Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/8237/2023
м. Київ Справа № 755/21700/15-ц
01 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Осадченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року, ухвалене під головуванням судді Астахової О.О., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,-
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що 28 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 36-ТП/0040894/2.1.5.1, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У відповідності до умов даного договору позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
20 березня 2015 року по вул. Закревського в м.Києві, внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Маzda», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований транспортний засіб «Honda», державний номерний знак « НОМЕР_1 » було пошкоджено, чим завдано матеріальну шкодуйого власнику ОСОБА_3 .
Вказує на те, що постановою Деснянського районного суду м. Києва встановлено, що вказана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем п.п. 2.3б, 15.12 Правил дорожнього руху України.
Зазначає, що згідно рахунку-фактури ФОП ОСОБА_4 №КС-6269 від 08.05.2015 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ««Honda», державний номерний знак « НОМЕР_1 », склала 35 990 (тридцяті, п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., а тому позивачем було сплаченого на користь ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту вказаного застрахованого автомобіля в сумі 35 990,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1169 від 08.07.2015 року.
Після виплати страхового відшкодування позивачем було направлено претензію відповідачу про відшкодування збитків в порядку регресу, проте відповідачем не було вчинено будь- яких дій по відшкодуванню збитків.
З огляду на вище викладене, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 35 990,00 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 35 990,00 грн. збитків, 1218,00 грн. судового збору та 420,00 грн. витрат пов'язаних із викликом відповідача до суду через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр», а всього 37 628 (тридцять сім тисяч шістсот двадцять вісім) 00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 755/21700/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення по справі № 755/21700/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 08.02.2016 року по справі № 755/21700/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року, 30 березня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що рахунок-фактура ФОП ОСОБА_4 № КС-6269 від 08.05.2015 року - не є належним та допустимим доказом по даній цивільній справі, оскільки ФОП ОСОБА_4 , який склав вказаний рахунок-фактуру, не є суб'єктом оціночної діяльності чи судовим експертом автотоварознавцем, відтак, складений ним документ неможливо вважати таким, що визначає дійсний розмір відновлювального ремонту автомобіля Honda д.н.з. НОМЕР_1 та розмір матеріального збитку, завданого позивачу.
Звертає увагу суду, що не є зрозумілим чим саме керувався ФОП ОСОБА_4 під час складання вказаного рахунку-фактури, оскільки останнім не зазначено ні вартість нормо/години робіт, ні необхідний затрачений час для виконання конкретних робіт, в тому числі, не зазначено відповідно до яких нормативно- правових актів останній визначає вартість замінних складових частин.
Вказує на те, що позивачем в якості доказу про розмір сплаченого страхового відшкодування було надано звіт № 11680, що складений ОСОБА_5 на замовлення АТ "СК "КРАЇНА", проте, даний документ виконаний з грубим порушенням наказу від 24.11.2003 року № 142/5/2092 про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних т/з, що надає підстав визнати даний документ також неналежним та не допустимим доказом по даній цивільній справі.
Посилається також на те, що в звіті оцінювач ОСОБА_6 зазначає, що рік випуску автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 2008 рік та що автомобіль перебуває в експлуатації 7 років. Згідно страхового акту № 36/35423/2.1.5.1. зазначена наявність попередніх страхових виплат за договором добровільного страхування (КАСКО) № 36/ТП/0040894/2.1.5.1, в розмірі 17 185 грн. 50 коп., що свідчить про наявність попередніх ДТП за участю автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 . Окрім того, оцінювачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу.
Вказує на те, що у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про наявність судового розгляду справи за його участі він був позбавлений можливості належним чином здійснювати свій захист.
16 травня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства " Страхова компанія " Країна" Гусєва Павла Володимировича, який просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та залишити оскаржуване рішення суду без змін.
Зазначає, що чинне законодавство не містить відповідних положень щодо необхідності урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу у правовідносинах, що виникли між страхувальником та страховиком відповідно до договорів добровільного страхування майна. Наведене обмеження щодо відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу встановлено для страховиків цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У випадку укладення між сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється згідно із умовами договору, вимогами спеціального законодавства і відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що розрахунок такої суми здійснений позивачем із порушенням умов договору або правил спеціального законодавства. Таким чином, винна у ДТП особа - відповідач у справі не вправі вимагати враховувати зношеність деталей автомобіля при відшкодуванні шкоди, так як відшкодуванню підлягає шкода в розмірі реальних витрат, понесених потерпілою особою внаслідок пошкодження її автомобіля з вини відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТП 40894. Застрахованим за вказаним договором є транспортний засіб HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору страхова сума становить 235 000,00 грн. Строк дії договору до 28 травня 2015 року. (а.с. 13)
Постановою Деснянського районного суду м. Києва 14 квітня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначеною постановою встановлено, що 20 березня 2015 року, о 14 год. 55 хв., ОСОБА_1 ,. керуючи автомобілем Мазда- 626 д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Закревського 12 на території ринку «Автоконтинент» в м. Києві, порушив вимоги п. п. 2.3 б, 15.12 Правил дорожнього руху України. (а.с. 18)
Відповідно до довідки інспектора ДМС Деснянського району в м. Києві міліції від 20 березня 2015 року автомобіль HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , внаслідок дорожньо - транспортної пригоди отримав механічні пошкодження: задній бампер, задня права та передня права дверка, арка заднього лівого крила з декоративною накладкою. (а.с. 21)
23 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «СК «Країна», з яким у неї був укладений договір добровільного страхування автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , з повідомлення про настання страхового випадку. (а.с. 22)
08 травня 2015 року ФОП ОСОБА_4 було складено рахунок- фактуру № КС- 6269, відповідно до якого вартість ремонту автомобіля Хонда CRV д.н.з. НОМЕР_1 становить 35 990,00 грн. (а.с. 27)
Відповідно до звіту №11680 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу HondaCR-V д.н.з. НОМЕР_1 складеного оцінювачем ТОВ " Експертум-АВЕ" А.В. Стрільцем на замовлення Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», матеріальний збиток, завданий власнику ТЗ Honda CR-V внаслідок його пошкодження складає 38 175, 47 грн. з урахуванням ПДВ та 31 812,88 гр6н. без врахування ПДВ. (а.с. 30)
09 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «СК «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування.
