Номер провадження 2-о/754/268/23
Справа № 754/7023/23
15 червня 2023 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має неповнолітніх дітей,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 29.05.2023 року заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, та заявникам було роз'яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки
Копію вказаної ухвали була направлена заявникам 29.05.2023 року на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначену ними особисто у заяві про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має неповнолітніх дітей.
Як вбачається з довідок про доставку електронного листа, ухвала суду від 29.05.2023 року по справі № 754/7023/23 була доставлена до електронної скриньки заявників 29.05.2023 року о 14:44:26 та 29.05.2023 року о 14:44:27 відповідно.
Таким чином, ухвала суду про залишення заяви без руху була отримана заявниками 29.05.2023 року.
Однак, станом на 15.06.2023 року заявники виявлені судом недоліки не усунули.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Суддя керується положеннями статей 10 ч. 9, 175, 177 ЦПК України, тобто застосовує аналогію закону, так як главами 1 та 2 розділу IV ЦПК України прямо не врегульовано дії судді при подачі до суду заяви, яка не відповідає вимогам ЦПК.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2023 року у справі № 753/19393/20 висловлено правовий висновок, згідно якого якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 та від 17.11.2022 року у справі № 560/541/20 .
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, заявник, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Враховуючи викладені обставини, той факт, що заявники не виконали своїх процесуальних обов'язків належним чином, не усунули недоліки, зазначені в ухвалі від 29.05.2023 року, беручи до уваги правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2023 року у справі № 753/19393/20, від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19 та від 17.11.2022 року у справі № 560/541/20, відповідно до яких застосування судами альтернативних засобів комунікації не суперечать діючому законодавству та дозволяють досягти правової мети - інформування учасника справи, таким чином направлення листа на дійсну електронну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, а отже здійснення судом всіх можливих спроб для повідомлення заявників про наявність відповідної ухвали про залишення заяви без руху, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для повернення заяви заявникам.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому згідно ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Відтак, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з вказаною заявою до суду, у тому порядку, який встановлений Законом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 185, 353, 354 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має неповнолітніх дітей - вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити заявникам, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя