Справа №:755/7496/23
Провадження №: 1-кс/755/1669/23
"13" червня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021011000000007 від 08.02.2021 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 109, ч. 1 та ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
08 червня 2023 року слідчий Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання погоджено з прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , будучи громадянкою України та, перебуваючи з 01.10.2010 року у складі виборчої комісії АР Крим, завідомо знаючи про незаконність прийнятої 06.03.2014 року постанови Верховної ради Автономної Республіки, що була підписано її Головою ОСОБА_7 «Про проведення загальнокримського референдуму», якою було передбачено входження до складу Російської Федерації в якості суб'єкта Російської Федерації, призначення на 16.04.2014 загальнокримського референдуму (включаючи м. Севастополь), в якому, серед іншого, було поставлене питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації на правах її суб'єкта, тобто таке, яке стосується зміни меж території та державного кордону України, що не входить, у відповідності до Конституції України, законів України та Конституції Автономної Республіки Крим до відання АР Крим, створення Комісії Автономної Республіки Крим з проведення вищевказаного референдуму, покладення на неї обов'язків по проведенню загальнокримського референдуму та звернення до президента рф ОСОБА_8 та Федеральних Зборів Державної Думи рф щодо початку процедури входження до складу російської федерації в якості її суб'єкту, а також що рішення про проведення вказаного референдуму було зупинено постановами Вищого адміністративного суду України, надаючи допомогу офіційним представникам Російської Федерації в підривній діяльності проти України на шкоду її суверенітетові та територіальній цілісності, погодилась стати членом «Виборчої Комісії Республіки Крим» з проведення вищевказаного загальнокримського референдуму, у склад якої разом з нею увійшли ОСОБА_9 (голова Комісії), ОСОБА_10 (заступник голови Комісії), ОСОБА_11 (секретар комісії), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (члени комісії).
Після забезпечення та проведення незаконного референдуму та виборів до органів місцевого самоврядування та законодавчих органів на території АР Крим ОСОБА_4 , будучи членом «Виборчої Комісії Республіки Крим», усвідомлюючи незаконну окупацію АР Крим та спроби країни-окупанта легітимізувати анексію півострова та, розуміючі, що його злочинні дії порушують Конституцію та закони України, а також основні принципи та норм міжнародного права, Статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Будапештського меморандуму 1994 року, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262, громадянка ОСОБА_4 і фактично являють собою підривну діяльність проти України, продовжила свою злочину діяльність та забезпечила проведення виборів до Державної Думи російської федерації 18.09.2014 року, керуючись при цьому незаконними та нечинними на території України законодавчими актами, а саме Конституцією російської федерації, закону «Про вибори депутатів Державної Думи Федерального Зібрання Російської Федерації».
За результатами проведених незаконних виборів 18.09.2016 року від АР Крим до Державної Думи Федерального Зібрання російської федерації пройшли наступні громадяни України: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .
Окупаційною владою зазначені вибори були визнанні дійсними, про що було складено протокол центральної виборчої комісії російської федерації про результати виборів по федеральному виборчому округу від 22.09.2016 року, на основі протоколів і рішень окружних виборчих комісій про результати виборів по одномандатним виборчим округам.
У подальшому ОСОБА_4 продовжила свою роботу в незаконно створеній «Виборчій Комісії Республіки Крим», чим забезпечила функціонування незаконно створеного органу та сприяла представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
Продовжуючи свою злочину діяльність, будучи громадянкою України, ОСОБА_4 , усвідомлюючи незаконну окупацію АР Крим та спроби країни-окупанта легітимізувати анексію півострова та розуміючі, що його злочинні дії порушують Конституцію та закони України, а також основні принципи та норм міжнародного права, Статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Будапештського меморандуму 1994 року, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262, забезпечила проведення на тимчасово окупованій території АР Крим виборів президента Російської Федерації, що відбулися 18.03.2018 року, керуючись при цьому незаконними та нечинними на території України законодавчими актами, а саме Конституцією Російської Федерації, законом «Про вибори президента Російської Федерації».
Окупаційною владою зазначені вибори були визнані дійсними, про що було складено відповідний протокол центральної виборчої комісії російської федерації. При цьому, проведення вказаних виборів явно шкодило суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України і являло собою підривну діяльність Російської Федерації проти України.
Продовжуючи свою діяльність, громадянка України ОСОБА_4 , діючи на виконання спільного злочинного умислу щодо проведення незаконних виборів депутатів «Державної Ради Республіки Крим та представницьких органів муніципальних утворень Республіки Крим» другого скликання, керуючись незаконно прийнятими законодавчими документами: «Конституцією Республіки Крим» від 11.04.2014, Федеральним законом від 12 червня 2002 року № 67-ФЗ «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян російської федерації», «Закону Республіки Крим» від 26 лютого 2019 року № 572ЗРК / 2019 «Про вибори депутатів Державної ради Республіки Крим», виконуючи обов'язки члена виборчої комісії з вирішальним голосом, забезпечила проведення 08.09.2019 виборів депутатів до «Державної Ради Республіки Крим та представницьких органів муніципальних утворень Республіки Крим» другого скликання, у результаті чого було незаконно обрано 75 «депутатів»: 50 «депутатів» по «республіканському виборчому округу» і 25 «депутатів» в «одномандатних виборчих округах».
Окупаційною владою зазначені вибори були визнані дійсними, про що було складено постанова «виборчої комісії Республіки Крим» № 33/285-2 від 11.09.2019 року про результати виборів депутатів Державної Ради Республіки Крим другого скликання 08.09.2019 року, на основі протоколів і рішень окружних виборчих комісій про результати виборів по одномандатним виборчим округам. При цьому, проведення вказаних виборів явно шкодило суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України і являло собою підривну діяльність російської федерації проти України.
Продовжуючи свою злочину діяльність та на виконання Указу президента РФ № 367 від 17.06.2021 «О назначении выборов депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации нового созыва», громадянка України ОСОБА_4 , діючи на виконання спільного злочинного умислу з представниками російської федерації щодо проведення на тимчасово окупованій території АР Крим незаконних виборів депутатів до Державної думи рф, надаючи допомогу офіційним представникам російської федерації в підривній діяльності проти України на шкоду її суверенітетові та територіальній цілісності, здійснила дії направлені на організацію та проведення незаконних виборів на території півострову Крим.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_4 у період з 17.06.2021 року по 19.09.2021 року, виконуючи обов'язки члена виборчої комісії «Республіки Крим з правом вирішального голосу», організувала та забезпечила проведення на тимчасово окупованій території АР Крим 19.09.2021 року незаконних виборів депутатів до Державної думи російської федерації. При цьому, проведення вказаних виборів явно шкодило суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України і являло собою підривну діяльність російської федерації проти України.
З огляду на викладене, 09.09.2019 року у вказаному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 109, ч. 1 та ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України.
23.09.2021 року у зв'язку із отриманням нових фактичних даних стосовно обставин вчинення злочину та отриманням відповідних доказів, що підтверджують її умисну протиправну діяльність складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 109, ч. 1 та ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом огляду від 15.09.2014 року;
- протоколом огляду від 16.09.2014 року;
- відповіддю на доручення від 06.10.2014 року;
- протоколом огляду від 06.10.2014 року;
- протоколом огляду від 24.04.2017 року;
- протоколом огляду від 26.04.2017 року;
- протоколом огляду від 26.08.2019 року;
- протоколом огляду від 02.10.2019 року.
Крім того, в клопотанні слідчого зазначено про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана переховується від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків чи продовжувати вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, а також іншим чином перешкоджати розслідуванню даного кримінального правопорушення.
Постановою слідчого від 23.10.2019 року ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши доводи прокурора, який підтримав клопотання та зазначив обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, захисника, який заперечував проти задоволення клопотання, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_30 , який добровільно погодився на співпрацю з представниками окупаційної влади, має стійкі зв'язки з представниками окупаційної адміністрації, в той же час перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, не виїхав з неї до теперішнього часу, та не з'явився на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_31 переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим, а усвідомлення підозрюваним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1,п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт заст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177,178,183,186,193,197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого в ОВС 1 відділу Слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: