Справа № 168/469/23
Провадження № 2-а/168/6/23
15 червня 2023 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
за участі: секретаря Островерхої Т.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, в якому просить з урахуванням позовних вимог визнати протиправною та скасувати постанову від 16.05.2023 серії LMR № 3205225 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки він припаркував свій автомобіль з дотриманням приписів п.15.10 «в» ПДР, оскільки для руху пішоходів залишалось ще більше як 2 метри. Вимоги ПДР ним не порушені.
Ухвалою судді від 31.05.2023 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Одночасно, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.06.2023 р. від департаменту муніципальної варти Луцької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Відповідач вважає безпідставними вимоги позивача, а вчинення вказаного правопорушення підтверджується матеріалами фото зйомки (а саме відповідно до вимог закону - кількох фотознімків з різних ракурсів), на яких чітко зафіксовано вказане порушення, а саме те, що автомобіль відповідача здійснив стоянку саме по середині тротуару, а не на краю тротуару, як про це зазначає в позові позивач. Відтак, на цій підставі позивач і був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав із підстав, зазначених у позові та просить його задовольнити. Додатково пояснив, що ПДР не визначено по якому краю тротуару дозволено стоянку транспортного засобу - по зовнішньому чи внутрішньому, тому він не порушив правил стоянки, оскільки припаркував автомобіль по зовнішньому краю тротуару, а для руху пішоходів залишалась відстань більше 2 м, а зупинитись ще ближче до будинку не міг, оскільки в цьому місці є балкон, з якого може сипатись каміння. Стверджує, що його автомобіль був припаркований на краю тротуару.
Представник відповідача Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши позивача, дослідивши докази у справі, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.05.2023 р. інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Салівончиком О.М. було складено повідомлення LMR № 3205225, в якому зафіксовано, що 15.05.2023 р. о 12.41 год. в м. Луцьк, вул. Ветеранів, 9, особа, яка керувала автомобілем «Jeep Сompass», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, чим порушила п.15.10 «б» ПДР та ч.1 ст.122 КУпАП. Фотозйомка була проведена спецзасобом марки Samsung SM-A525F/DS. Передбачена сума штрафу становить 340 грн. Дату розгляду справи про правопорушення було призначено на 16.05.2023 р. о 09.00 год. (а.с. 7).
16.05.2023 р. інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Салівончиком О.М. за результатами розгляду матеріалів адміністративного правопорушення винесено постанову серії LMR-3205225, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 42).
Із витягу з ЄДР ТЗ вбачається, що власником автомобіля «Jeep Сompass», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с. 39).
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність доказів про вчинення адміністративного правопорушення, а саме фотознімки.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено ч.1 ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, 3 та 7 ст.122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, 3 і 7 ст.122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування (ч.3 ст.219 КУпАП).
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 12.10.2022 р. № 521-1 «Про уповноваження працівників департаменту муніципальної варти на виконання функцій інспекторів з паркування» наділено працівників департаменту муніципальної варти Луцької міської ради повноваженнями на здійснення функцій інспекторів паркування, а також уповноважено у випадках визначених законом, розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, 3 і 7 ст.122 КУпАП (у частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки(відеозапису), ч.1, 2 та 8 ст.152-1 КУпАП, здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів у випадках, передбачених КУпАП та в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України (а.с. 37-38).
Отже, інспектор з паркування департаменту муніципальної варти Луцької міської ради наділений повноваженнями накладати адміністративні стягнення на підставі КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський п рядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно з ст.14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
П. 1.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. «б» п. 15.10 ПДР України, забороняється стоянка транспортних засобів на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Підпунктом «в» п.15.10 ПДР України передбачено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Примітка. Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом 3 ч.1 ст.279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Положеннями ст.14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Як убачається з оскаржуваної постанови 15.05.2023 р. о 12.41 год. в м. Луцьк, вул. Ветеранів, 9, особа, яка керувала автомобілем (водій) «Jeep Сompass», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, чим порушила п.15.10 «б» ПДР та ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Суд зазначає, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем на виконання вимог ст. 77, ст.78 КАС, до суду було надано фотознімки, відповідно до яких належний ОСОБА_1 транспортний засіб «Jeep Сompass», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Ветеранів, 9 в м.Луцьку здійснив стоянку на тротуарі (а.с. 40-41).
Щодо посилання позивача на п.п. «в» п.15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, відтак, відсутній факт порушення ПДР, так само як і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП України, то суд зазначає наступне.
З наявних у справі матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що належний позивачу транспортний засіб «Jeep Сompass», д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований не на краю тротуару, як передбачено п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, а по середині тротуару.
Також суд зазначає, що зі змісту норми п.п. «в» п. 15.10 ПДР України вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Враховуючи, що матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, посилання позивача щодо дотримання останнім п.п. «в» п. 15.10 ПДР України є необґрунтованим.
Посилання на рішення суду першої інстанції до увагу судом не приймаються, оскільки такі рішення не є рішеннями в розумінні вимог, які в силу приписів ч. 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.242 КАС України, які враховуються судом при застосуванні таких норм права.
При цьому, суд відхиляє посилання на правову позицію Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі № 749/447/17 з огляду різні фактичні обставини справи.
Так, ч.1,2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
З наявних у справі матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб «Jeep Сompass», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , здійснив стоянку на тротуарі, де нема місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушив п.15.10 «б» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Стоянка транспортного засобу з порушенням ПДР з досліджених доказів є очевидною.
Враховуючи, що вказані матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, вони розглядаються судом як доказ.
Ст. 251 КУпАП передбачає, що одним із доказів є показники технічних засобів, працюючих в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.
При цьому, суд зазначає, що доказів неправомірної поведінки інспектора позивачем не надано, а судом не встановлено, тому, приймаючи оскаржувану постанову, інспектор з паркування діяв правомірно, реалізовувавши свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.
Окрім того, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77КАС України).
При цьому, суд зазначає, що позивачем не було доведено обґрунтованості своїх позовних вимог.
Таким чином, суд вважає, що під час встановлення адміністративного правопорушення, а також накладення адміністративного стягнення на позивача, інспектор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки в діях позивача наявний складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення
Таким чином, на підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної у цій справі постанови, у зв'язку з чим постанову серії LMR № 3205225 від 16.05.2023 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, слід залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд, в силу вимог ст. 94 КАС України, покладає на позивача понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 242-247, 272, 286 КАС України, суд
Постанову серії LMR № 3205225 від 16.05.2023 р., винесену інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Салівончика Олександра Миколайовича, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент муніципальної варти Луцької міської ради, адреса місця знаходження: вул. Богдана Хмельницького, 17, м. Луцьк, код в ЄДРПОУ 39985748.
Суддя О. Й. Хаврона