СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-о/759/6/23
ун. № 2608/12509/12
12 червня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами у порядку ст. 463 КПК України,
До Святошинського районного суду міста Києва 16.03.2023 надійшла заява засудженого ОСОБА_4 про перегляд Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року за нововиявленими обставинами у порядку ст. 463 КПК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2023 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.05.2023 задоволено заяву судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 про самовідвід від розгляду заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Як вбачається із заяви засудженого ОСОБА_4 , вироком Святошинського районного суду міста Києва від 29.07.2023, який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.10.2014 його ( ОСОБА_4 ) визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115; п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 70 КК України, та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
У своїй заяві засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року та ухвалити виправдувальний вирок. Дану заяву засуджений ОСОБА_4 мотивує тим, що в матеріалах кримінального провадження містяться процесуальні документи, які підтверджують факти штучного створення та підроблення процесуальних джерел доказів, які не були предметом судового розгляду через відсутність повноважень суду на перевірку такого. Більш того, підроблені не тільки прямі і побічні (непрямі) «докази винуватості», а й первинні та похідні. Так, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року мотивовані: роздруківкою з'єднань абонента стільникового зв'язку НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які належали йому ( ОСОБА_4 ); роздруківкою з'єднань абонента стільникового зв'язку НОМЕР_3 , який належав загиблій ОСОБА_6 ; показаннями свідка, як спеціаліста, ОСОБА_7 , працівника ПрАТ «Київстар», який був допитаний у суді апеляційної інстанції; роздруківкою абонентського номера НОМЕР_4 , яким користувалася ОСОБА_8 . Вказані документи сфальшовані, що підтверджується запитом до спеціаліста, який зазначив, що роздруківка мобільних телефонів взагалі не може підтверджувати будь-які обставини щодо перебування особи в конкретному місці. Також судами першої та апеляційної інстанції не були досліджені відомості: щодо телефонних дзвінків по мобільних номерах телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , якими він ( ОСОБА_4 ) користувався: щодо адрес та азимутів LAC-CID місць прив'язки за період з 01.01.2010 до 22.01.2011 (до часу смерті ОСОБА_6 ); щодо телефонних дзвінків та номерів ІМSI, а також щодо історії зміни SIM-карт цих номерів з активної на пасивну і навпаки починаючи з 01.01.2010 до 22.01.2011, інформації щодо наявності голосової та/або пари SIM-карт цих номерів, у випадку, коли SIM-пара використовувалась; щодо історії змін SIM-карт (ІМSI) з білінгових та CRM-систем, адреси, прізвища, ім'я, по батькові абонентів, які зверталися в цей період в ЦОА оператора із запитами щодо обслуговування цих номерів за період з 01.01.2010 до 22.01.2011; про поповнення рахунків; про використання мобільних даних (IP-адреси, об'єм даних) за період з 01.01.2010 до 22.01.2011; про отримання технологічних СМС-налаштувань зазначених номерів телефонів при заміні терміналу за період з 01.01.2010 до 22.01.2011; про відновлені наведені дані із системи BACK-UP компанії Київстар. Також показання свідка, як спеціаліста, ОСОБА_7 , працівника ПрАТ «Київстар», який був допитаний у суді апеляційної інстанції, потрібно перевірити на правдивість (дійсність). Незаконними, сфальшованими процесуальними документами підтверджено, що слідчі та прокурори створили штучні докази вини шляхом фальшування, що відповідно до ч. 2 ст. 372 КК України є кримінально-карним правопорушенням.
Ухвалою від 17.05.2023 вказану заяву ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк, необхідний для усунення недоліків.
На адресу суду 07.06.2023 надійшла заява засудженого ОСОБА_4 на виконання ухвали суду від 17.05.2023 та неможливість її виконання в повному обсязі. У даній заяві ОСОБА_4 вказує, що ухвала від 17.05.2023 є незаконною, оскільки судом порушено вимоги ст. 464 КПК України. Крім того, суд помилково зробив висновок про трьох місячний термін звернення до суду в порядку ч. 1 ст. 461 КПК України. Заява від 06.03.2023 подана на підставі висновку спеціаліста ОСОБА_9 від 16.02.2023, з якого стало відомо про штучне створення та підроблення доказів, на яких ґрунтувалися судові рішення першої та апеляційної інстанцій. Більш того, вказаним висновком спеціаліста підтверджено, що докази були сфальшовані не слідчими та прокурорами, а іншими особами - свідками, які були використані судами при ухваленні обвинувальних рішень. Висновки суду щодо наявності судового рішення (вироку) або матеріалів розслідування за фактами штучного створення доказів, щодо осіб які можуть бути до цього причетними, є невід'ємним елементом належного обґрунтування цих обставин в якості нововиявлених обставин, є надуваними та не передбаченими ст. 459 КПК України. Штучно створенні та підробленні процесуальні джерела доказів, які не були предметом судового розгляду через відсутність повноважень суду на перевірку такого, є наслідком несправедливого судового розгляду в цілому та викладені у висновку спеціаліста ОСОБА_9 . Рішення судів побудовані на штучних доказах - завідомо неправдивих показаннях ОСОБА_7 , працівника ПрАТ «Київстар», допитаного в суді апеляційної інстанції в якості свідка. ОСОБА_7 не є спеціалістом (експертом) радіо-покриття та планування радіомережі, а також не є експертом комутаційних мереж. Роздруківки мобільних телефонів, супровідний лист роздруківки Ірини Кулініч, що не є Київстаровською роздруківкою, які вказані у рішеннях, взагалі не можуть підтверджувати будь-яких обставин щодо перебування особи у конкретному місці і є штучно створеними доказами. Також до даної заяви долучено копію висновку спеціаліста ОСОБА_9 від 16.02.2023, який складено на запит адвоката від 17.08.2022 року.
Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 КПК України, суддя дійшла до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 цього Кодексу.
Згідно із правилами ч. 3 ст. 429 КПК України заява повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Як вбачається із заяви ОСОБА_4 , останній недоліки, вказані у мотивувальній частині ухвали від 17.05.2023, не усунув.
Так, слід зазначити, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути. Згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.
З огляду на те, що за завідомо неправдиве показання свідка ст. 384 КК передбачено кримінальну відповідальність, тому належним засобом доказування існування викладених у заяві ОСОБА_4 обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти. Проте, належного підтвердження доводів (процесуального рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти, або результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами) у частині надання свідком ОСОБА_7 завідомо неправдивих показань ОСОБА_4 суду не надав. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 315/793/16-к, пр. № 51-3062км19.
Щодо висновку спеціаліста ОСОБА_9 від 16.02.2023, який складено на запит адвоката від 17.08.2022 року, то слід зазначити, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Не може вважатися нововиявленою обставиною обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами першої та апеляційної інстанцій під час судового розгляду кримінального провадження. Відтак, висновок спеціаліста ОСОБА_9 від 16.02.2023 не відповідає ознаці нововиявленої обставини, виходячи ще й з того, що всі документи та відомості, на які посилається експерт були ретельно досліджені судом першої та апеляційної інстанцій та перевірені судом касаційної інстанції (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09.02.2016 року).
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що заява ОСОБА_4 про перегляд вироку Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами у порядку ст. 463 КПК України підлягає поверненню заявнику разом з усіма доданими до неї додатками.
Керуючись ч. 3 ст. 429, ст. 462, 464, 396-372 КПК України, суд,
Заяву ОСОБА_4 про перегляд вироку Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами у порядку ст. 463 КПК України, - повернути заявнику разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3