№ справи: 759/13869/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7921/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Ул'яновська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
13 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Мазурик О.Ф., Ящук Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року,
встановив:
у жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 26 320 грн. 00 коп., посилаючись на те, що між ТОВ «ФК «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 17 грудня 2019 року було укладено договір позики. Відповідно до умов договору відповідач отримав у позику 10 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 0,8% на день. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору утворилась заборгованість, яка складається з тіла позики в розмірі 10 000 грн. та процентів в розмірі 16 320 грн. Позивач вказував, що 14 червня 2021 року він отримав право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного ним з ТОВ «ФК «Безпечне агентство необхідних кредитів».
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 26 320 грн. 00 коп. та судовий збір.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 17 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики в електронному вигляді з накладенням одноразового ідентифікатора в якості електронного підпису відповідача. Відповідно до умов вказаного договору позичальнику шляхом перерахування його картковий рахунок було надано у позику грошові кошти в розмірі 10 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,80% у день - 24% за весь час користування позикою.
14 червня 2021 року між позивачем та ТОВ «ФК «Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним договором позики перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Позивач зазначав, що умови договору позичальником не виконані, позика та відсотки за користування коштами не повернути, у зв'язку з чим просив стягнути заборгованість в розмірі 26 320 грн. 00 коп.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 26 320 грн. 00 коп. та судовий збір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав грошові кошти у позику та не виконав умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої є доведеним.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам та зроблений із порушенням норм матеріального права.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивачем не надано належних до допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачеві грошових коштів у позику.
Позивач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався, хоча копія ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги була надіслана йому на його офіційну електронну адресу (35625014@mail.gov.ua) 12 квітня 2023 року (а.с.121,122).
Згідно з ст.6, ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису (при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або сім-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №8217676, який зі сторони відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Ak2FOUIO0G.
Відповідно до умов договору (п.1,2) позикодавець надав позичальнику в позику грошові кошти в розмірі 10 000 грн. шляхом перерахування їх на банківський картковий рахунок позичальника.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
В даному випадку при зверненні до суду з позовом позивачем не було надано доказів на підтвердження перерахування позикодавцем ОСОБА_1 позики у вказаному в Договорі розмірі.
Зі змісту наданого до суду Договору позики неможливо встановити на який саме рахунок позичальника та яким чином була перерахована позика. При зверненні до суду з позовом позивачем не надано виписок з рахунку первісного кредитора або інших платіжних документів, які б підтверджували перерахування коштів позичальнику. Відповідні докази не надані і до суду апеляційної інстанції. При цьому клопотань про витребування доказів отримання відповідачем позики з банківських установ позивачем також не заявлялись.
Вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.
За таких обставин підстави вважати, що відповідачем було отримано грошові кошти у позику і нього виникла заборгованість, відсутні.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з позивача підлягає стягненню сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 3 721 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 721 грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді