Головуючий у І інстанції Калініченко О.Б.
Провадження № 22-ц/824/583/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
14 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитон» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитон» про стягнення безпідставно набутих коштів,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ Фінансова компанія «Кредитон» безпідставно стягнуті кошти за виконавчим написом приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 13.02.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1803, у розмірі 3 172,10 грн., та понесені по справі судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 13.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис № 1803, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість в сумі 13 979,20 грн.
26.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі вказаного виконавчого напису.
Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.03.2020 року у межах виконавчого провадження звернено стягнення на доходи боржника, які він отримує у ТОВ «САВ-Дістрибьюшн».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 13.02.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1803, визнано таким, що не підлягає виконанню.
В подальшому, 29.03.2021 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Разом з тим, згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. №34723 від 12.01.2021 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з заробітної плати ОСОБА_1 було утримано 4 143,82 грн., з яких: 3 172,10 грн. - борг за виконавчим документом; 971,92 грн. - основна винагорода приватного виконавця.
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 3 172,10 грн., позивач і звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Кредитон» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 3172,10 грн., які були стягнуті в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 26 лютого 2020 року з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1803, а також стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, директор ТОВ «Фінансова компанія «Кредитон» Денисенко К.Ю. подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з нього на користь відповідача судові витрати.
Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилається на те, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року по цивільній справі № 760/6231/20 виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення не оскаржувалось, ТОВ «ФК «Кредитон» визнало свої зобов'язання щодо повернення коштів, отриманих в процесі виконання виконавчого напису.
У зв'язку із викладеним, відповідно до Розпорядження № 182-КД-2 від 11.05.2021 року про врегулювання наслідків рішення суду, керуючись ст. 601 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредитон» здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Боржника до ТОВ «ФК «Кредитон» за платежами, що були отримані під час виконання Виконавчого напису та належні до повернення Боржнику (згідно п. 1 Розпорядження, в сумі 3 172,10 грн.), та вимог ТОВ «ФК «Кредитон» до Боржника щодо часткового погашення заборгованості за Кредитним договором в частині заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі 3 172,10 грн.
Про вказане рішення ТОВ «ФК «Кредитон» повідомило ОСОБА_1 листом №1/127 від 11.06.2021 року.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог здійснювалось з дотриманням ст.ст. 601 та 602 ЦК України.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог законодавства України, ТОВ «ФК «Кредитон» припинило свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення отриманих без достатньої правової підстави коштів в сумі 3 172,10 грн. шляхом зарахування із вимогами до позивача щодо повернення коштів кредиту в сумі 3 172,10 грн.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (3 172 грн. 10 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. від 26.02.2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 13.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1803, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 13 979,20 грн. (а.с.11).
Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.03.2020 року у межах виконавчого провадження звернено стягнення на доходи боржника, які він отримує у ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» (а.с.12).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року (справа № 760/6231/20), яке набрало законної сили 05.03.2021 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 13.02.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1803 (а.с.13-17).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. від 29.03.2021 року виконавче провадження закінчено (а.с.18).
З відповіді приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. від 12.07.2021 року № 34723, який тимчасово заміщує приватного виконавця Дорошкевич В.Л., вбачається, що під час здійснення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні стягнуто 4 143,82 грн., з яких 3 172,10 грн. - борг за виконавчим документом; 971,92 грн. - основна винагорода приватного виконавця (повернуто згідно платіжного доручення № 6052 від 07.04.2021 року) (а.с.19).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Із змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18, від 29.05.2019 року, у справі № 757/42443/15-ц, від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 року у справах № 201/6498/20, № 206/2212/18.
Так, судом встановлено, що під час виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, який зареєстрований в реєстрі за № 1803, стосовно якого суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за період з дня відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця від 26.02.2020 року до 29.03.2021 року - день закінчення виконавчих дій, було стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредитон» кошти у розмірі 3 172 грн. 10 коп., в якості боргу за виконавчим документом.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року виконавчий напис від 13.02.2020 року, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредитон» отримало від ОСОБА_1 3 172 грн. 10 коп., визнано таким, що не підлягає виконанню, висновок суду про застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України та стягнення зазначених коштів на користь позивача є законним та обґрунтованим.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що ТОВ «ФК «Кредитон» припинило свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення отриманих без достатньої правової підстави коштів в сумі 3 172 грн. 10 коп. шляхом зарахування із вимогами відповідача до ОСОБА_1 щодо повернення кредитних коштів, колегією суддів відхиляються, оскільки такі доводи ґрунтуються на власному тлумаченні відповідачем характеру спірних правовідносин.
Не спростовують правильності висновків суду і доводи скарги про те, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредитон» наявна заборгованість за кредитним договором, оскільки наявність права вимоги у відповідача до ОСОБА_1 за кредитним договором не спростовує обов'язку ТОВ «ФК «Кредитон» повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти, право на повернення яких позивачем обґрунтовано вимогами ст. 1212 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтовано задоволено вимоги останнього.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитон» - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: