Справа №:755/7491/23
Провадження №: 1-кс/755/1670/23
"13" червня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000070 від 31.03.2023 року, про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
До Дніпровського районного суд м. Києва надійшло клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000070 від 31.03.2023 року, про арешт майна.
Клопотання погоджене з прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 .
Як зазначено в клопотанні, ОСОБА_6 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним, і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Наказом МВС України № 426 о/с від 24.05.2013 його було призначено на посаду начальника Красноперекопського МВ УМВС України в АР Крим.
У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому місці, не встановленими особами ОСОБА_6 запропоновано перейти до незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», яке увійшло до складу «Министерства внутренних дел российской федерации», та стати керівником незаконно утвореного «Отдела МВД россии по Первомайскому району».
ОСОБА_6 будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою рф «Министерства внутренних дел по Республике Крым» та призначення ОСОБА_7 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу російської федерації, маючи на меті сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу керівником незаконно утвореного «Отдела МВД росии по Первомайского району».
Допомога ОСОБА_6 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонування органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
22.10.2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
У зв'язку з перебуванням ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає конфіскацію майна, як виду покарання.
Документами, які підтверджують право власності на майно, щодо якого порушується питання про арешт, є відомості з Державного Реєстру Речових Прав.
Згідно даного реєстру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , є власником земельної ділянки, площею: 0.0761 га (договір купівлі-продажу, серія та номер: 1868, виданий 25.12.2013), кадастровий номер 0123555100:01:001:0134, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100235801235, за адресою: АДРЕСА_1 .
А також, згідно даного реєстру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , є власником квартири, загальною площею: 52.8 кв.м (житлова площа 27.5 кв.м) номер запису про право власності № 499426 від 29.03.2013. Підставою виникнення права власності: договір дарування, ВАО № 054540, від 06.10.2003, Первомайська держнотконтора реєстр № 2574. За адресою: АДРЕСА_2 .
На думку органу досудового розслідування, накладення арешту на майно надасть змогу зберегти майно, унеможливить його подальше приховання, відчуження, та забезпечити конфіскацію майна як виду покарання.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, накласти арешт на вказане майно, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, власник майна не повідомлявся про розгляд указаного клопотання, оскільки достатні підстави вважати, що він перебуває на тимчасово окупованій території України.
Вислухавши доводи прокурора, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально - правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст .9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення, та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 5 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вказане майно, шляхом заборони розпорядження та користування вказаним майном.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, із забороною його розпорядження та користування ним, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , а саме:
- земельна ділянка, площею: 0.0761 га, кадастровий номер 0123555100:01:001:0134, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100235801235, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- квартира, загальною площею: 52.8 кв.м (житлова площа 27.5 кв.м), номер запису про право власності № 499426 від 29.03.2013 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: