Справа № 758/6703/23
14 червня 2023 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного університету інфраструктури та технологій про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, встановлення факту незаконного звільнення позивача та вимушених прогулів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушених прогулів,-
12.06.2023 до Подільського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, 14.12.2022 Подільським районним судом міста Києва ухвалено рішення у цивільній справі №758/2815/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інфраструктури та технологій про встановлення факту відсутності оригіналу заяви про звільнення, визнання наказу про звільнення недійсним/неправомірним та скасування його, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яким вказаний позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 28.04.2023 вказане рішення суду залишено без змін.
Таким чином, у відповідності до ч.2 ст. 273, ст. 384 ЦПК України судове рішення у справі №758/2815/22 набрало законної сили.
Як вбачається зі змісту судового рішення, ухваленого у цивільній справі №758/2815/22, воно ухвалене судом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що наведені позивачем у даній позовній заяві, оскільки матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, пов'язані із захистом трудових прав позивача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд також керується наступним.
За змістом п. 1 ст. 6 ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2,4-5,12-13,19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).
Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.
Виходячи з положень частини третьої статі 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У позовній заяві позивач вказує на те, що даний позов обґрунтований новими підставами та обставинами справи, однак такі її твердження не відповідають дійсності, оскільки зі змісту судового рішення у справі №758/2815/22 та змісту даної позовної заяви вбачається, що позовними вимогами за даним позовом, як і у справі №758/2815/22, є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, встановлення факту незаконного її звільнення та фактів вимушених прогулів, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушених прогулів, жодних нових обставин у даній позовній заяві позивачем не наведено.
Таким чином, судом розглянуті аналогічні вимоги одного і того ж позивача до одного і того ж відповідача та їм надана відповідна правова оцінка, з урахуванням наданих позивачем доказів, які повторно в тому ж обсязі долучено до нової позовної заяви, рішення суду по іншій справі набрало законної сили.
Крім того, у поданій позовній заяві позивач сама підтверджує, що на даний час вирішується надмірна кількість судових справ за її позовами як в Україні, так і в ЄСПЛ, які виникли з вини відповідача.
Також суд приймає до уваги, що звільнення відповідача відбулося 05.10.2009, тоді як з даним позовом вона звернулася до суду 12.06.2023, тобто після спливу понад 13 років.
Зі змісту судового рішення у справі №758/2815/22 також вбачається, що у червні 2014 року ОСОБА_1 подавала до Солом'янського районного суду міста Києва позовну заяву до Державного економіко-технологічного університету транспорту про визнання трудового договору безстроковим, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 08.07.2014, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 18.09.2014, у задоволенні такого позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи підстави та предмет даного позову, суб'єктивний склад сторін спору, а також те, що є таке, що набрало законної сили, рішення Подільського районного суду міста Києва від 14.12.2022 у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав,суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інфраструктури та технологій про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, встановлення факту незаконного звільнення позивача та вимушених прогулів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушених прогулів.
Копію ухвали разом із позовними матеріалами не пізніше наступного дня після постановлення ухвали надіслати позивачеві в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.4 ст. 186 ЦПК України у разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Ухвала складена 14.06.2023.
СуддяО. О. Ковбасюк