1[1]
05 червня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 діб, до 10 липня 2023 року включно,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 діб, до 10 липня 2023 року включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, тим, що обвинуваченийОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та замінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник вважає ухвалу незаконною та такою, що порушує норми кримінального процесу, оскільки підозра у вчиненні злочину ОСОБА_6 не доведена та необґрунтована взагалі.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що ОСОБА_6 вже майже рік перебуває під вартою в Київському СІЗО, за те, що начебто вкрав алкогольні напої та книги, він нікого не вбив, ні над ким не знущався та не зробив нічого такого, щоб бути позбавленим волі на такий довгий термін досудового розслідування і суду.
Окрім того, захисник зазначає, що ОСОБА_6 з 25 лютого 2022 року допомагав одному з підрозділів в боротьбі з агресором - російською федерацією, нікуди не втік.
Також, захисник вважає, що беручи до уваги те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вина не доведена, клопотання про продовження строку тримання під вартою подане з істотними порушеннями КПК України, утримання ОСОБА_6 під вартою є незаконним та необґрунтованим, а також жоден ризик передбачений ст. 177 КК України не доведений.
Окрім того, захисник вважає, що судом, при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок викладений в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики щодо можливості обвинуваченого ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, ґрунтується на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження, оскільки ОСОБА_6 не має реєстрації на території України, проживав в хостелах, в силу ст. 89 КК України не має судимості, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Окрім того, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд також врахував те, що на даний час ОСОБА_6 висунута обґрунтована підозра (обвинувачення) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як характер протиправних дій, в яких він обвинувачується, мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у даному кримінальному правопорушенні, яке є тяжким злочином.
Окрім того, існує велика ймовірність того, що обвинувачений, який не має міцних соціальних зв'язків, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи його попередню поведінку.
Посилання захисника про те, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 злочину прокурором не доведена та необґрунтована взагалі не може бути прийнятим до уваги, оскільки на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, яка оголошена обвинуваченому, зважаючи на те, що судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального провадження, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Питання обґрунтованості підозри було предметом розгляду при обранні запобіжного заходу, а при продовженні строку дії запобіжного заходу суд перевірив обставини щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу.
Доводи захисника щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою протягом досудового розслідування та судового розгляду з посиланням на обставини вчинення кримінального правопорушення не можуть бути взятими до уваги, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та сама по собі тривалість тримання під вартою не нівелює наявних у справі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які є підставою для продовження строку тримання під вартою
Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 нікуди не тікав та з 25 лютого 2022 року допомагав одному з підрозділів в боротьбі з агресором - Російською Федерацією є голослівними, оскільки не підтверджуються наявними у розпорядженні апеляційного суду доказами.
З оскаржуваного судового рішення убачається, що судом були враховані дані про особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, відомості щодо місця його проживання у м. Києві, сімейний стан - одружений, має малолітніх дітей, які проживають на території іншої держави, тобто судом були враховані дані про особу обвинуваченого, на які посилається в апеляції захисник.
При цьому посилання захисника на те, що ОСОБА_6 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є безпідставними, оскільки обвинувачений є не судимим в силу вимог ст. 89 КК України, тобто раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте судимість є погашеною.
Посилання захисника на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подане з істотними порушеннями КПК України є таким, що не заслуговує на увагу, оскільки захисником не наведено доводів на підтвердження такої обставини.
Доводи апелянта про те, що судом не було враховано низки рішень Європейського суду з прав людини щодо того, що сама по собі тяжкість обвинувачення та можливого покарання не може бути обґрунтуванням обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними, оскільки, на думку колегії суддів, прийняте судове рішення суду першої інстанції не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, з оскаржуваного судового рішення убачається, що суд розглядав питання про можливість застосування до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, і, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 та ст. 183 КПК України визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімально можливому розмірі, а саме: 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 діб, до 10 липня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №759/6081/22
Провадження №11-кп/824/3514/2023
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Доповідач ОСОБА_1