ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19378/21
провадження № 1-кп/753/663/23
"15" червня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12021100020002020 від 09.07.2021, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представник потерпілого ОСОБА_7 ,
потерпілий ОСОБА_8 ,
захисник ОСОБА_9 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
встановив:
І. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування
ОСОБА_4 26 червня 2021 року, приблизно о 17 год. 40 хв., керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме: технічно справним автомобілем марки «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в світлу пору доби, по сухій, чистій, горизонтальній прямій в плані ділянці паркувальної площадки вул. Здолбунівська, 7Г, та під'їжджаючи до відділення «Нова пошта» № 38, зупинився, де в подальшому після конфлікту із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, розпочав рух зі зміною напрямку руху ліворуч, чим грубо порушив водій ОСОБА_4 пункт 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_8 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та був госпіталізований для надання медичної допомоги.
Згідно з висновком експерта від 15 вересня 2021 року № 042-1120-2021 встановлено, що у ОСОБА_8 з питань, поставлених на вирішення, можна зробити наступні висновки. Під час первинно відомого звернення за медичною допомогою 26 червня 2021 року (під час проведення інструментальних досліджень) у ОСОБА_8 , з урахуванням даних, отриманих під час проведення оперативних втручань, клінічними лікарями були виявлені такі тілесні ушкодження:
- закрита травма правого передпліччя: розлогий синець у ділянці правої кисті (на рівні пальців, без опису морфології); уламковий перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки (зі зміщенням уламків); перелом шиловидного відростку правої ліктьової кістки (з незначним зміщенням уламків);
- закрита травма правого плеча: розлогий синець (без опису морфології) у ділянці правого ліктя; тотальний розрив дистального сухожилка біцепсу справа.
Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованих трубчастих кісток та травмованого сухожилку (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушеної функції травмованих ділянок (по місцю утворення виявлених переломів та розриву сухожилку, враховуючи функціональне навантаження травмованої ділянки правої руки) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеня тяжкості, а тому є підстави кожне з виявлених тілесних ушкоджень, вказаних в пунктах а), б) даних Підсумків, відносити до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, відповідно до пунктів 1.5.2, 2.2.1/в та 4.6 «Правил». Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові є підстави вважати, що виявлені тілесні ушкодження утворилися від тупої дії тупого/тупих предмету/предметів, можливо у строк, вказаний у описовій частині даної Постанови, тобто 26 червня 2021 року.
Згідно з висновком експерта від 30 серпня 2021 року № СЕ-19/111-21/40546-ІТ встановлено, що в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пунктом 10.1 ПДР. У даній дорожній ситуації в діях водія «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності пункту 10.1 ПДР, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимогам пункту 10.1 ПДР.
Порушення водієм ОСОБА_4 наступного пункту правил, а саме: п. 10.1 ПДР, який трактує: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, у вигляді отриманням пішоходом ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
За такого формулювання ОСОБА_4 було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке підтримувалось стороною обвинувачення протягом всього судового розгляду.
ІІ. Позиції учасників судового провадження
У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та визначити покарання у виді штрафу у розмрі 3 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Потерпілий просив суд покарати обвинуваченого суворо. Представник потерпілого підтримав позицію як потерпілого, так і прокурора.
Обвинувачений вину у пред'явленому обвинуваченні заперечив повністю. Захисник просив про виправдання ОСОБА_4 у зв'язку з недоведеністю, що в діях останнього є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
ІІІ. Докази у провадженні, надані стороною обвинувачення
Положеннями кримінального процесуального закону не передбачено викладати докази у певній послідовності, тому вони будуть проаналізовані майже у тому порядку, як були досліджені під час судового розгляду.
3.2 Письмові матеріали провадження та відеозапис
Стороною обвинувачення були надані суду на підтвердження обставин висунутого обвинувачення наступні письмові докази:
- рапорт працівника поліції, в якому викладені обставини події зі слів ОСОБА_10 , яка викликала поліцію на місце події через те, що між її чоловіком та водієм автомобіля «BMW» стався конфлікт, оскільки останній здійснював небезпечні маневри автомобілем. Надалі водій автомобіля після зауваження, під час закривання вікна зачепив нагрудну сумку її чоловіка, у зв'язку з чим він впав на землю під час різкого руху автомобіля. Водій залишив місце події;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.06.2021, складеного за участі двох понятих та потерпілого, що є горизонтальною ділянкою, сухе й чисте асфальтобетонне покриття на паркувальному майданчику, й зафіксований слід бокового юзу довжиною 20 метрів;
- схема дорожньо-транспортної пригоди, на якій позначені слід юзу;
- протокол перегляду відеозапису від 15.07.2021;
- висновок експерта від 15.09.2021 № 042-1120-2021 (із довідкою щодо вартості її проведення), з Підсумків якого вбачається, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться за ступенем тяжкості до середнього ступеня, що утворилися від дії тупого/тупих предмету/предметів, можливо у строк, вказаний у постанові, тобто 26.06.2021. Водночас вбачається, що не було надано відповідь на питання «Чи могли виникнути виявлені ушкодження внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди?», оскільки це є можливим за умови проведення комплексної (судово-медичної та автотехнічної) експертизи з обов'язковим аналізом одягу та взуття (у незмінному стані), у якому ОСОБА_8 був одягнений під час події;
- висновок експерта від 30.08.2021 № СЕ-19/111-21/40546-ІТ, з якого вбачається, що в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність дій вимогам п. 10.1 ПДР. Вирішення питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_8 у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП може бути вирішено судом самостійно;
- протокол від 15.07.2021 про визнання речовим доказом відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, що міститься на оптичному носії, як і сам оптичний носій, наданий суду;
- зберігальна розписка щодо отримання ОСОБА_4 на відповідальне зберігання автомобіля марки «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- постанова від 09.07.2021 про визнання автомобіля ОСОБА_4 речовим доказом;
- дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, не перебуває під наглядом лікарів нарколога чи психіатра, характеризується виключно позитивно.
Вказані письмові докази та відеозапис були оголошені й досліджені у судовому засіданні. Всі учасники судового розгляду мали можливість висловити коментарі, стороною захисту водночас на ці докази були висловлені заперечення, про що далі у мотивах, якими суд обґрунтовує цей вирок.
3.1 Допит обвинуваченого, потерпілого та свідків сторони обвинувачення
Допит свідків
3.1.1 Свідок ОСОБА_10 .
Під час допиту свідка остання суду повідомила, що вона у день події з чоловіком пішли на Нову пошту отримати посилку, вони були з новонародженою дитиною, якій виповнилось тоді 2 тижні. У той момент, коли вона заходила і була всередні приміщення, то чула як автомобіль, дріфтував, порушуючи швидкість, і його заносило. Її чоловік скрещував руки, щоб водій цього не робив і тоді вона вийшла з відділення Нової пошти. У той час, коли вони проходили, то її чоловік зупинився, щоб водію щось сказати. Окрім того, що її чоловік захищав їхню дитину, так вони ще і живуть під ці звуки. Їі чоловік підійшов до того хлопця і сказав на кшталт «що ти робиш, тиж бачиш дитину». Тоді, коли її чоловік торкнувся рукою до того хлопця, то останній схопив його за сумку і почав тягати, чоловік катався в одну і другу сторону, й впав на асфальт. Після чого той хлопець просто поїхав, а вона дуже кричала, її чоловік був у шоковому стані, підійшов до неї й вона побачила його руку в синцях. Таких кругів той хлопець десь 5-7 дав, й однозначно порушив ПДР і швидкість там є обмежуюча, були сліди гальмування від заносу.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додала, що одразу до неї підбіг інший чоловік, який був свідком цієї події, та почав її заспокоювати, а її чоловіка відвіз до лікарні. Цей свідок все бачив, бо він тоді пив каву на заправці, а це відбувалось поруч.
Подію спостерігала збоку від себе, бачила ліву сторону автомобіля, вона була тоді у шоковому стані та їй здалося, що водій закрив вікно, але тримався за вікно однозначно. Вона не пам'ятає, щоб були якісь дії стосовно водія. Її чоловік показував водію, щоб той вийшов поговорити, а водій йому грубив. Її чоловік все спокійно пояснював водію, нахилявся до вікна. Водій виглядав неохайно. Сумка у її чоловіка висіла на плечі тоді.
3.1.2 Допит потерпілого ОСОБА_8 .
