36.В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки фактичним обставинам справи та доводам сторін, не здійснили належне дослідження доказів, зокрема щодо припинення повноважень ОСОБА_1 , як голови правління ОСББ та СББ "Зодчих-11", що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи за заявленими позивачкою вимогами.
5.37.Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.38.Під час нового розгляду справи необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
6.4.Господарські суди першої та апеляційної інстанції припустились порушень норм процесуального права, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для розгляду справи, відтак дійшли передчасних висновків.
6.5.Ураховуючи викладене вище, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення по суті спору - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.6.Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
6.7.Скасування судових рішень по суті спору, зокрема постанови апеляційної інстанції є підставою для скасування додаткової постанови цього суду, якою здійснено розподіл судових витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду справи, адже за результатами нового розгляду справи судом буде здійснено новий розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу.
7. Розподіл судових витрат
7.1.Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 ГПК України, Верховний Суд
1.Касаційні скарги ОСОБА_1 та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих-11" задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду Вінницької області від 31.08.2022, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №127/9479/21 скасувати.
3.Справу №127/9479/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець