про відмову у видачі судового наказу
15 червня 2023 року м. Чернігів справа № 927/822/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви від 14.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133 до боржника: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про видачу судового наказу
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 116587-КС-004 про надання кредиту від 17.08.2021 у розмірі 166061,01 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 60000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 99836,66 грн, суми прострочених платежів за комісією у розмірі 6224,35 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником умов договору № 116587-КС-004 про надання кредиту від 17.08.2021 в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема в порядку наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, визначені ГПК України.
Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
За приписами ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного у письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Заявник стверджує, що 17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №116587-КС-004 про надання кредиту (далі - Договір) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України “Про електронну комерцію”.
Як зазначено у заяві про видачу судового наказу 17.08.2021 заявником було направлено боржнику пропозицію (оферту) укласти договір № 116587-КС-004 про надання кредиту, а боржником 17.08.2021 прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вказаного Договору. Також ТОВ “Бізнес Позика” направлено одноразовий ідентифікатор ФОП ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему, котрий боржником було введено.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”. Законом може бути передбачений інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За висновком суду, заявником не додані до матеріалів заяви допустимі докази, зокрема електронні та/або їх паперові копії, які б підтверджували укладення сторонами кредитного договору шляхом обміну електронними повідомленнями, відправки фінансовою установою одноразового ідентифікатора (коду), підтвердження позичальником номеру свого телефону та введення ним одноразового ідентифікатора (коду), що свідчило б про акцепт ним оферти фінансової установи.
Пояснення заявника щодо способу та порядку підписання договору (алгоритму дій) не є тотожним фізичному (технічному) підписанню цього правочину в електронній формі, оскільки не ґрунтується на жодних доказах, доданих до заяви про видачу судового наказу.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” не надано відповідних доказів, а відтак і не підтверджено підписання сторонами Договору про надання кредиту № 116587-КС-004 від 17.08.2021 в електронній формі.
Згідно з п.1 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє в видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 166061,01 грн заборгованості задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої ст. 152 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 147, 148, 152, 153, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 166061,01 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, що передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата набрання ухвалою законної сили 15.06.2023.
Суддя А.С. Сидоренко