Потерпілий ОСОБА_8 надав суду такі показання, що 26 червня минулого року 2021, приблизно о 17 годині, він гуляв з дружиною і з дитиною, якій було тоді 2 тижня від народження. Вони були в магазині, потім зайшли у відділення Нової пошти на вулиці Дніпровська набережна. У той час, коли дружина зайшла на Нову пошту забирати посилку, то він залишився з дитиною, розпочався дощ і він накрив дитину куполом коляски. Через 5 хвилин як дружина зайшла у відділення Нової пошти, то на паркувальний майданчик заїхав автомобіль «BMW», він зупинився, а потім розпочав їздити по колу й набирати швидкість, потім гальмував, щоб машину крутило по колу, хоча там було обмеження швидкості 10 км/год. Також були серйозні звукові ефекти, від чого здригнулась його дитина. Він намагався привернути увагу водія на коляску, яку не міг кинути, тому він йому рухами показував, що дитина спить й показував на коляску. Хлопець зробив 5-7 таких кругів і він зрозумів, що той приїхав на майданчик лише задля отримання задоволення від такої їзди. Це чули і бачили не лише він, а й інші люди, була камера відеоспостереження, є й один безпосередній свідок події, ОСОБА_11 , який давав показання поліції. Тоді, коли дружина вийшла з Нової пошти, то спитала, що сталося, але дії того хлопця привели його у збуджений стан, тому він їй сказав, щоб вона почекала, поки він сходить до водія. Хлопець тоді рухався йому назустріч, підходячи до нього, він його ледь не збив, і він вважає, що можливо це було зроблено навмисно. У той момент водій відкрив вікно і він йому зробив зауваження, на що хлопець відповів у грубій формі з нецензурною лайкою. Він тоді був у стресовому стані, потім якимось чином його сумка потрапила до водія, він її тримав і натиснув на газ, тоді його перекинуло і його протягнуло по майданчику. Потім водій натиснув на газ і вліво повернув кермо, щоб його збити. Надалі водій зник з місця події, прибігли люди з АЗС, питали чи все гаразд, він одразу не відчув, у нього тоді неприродньо була зігнута рука. Безпосередній свідок цієї події спитав чи потрібна допомога й відвіз тоді його до лікарні, де оглянули, зробили знімок, встановили подвійний перелом, наклали гіпс, дали знеболювальне. Цей же свідок через годину привіз його на місце події, там була його дружина, його адвокат, дружина викликала поліцію. Поліція надалі по камерам знайшла цей автомобіль і водія, який його збив. Він діяв з мотивів інстикту самозбереження і як батько, словесну перепалку дослівно передати не може, розуміє, що так не мало бути. Шкодує, що тоді він був на тому місці, бо після події замість того, щоб допомагати дружині, став її обузою. Пролежав на лікарняному 3 місяці, були проблеми на роботі, рука ще досі не функціонує як треба, не може навантажувати руку, поніс матеріальні витрати від того, що лікувався. Окрім цього, через день після накладення гіпсу рекомендували зробити МРТ і виявили також розрив зв'язок, зробили подвійну операцію, щоб правильно зрослись кістки, лікувався у державному закладі. Матеріальні витрати поніс також через те, що був на лікарняному і не працював. Окрім цього, також винаймав адвоката, щоб захистити свої права. Йому не хотілось би, щоб такі вчинки хтось робив, на жаль, там часто таке відбувається, особливо вночі. Йому дуже не сподобалась поведінка ОСОБА_4 та його лайка, якби останній вибачився, до нього питань не було б. Може і він десь не так говорив, але у цілому так не мало бути, тому хотів би, щоб і суд, і прокурор прийняли його сторону і позбавили ОСОБА_4 права керування, оскільки така людина є небезпечною для інших людей, тому просить суд максимально покарати обвинуваченого, наскільки це є можливим.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що тоді у ОСОБА_4 була інша зачіска, ніж зараз, але він його тоді збив, побачив його на землі й одразу на швидкості зник. Він жодного разу нічого йому не пропонував. У день події між ними тоді була нетривала перепалка, водій зупинився, але далі ледь його не збив. Він підходив до автомобіля зі сторони водія, зрозуміло, що він звертався до водія. Втім, як в салоні автомобіля опинилася його сумка він пояснити не може.
3.1.3 Свідок ОСОБА_12 .
За клопотанням потерпілого та його представника був допитаний судом свідок ОСОБА_12 . При цьому під час допиту свідок ОСОБА_10 також вказала на нього як на безпосереднього свідка події, який давав пояснення поліції, однак чомусь не був визнаний свідком сторони обвинувачення.
Під час допиту свідка останній суду повідомив, що подія відбулась поблизу із заправкою і відділенням Нової пошти, на парковці, де був дріфт автомобіля, ще тоді був дощ. Він тоді почув якісь крики у бік водія автомобіля, це був чоловік, який намагався зробити водію зауваження. Після кількох таких спроб цей чоловік побіг до автомобіля і водія.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що обвинувачений вчиняв дріфт на автомобілі, а потерпілий зробив йому зауваження. Він бачив, що між ними була сутичка, але не чув про що вони говорили. Той момент, коли сумка потерпілого потрапила до автомобіля, то він не бачив, але не було того, щоб обвинувачений намагався наїхати на потерпілого. Обвинувачений діяв ризиковано, тоді був дощ, але це було біля заправки, тому які ж від цього могли бути наслідки. Потерпілий опинився на землі через те, що він зачепився, а автомобіль рухався, він впав, але наїзда автомобілем на потерпілого не було.
3.1.4 Допит обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні заперечив та надав наступні показання. Так, того дня він приїхав на паркінг Нової пошти, впевнився, що немає людей і автомобілей, після чого почав їздити по колу. Під час одного з кругів він побачив, що чоловік дивиться в його сторону та щось показує, нащо він відкрив вікно і під'їхав, але тоді він побачив, що чоловік з сумкою на перевіс біжить до нього і почав наносити йому удари. Він тоді поспішав залишити місце пригоди, й він бачив, що чоловік впав і сам піднявся, тому він не зупинявся.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що він усвідомлював небезпеку, він відпрацьовував навики, навики водіння у нього були, й коли хтось виходив з Нової пошти, то він зупинявся. Потерпілий тоді крикнув йому, щоб він під'їхав до нього, він так і зробив. Наїхати не намагався, небезпеки для потерпілого не усвідомлював, бо бачив як останній самостійно підвівся. Одразу як йому подали сигнал, він зупинився, потім він хвилювався за своє життя, бо чоловік готовий був його переслідувати, біг за машиною. Тоді вважав, що інцидент вичерпаний, тому не вважає себе винним у цій ситуації. Він шкодує, що робив дріфт у громадському місці, щодо наслідків теж шкодує. Дозволену шкидкість на тому місці він не перевищував, бо машина дуже стара, вона не могла розвивати швидкість. Потерпілий тоді бив його сумкою і він думає, що його сумка просто тоді залетіла у вікно. Дружину потерпілого він не бачив, вона стояла за парканом. У той момент, коли потерпілий почав подавати йому знаки, то він одразу зупинився дріфтувати, але автомобіль повністю не зупинив, лише бачив, що до нього біжить потерпілий з сумкою на перевіс, який був налаштований на бійку. У той момент, коли він до нього під'їжджав, то за цю парковку готовий був вибачитись, але потерпілий одразу його образив, тому він залишив це місце. Він не пам'ятає як відповів на зауваження потерпілого, але ніколи не висловлюється нецензурною лайкою у бік людей першим. Потерпілий піднявся однозначно самостійно, без сторонньої допомоги, наїзду на нього не було. Потерпілий тоді біг за автомобілем, щоб продовжувати його бити. Потерпілий міг отримати травму внаслідок того, що спіткнувся і впав й під власною вагою міг зламати руку. Наїзду на потерпілого не було, він цього не бачив і не відчував, й він тоді був у стресовому стані. Конфлікт був, його били і сумка потерпілого залетіла йому по обличчю, через що він почав закривати скло і думає, що тоді сумка могла застрягти, але він цього не бачив, не зупинявся й на потерпілого не наїзжав. Потерпілий сам йому показав куди під'їхати, що він і зробив, а він у відповідь почав на нього бігти. На потерпілого наїзду автомобілем не було.
IV. Мотиви суду
4.1 Обвинуваченому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме щодо вчинення останнім порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
4.2 Наведена диспозиція статті сформульована за правилами бланкетної диспозиції.
Отже, бланкетна диспозиція ст. 286 КК України передбачає звернення до конкретних законодавчих чи інших нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху.
У висунутому обвинуваченні ОСОБА_4 інкриміновано порушення останнім як водієм пункту 10.1 ПДР, що, як стверджує обвинувач, знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме у вигляді отримання пішоходом ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Відповідно до згаданого п. 10.1 ПДР, який говорить про те, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до абз. 89 п. 1.10 щодо значення термінів, які наведені у Правилах дорожнього руху, то учасником дорожнього руху - є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, зокрема як пішохід, водій тощо.
Пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (абз. 70 п. 1.10 ПДР).
У свою чергу за загальним визначенням дорожній рух - це процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах дороги.
4.3 Отже, під час дорожнього руху, такі її учасники як водій та пішохід, між собою взаємодіють на умовах взаємного дотримання встановлених правил безпеки дорожнього руху.
4.4 Так, кримінально-правова кваліфікація дій винної особи - це кримінально-правова оцінка її поведінки (діяння) шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
4.5 Особа визнається винуватою у вчиненні злочину, обвинувачення у якому їй висунуто, лише за одночасної наявності всіх обов'язкових елементів складу злочину.
4.6 Так, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, включає такі обов'язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з певними технічними несправностями тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожніх знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами).
Водночас слід наголосити, що діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів провадження подія відбулась на паркувальному майданчику.
Так, відповідальність за ст. 286 КК України настає незалежно від місця, де були порушені правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі тощо).
4.7 Однак, якщо ж під час руху чи експлуатації машини особа порушила не ці, а інші правила (наприклад, правила охорони праці, зокрема правила техніки безпеки), її дії, за наявності до того підстав, підлягають кваліфікації за статтями КК України, які передбачають відповідальність за недодержання саме інших правил, а у відповідних випадках - за злочини проти життя та здоров'я особи тощо, про що говорить пункт 5 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Відтак є абсолютно очевидним, що транспортний засіб може виступати і засобом спричинення тілесних ушкоджень, як умисно, так і з необережності, коли це не пов'язано із порушенням правил безпеки дорожнього руху, як ймовірно було і в цьому випадку.
4.8 У висунутому обвинуваченні ОСОБА_4 також інкриміновано, що він не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, розпочав рух зі зміною напрямку руху ліворуч, чим грубо порушив пункт 10.1 ПДР, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
Втім, за наслідками проведеного судового розгляду судом беззаперечно встановлено, що наїзду автомобілем на потерпілого не мало місця.
Так, потерпілий вказав, що йому невідомо яким чином його сумка потрапила до водія, який натиснув на газ, і тоді його перекинуло й протягнуло по майданчику.
Категорично заперечив обставину наїзду й єдиний фактично безпосередній свідок події, який був допитаний судом за клопотанням потерпілого та його представника - ОСОБА_12 .
Про наїзд не стверджувала й свідок сторони обвинувачення ОСОБА_10 .
Відповідно категорично заперечував обставину наїзду на потерпілого й сам обвинувачений.
Водночас й жоден письмовий доказ не свідчить про наведену інкриміновану обвинуваченому обставину, ні протокол огляду місця події, ні схема тощо.
Незважаючи навіть на той факт, що рапорт працівника поліції не є доказом, а лише підтверджує як підставу до внесення відомостей до ЄРДР, але і з цього документа, яким зафіксовані перші фактичні дані того, що відбулося на місці події.
У зв'язку з чим і суд не може оминути це увагою, зауваживши, що обставин наїзду з самого початку ніколи не повідомлялись.
Не свідчить про наїзд й досліджений у судовому засіданні відеозапис з камер відеоспостереження.
Обставину наїзду не вказував й орган досудового розслідування під час перегляду відеозапису, на підтвердження чого суду наданий протокол його перегляду від 15.07.2021.
4.9 З показань потерпілого встановлено, що через те, що обвинувачений дріфтував на паркувальному майданчику, то створював голосні звуки, водночас потерпілий стояв з коляскою з новонародженою дитиною, яка злякалась цих звуків. У той же час він не міг залишити дитину, коли чекав дружину з відділення Нової пошти, й хотів привернути увагу водія до себе, подаючи сигнали, чого вочевидь не побачив останній. Як дружина потерпілого повернулась з відділення, то він залишив її з дитиною за парканом й пішов робити водію зауваження, покликавши його до себе, розпочавши словесний конфлікт, а наблизившись розпочав наносити удари сумкою, через вікно, яке відкрив водій, коли його покликали, але під час цього конфлікту намагався вікно закрити й залишити місце події.
З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що вона чула голосні звуки від дріфту автомобіля, коли була у відділенні пошти, коли вийшла, то її чоловік направився до водія робити зауваження. Водночас вказала, що коли чоловік доторкнувся рукою до водія, то водій схопив його сумку й рушив з місця, що було наслідком падіння потерпілого.
З показань свідка ОСОБА_12 встановлено, що він чув як потерпілий крикнув водію, який дріфтував, а потом потерпілий побіг до автомобіля й водія, тоді й виникла сутичка між останніми. Втім заперечив, що обвинувачений намагався наїхати на потерпілого.
Вказані показання загалом не суперечать тим відомостям, що повідомив суду обвинувачений, ці показання не є суперечливими між собою, окрім як в частині показань свідка ОСОБА_10 , що її чоловік лише торкнувся рукою водія.
Як потрапила сумка потерпілого у салон автомобіля не зміг пояснити потерпілий, втім жоден з допитаних учасників не повідомляв, що саме водій відкривши вікно вихопив у потерпілого його сумку й сам затягнув її собі в салон, тому у суду немає підстав так стверджувати, як і про те, що водій рушив з місця навмисно, щоб потерпілий впав, тримаючи сумку, яку затиснуло вікном при закритті.
4.10 Щодо долученого рапорта працівника поліції, то суд вже висловився.
Щодо таких письмових доказів, як протокол огляду місця події та схема до нього, то ці письмові докази дають суду дані лише про сліди юзу, залишені автомобілем ОСОБА_4 й вказана обставина щодо дріфту ніким з учасників судового розгляду не заперечувалася й приймається судом.
Суд бере до уваги прийняті рішення органу досудового розслідування щодо визнання оптичного носія та автомобіля речовими доказами, та встановлених даних про особу обвинуваченого тощо.
Висновки експертів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу положеннями ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження.
Так, відповідно до висновку експерта від 15.09.2021 № 042-1120-2021 (із довідкою щодо вартості її проведення), зокрема, з Підсумків якого вбачається, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться за ступенем тяжкості до середнього ступеня, що утворилися від дії тупого/тупих предмету/предметів, можливо у строк, вказаний у постанові, тобто 26.06.2021.
Водночас вбачається, що не було надано відповідь на питання «Чи могли виникнути виявлені ушкодження внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди?», оскільки це є можливим за умови проведення комплексної (судово-медичної та автотехнічної) експертизи з обов'язковим аналізом одягу та взуття (у незмінному стані), у якому ОСОБА_8 був одягнений під час події.
Отже, не проводились дослідження щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, обставин події, технічної можливості водія виявити пішохода, інші перешкоди та небезпеки для руху, які можуть виникати під час дорожньо-транспортної пригоди тощо.
Цим висновком фактично підтверджено ступінь тілесних ушкоджень, отриманих від дії тупого/тупих предмета/предметів, й водночас суд не ставить жодним чином під сумнів ступінь тяжкості отриманих тілесних пошкоджень потерпілим.
Разом з тим, суд не приймає цей доказ на підтвердження висунутого обвинувачення, оскільки він не підтверджує жодним чином подію дорожньо-транспортної пригоди, порушення водієм вимог ПДР, як і отримання тілесних ушкоджень саме під час дорожньо-транспортної пригоди.
Немає наперед встановленої сили для суду в якості доказу винуватості особи й висновок експерта від 30.08.2021 № СЕ-19/111-21/40546-ІТ, з якого вбачається, що в діях водія ОСОБА_4 є невідповідність дій вимогам п. 10.1 ПДР, де також вказано, що вирішення питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_8 у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП може бути вирішено судом самостійно.
З огляду на встановлення судом всіх обставин події, зокрема і питання щодо перебування дій пішохода ОСОБА_8 у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням цієї події, у суду є достатні підстави вважати, що вказаний документ не є підтвердженням винуватості особи у висунутому обвинуваченні.
4.11 Відтак суд не може стверджувати про наявність тієї обставини, що інкримінована у висунутому обвинуваченні щодо наїзду, як і порушення правил дорожнього руху під час цієї конфліктної ситуації між двома особами, зініційованої потерпілим.
З урахуванням всіх наявних доказів, суд може відтворити картину події, як вона була подана сторонами, зокрема, беззаперечно встановлено, як з показань потерпілого, свідків й відеозапису, що потерпілий не був пішоходом у загальному розумінні як учасник дорожнього руху, а фактично самостійно кинувся на автомобіль, що рухався задля, як він стверджував зауваження, але яке розпочав бійкою, бо його завела поведінка обвинуваченого.
У ході цієї бійки його сумка, якою він наносив удари по голові обвинуваченого потрапила у салон, оскільки у цей же час обвинувачений закривав вікно, намагаючись уникнути ударів й не зупиняючи автомобіль до повної зупинки рушив з місця.
На підтвердження бійки суд приймає до уваги докази сторони захисту, а саме довідка травмпункту, видана у день події - 26.06.2021 на ім'я ОСОБА_4 щодо наявності у останнього перелому фаланги пальця зі зміщенням, із долученим рентгенівським знімком.
Як вже було зазначено, наїзд не відбувся, але потерпілий дійсно втратив рівновагу й падав на землю, через те, що сумка опинилась затиснутою вікном, яке закривав обвинувачений.
Суд не буде спростовувати про можливість порушення водієм ПДР при виконанні небезпечних маневрів на паркувальному майданчику, але конфліктна ситуація між потерпілим та обвинуваченим, що одразу переросла в бійку та ті наслідки, що настали саме не внаслідок того, що останні взаємодіяли між собою як водій та пішохід під час дорожнього руху.
4.12 Отже, підсумовуючи суд може стверджувати про відсутність в діях обвинуваченого об'єктивної сторони у висунутому йому обвинуваченні щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України.
4.13 Одним із обов'язкових елементів об'єктивної сторони є причинний зв'язок, що є закономірною поєднаністю предметів та явищ, за якою одне явище неминуче породжує інше.
Злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ч. 1 ст. 286 КК, зокрема порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків та перебувають із ними у причинно-наслідковому зв'язку.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Відтак суд встановивши, відсутність об'єктивної сторони, а саме порушення обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху, так і відсутність наїзду на потерпілого, має додатково вказати, що відповідно відсутній й причинний зв'язок між тими наслідками, що настали, й діями, які інкриміновані обвинуваченому.
4.14 Так, згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів тощо.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Судом у цьому кримінальному провадженні були створені необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому за положеннями ст. 92 КПК України саме на сторону обвинувачення покладається обов'язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Разом із цим, відповідно до положень статей 7, 23 КПК України, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вони не спростовують версії обвинуваченого ОСОБА_4 , який наполягав на тому, що наїзду автомобілем на потерпілого не було, а потерпілий міг отримати травми у той момент, коли бив його сумкою, що залетіла до салону автомобіля, який рухався.
4.15 Водночас суд зобов'язаний діяти в межах висунутого обвинувачення, не проводячи власного розслідування того, що відбулось у день події, а виходячи з проведеного досудового розслідування уповноваженими на те особами, принципу змагальності сторін, зібраних фактичних даних та як вони були оформлені процесуально органом досудового розслідування, загалом у підсумку інкримінованих дій обвинуваченому, тому суд зобов'язаний констатувати відсутність в діях обвинуваченого складу злочину й іншого рішення, окрім визнання його невинуватим з огляду на наведене вище, суд не вважає за можливе.
4.16 Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів (показань свідків, потерпілого та обвинуваченого, відеозапису, письмових матеріалів) - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки за наслідками проведеного судового розгляду не знайшло свого підтвердження наявність такого елементу складу злочину, як об'єктивної сторони, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, як і не встановлено відповідно причинного зв'язку із наслідками саме від порушень вимог ПДР, що призвело до заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.
З урахуванням прийнятого судом рішення про виправдання особи за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, то цивільний позов потерпілого на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України суд залишає без розгляду.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення судово-медичної експертизи (висновок експерта від 15.09.2021 № 040-2759) у розмірі 1 796,90 грн, та судової автотехнічної експертизи (висновок експерта від 30.08.2021 № СЕ-19/111-21/40546-ІТ) у розмірі 1 372,96 грн, слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 94, 100, 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення судово-медичної експертизи (висновок експерта від 15.09.2021 № 040-2759) у розмірі 1 796,90 грн, та судової автотехнічної експертизи (висновок експерта від 30.08.2021 № СЕ-19/111-21/40546-ІТ) у розмірі 1 372,96 грн, слід віднести на рахунок держави.
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій із відеозаписом події від 26.06.2021 зберігати у матеріалах провадження; автомобіль марки марки «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 , повернутий під зберігальну розписку ОСОБА_4 залишити останньому як власнику за належністю.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1