Дата документу 13.06.2023Справа № 554/9787/21
Провадження № 2/554/3251/2023
13.06.2023року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Леуської Л.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд розірвати шлюб з відповідачем, укладений між ними 23.01.2021.
В обґрунтування позову зазначено, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не мають. Протягом останніх років шлюбні відносини між ними поступово погіршувались, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Вважає, що шлюб між ними існує лише формально. Ведення спільного господарства та сумісне проживання тривалий час як припинено, та за глибоким переконанням позивача, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.
13.06.2023 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла до суду заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов та жодних клопотань чи заяв до суду від останнього не надходило.
За таких обставин, суд, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення по справі, про що постановлено ухвалу.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися.
Суд, дослідивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
23.01.2021 року між сторонами було зареєстровано шлюб у Великопольському воєводстві відділом реєстрації актів цивільного стану м.Курник, Республіка Польща, що підтверджується свідоцтвом про шлюб за номером свідоцтва: НОМЕР_1 , та копією свідоцтва на якому проставлено апостиль з нотаріально завіреним перекладом з польської мови.
Відповідно ст. 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків.
Згідно ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до вимог ст.15 договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР України від 04.02.1994 року, документи які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.
Відповідно до ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та "Про міжнародне приватне право".
Питання, що виникають у сфері приватно-правових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Згідно ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Згідно з вимогами ст..26 договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР України від 04.02.1994 року, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи. Якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної сторони, а другий громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу проводиться згідно законодавством тієї Договірної сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу. Компетентним органом є орган тієї Договірної Сторони, на території якої подружжя має місце проживання.
Судом з'ясовано, що сторони тривалий час не проживають разом, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, вони втратили почуття взаєморозуміння та любові один до одного, стали чужими людьми.
Сумісне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим. Шлюб існує лише формально.
Відповідно до вимог ст. ст.111,112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Згідно із ч.1ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.1ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частини третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
За таких обставин, суд вважає, що шлюб слід розірвати так, як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки порушує його особисті права та законні інтереси.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст.104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити у повному обсязі.
Шлюб, зареєстрований 23.01.2021 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Великопольському воєводстві відділом реєстрації актів цивільного стану м.Курник, Республіка Польща, номер свідоцтва про шлюб: 3021093/00/АМ/2021/324944- розірвати.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.О. Материнко