печерський районний суд міста києва
Справа № 2-913/12
пр. 4-с-181/23
01 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді- Бусик О. Л.
при секретарі судових засідань-Рябошапко М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни у рамках виконавчого провадження № 42450150,-
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив: визнати неправомірним накладення 02 грудня 2022 у ВП № 42450150 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. (далі - державний виконавець Гатинюк Т.Ю.) арешту коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № 42450150, які містилися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» щодо накладення арешту на пенсію;
визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Гатинюк Т.Ю. щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № 42450150, які містяться, чи можуть міститися, чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 у ВП № 42450150, в частині накладення арешту на пенсію;
зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № 42450150, які розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», який був накладений 02 грудня 2022 у ВП № 42450150 державним виконавцем Гатинюк Т. Ю.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказує на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 42450150 про примусове стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів при примусовому виконанні:
виконавчого листа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2007 року № 15.3/СК-227.07.2 59 771 892,95 грн;
виконавчого листа № 2-9490/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року № 15.3/ІК-229.07.1 35308583,27 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи;
виконавчого листа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 77.2/СК011.08. 2 45 326 374,31 грн.
В рамках вказаного виконавчого провадження державний виконавець Гатинюк Т.Ю. прийнято постанову від 02 грудня 2022 року про арешт коштів боржника та спрямувала її на виконання до АТ КБ «Приватбанк».
ОСОБА_1 є пенсіонером та в АТ КБ «Приватбанк» має рахунок № НОМЕР_1 , на який отримує від Пенсійного фонду України пенсійні виплати (пенсію).
03 січня 2023 року на підставі вказаної постанови АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 відмовлено у користуванні коштами, що знаходяться на вказаному поточному рахунку.
04 січня 2023 року представник боржника ОСОБА_1 адвокат Тищенко О.О. направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання про припинення звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № 42450150 на підставі пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
16 лютого 2023 року на вказане клопотання було отримано лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 лютого 2023 року № 13255/2505-33-23/20.1, в якому серед іншого зазначено про відсутність підстав для звільнення коштів боржника з-під арешту.
Ураховуючи, що згідно із законодавством України не може бути накладений арешт на кошти (пенсію) після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти пенсії боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої пенсії, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий, ОСОБА_1 просить скаргу задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2023 року для розгляду цієї скарги ОСОБА_1 визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Ільєва Т. Г.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року суддя Ільєва Т. Г. заявила у цій справі самовідвід.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2023 року для розгляду цієї скарги ОСОБА_1 визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Бусик О. Л.
17 квітня 2023 року до суду надійшов відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на скаргу, мотивований безпідставністю, необґрунтованістю скарги. Державний виконавець діяв у межах повноважень і у спосіб передбачений Конституцією України і Законом, а тому скарга не підлягає задоволенню, враховуючи статті 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник пропустив строк передбачений ЦПК України на оскарження дій державного виконавця. Крім цього, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не може бути відповідачем у справі. Аналогічний висновок Верховного Суду, викладено зокрема у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 303/3794/17, від 09 серпня 2019 року у справі № 821/2089/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 456/2935/15-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 819/940/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 826/17241/16.
01 червня 2023 року адвокат Тищенко О. О., як представник ОСОБА_1 до суду подав клопотання, в якому просить здійснювати судовий розгляд справи за відсутності скаржника ОСОБА_1 та його представника.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, своїх представників в судове засідання не направив.
Суд, на підставі положень частини другої статті 450 ЦПК України вирішив здійснювати розгляд справи у відсутність учасників процесу, які в судове засідання не з'явилися, оскільки неявка стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не перешкоджають її розгляду.
Суд, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, дослідивши матеріали цивільної справи № 2-913/12, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Суд установив, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 42450150 про примусове стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів за:
виконавчим листом № 2-913/12, виданим Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 08 червня 2007 року № 15.3/СК-227.07.2 у розмірі 59 771 892,95 грн;
виконавчим листом № 2-9490/11 виданим Шевченківським районним судом м. Києва 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року № 15.3/ІК-229.07.1 у розмірі 35 308 583,27 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи;
виконавчим листом № 2-913/12 виданим Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 77.2/СК011.08.2 у розмірі 45 326 374,31 грн.
Постановою державного виконавця Гатинюк Т.Ю. від 02 грудня 2022 року при примусовому виконанні виконавчого документа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 08 червня2007 року № 15.3/СК-227.07.2 у розмірі 59 771 892,95 грн накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
03 січня 2023 року на підставі вказаної постанови АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 відмовлено у користуванні коштами, що знаходяться на вказаному поточному рахунку.
ОСОБА_1 є пенсіонером та в АТ КБ «Приватбанк» має рахунок № НОМЕР_1 , на який отримує від Пенсійного фонду України пенсійні виплати (пенсію), що підтверджується довідкою банку від 21 грудня 2022 року та випискою з рахунку від 24 лютого 2023 року.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За правилами статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Так, отримавши відповідь про відмову у знятті арешту на пенсійні виплати, що знаходяться на рахунку у АТ КБ «Приватбанк» 16 лютого 2023 року та подавши цю скаргу до суду 27 лютого 2023 року, скаржником дотримано строки, передбачені статтею 449 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною, встановленою законом.
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Суд установив, щодо звернення до суду із цією скаргою у березні 2023 року адвокат Тищенко О. О. як представник ОСОБА_1 звертався із клопотанням до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зокрема, про скасування (зняття) арешту з грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 в частині пенсійних виплат, до якого додав всі ті письмові документи, що були долучені і до цієї скарги і які підтверджують, що на картковому рахунку в банку, що належить ОСОБА_1 , знаходяться грошові кошти, які є пенсійними виплатами.
Проте, у відповіді від 03 лютого 2023 року на вказане клопотання скаржника повідомлено про те, що підстав, визначених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з карткового рахунку боржника, немає. Питання звільнення майна (коштів) з-під арешту може бути вирішено виключно в судовому порядку.
На переконання суду, отримані від ОСОБА_1 документи підтверджували незаконність накладення арешту на грошові кошти, які є пенсійними виплатами, що знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк».
Зазначене надавало державному виконавцю визначені законом (відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі повідомлення боржника) підстави для зняття арешту із грошових коштів, що знаходяться на такому рахунку. Однак ОСОБА_1 у знятті арешту з пенсійних виплат було протиправно відмовлено, що свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку боржника № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк».
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку про задоволення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Гатинюк Т. Ю. щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № 42450150, які містяться чи можуть міститися чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 року у ВП № 42450150, в частині накладення арешту на пенсію, у зв'язку із чим слід зобов'язати державного виконавця усунути зазначене порушення (поновити порушене право заявника).
Скарга ОСОБА_2 в іншій частині задоволенню не підлягає оскільки саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов'язок визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний був повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», однак направлення саме банком державному виконавцю таких доказів, після чого державний виконавець не вчинив відповідних дій не надано.
Доводи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що відділ державної виконавчої служби не може бути відповідачем у справі на увагу не заслуговують, оскільки предметом розгляду у цій справі є скарга подана ОСОБА_1 в порядку передбаченому статтею статті 447 ЦПК України, тому посилання на висновки Верховного Суду вказані у відзиві на скаргу є нерелевантними.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 2, 76-81, 450, 451 ЦПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни у рамках виконавчого провадження № 42450150 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департам енту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № 42450150, які містяться чи можуть міститися чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 року у ВП № 42450150, в частині накладення арешту на пенсію, та зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В задоволенні іншої частини скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Повний текст ухвали суду складено 06 червня 2023 року.
Суддя О. Л. Бусик