08 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» виплатило страхове відшкодування у розмірі 35 990,00 грн., перерахувавши грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_4 , оплативши вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_3 (а.с. 25)
Виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» 30.09.2015 року звернулось до винної у ДТП особи ОСОБА_1 з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу. Проте, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, суму виплаченого позивачем страхового відшкодування не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілій у ДТП особі .
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, суд першої інстанції посилався на те, що ПАТ СК «Країна» зверталась до ОСОБА_1 із письмовою претензію про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 35 990,00 грн., проте відповідачем не здійснено виплати позивачу відшкодування витрат за вказаним страховим випадком, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог процесуального права, з огляду на наступне.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва було зроблено запит до органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних з метою з'ясування відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На зазначений запит адресно- довідковий підрозділ надав суду відповідь, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по м. Києву зареєстрованим не значиться.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 22 грудня 2015 року було відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва на 20 січня 2016 року на 11 год 30 хв. з викликом в судове засідання позивача та відповідача.
30 грудня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва було направлено судову повістку про виклик в судове засідання на 20 січня 2016 року на 11 год. 30 хв. відповідача ОСОБА_1 , проте в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 даної судової повістки.
У зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання 20 січня 2016 року, розгляд справи було відкладено на 08 лютого 2016 року на 09 год. 00 хв.
В судове засідання, призначене на 08 лютого 2016 року на 09 год. 00 хв., відповідач ОСОБА_1 викликався судом шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання в газеті «Урядовий кур'єр».
З досліджених судом апеляційної інстанції доказів вбачається, що, направляючи запит в адресно- довідковий підрозділ для перевірки місця проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції зробив помилку у запиті, зазначивши дату народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 замість вірної дати його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , що і призвело до отримання судом невірної інформації про те, що відповідач зареєстрованим у м. Києві не значиться та подальшого повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом розміщення оголошення в газеті, тоді як він зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач не був у встановленому законом порядку повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи судом, що позбавило його можливості дізнатись про розгляд справи та скористатись своїм правом на захист своїх інтересів.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства " Страхова компанія " Країна" та стягуючи з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства " Страхова компанія " Країна" на відшколуванння збитків у зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій у ДТП особі в сумі 35 990,00 грн., суд першої інстанції посилався як на підставу такого відшкодування і на норми матеріального права, які регулюють відносини регресу і на норми матеріального права, які регулюють відносини щодо суброгації, що є неприпустимим, а тому колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на настпуне.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин норму статті 1191 ЦК України (право зворотної вимоги (регрес) до винної особи) та норму ст. 993 ЦК України ( суброгації), позов задовольнив.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та
стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)).
У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України
«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц (провадження № 61-7833св18).
Враховуючи викладене, вимога позивача до завдавача шкоди ОСОБА_1 не є регресною, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, тобто, переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, судом першої інстанції помилково здійснено визначення правової природи права вимоги ПАТ «Страхова компанія «Країна» як регресної.
Аналізуючи встановлені дійсні обставини справи, надані сторонами та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності та вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач, виконуючи умови договору добровільного страхування наземного транспорту № ТП 40894, укладеного 28 травня 2014 року між ним та ОСОБА_3 , виплатив страхове відшкодування для оплати вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , перерахувавши страхове відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_8 відповідно до рахунку- фактури № КС-6269 від 08 травня 2015 року, а тому до позивача, відповідно до вимог ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні ОСОБА_3 до винної особи ОСОБА_1 . З огляду на доведеність та обгрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 35 990,00 грн. збитків в порядку суброгації.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що рахунок- фактура ФОП ОСОБА_8 № КС-6269 від 08.05.2015 року та звіт № 11680, що складений оцінювачем A.B. Стрілець на замовлення АТ "СК "КРАЇНА" не є належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає безпідставними, так як рахунок-фактура складений ФОП ОСОБА_4 , який в установленому законом порядку зареєстрований, як ФОП в Державному реєстрі, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та свідоцтвом № НОМЕР_3 про реєстрацію платника податків. Звіт № 11680 на замовлення АТ "СК "Країна" складений оцінювачем A.B. Стрілець ТОВ " Ексертум-АВЕ", сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13875/12 від 02 жовтня 2012 року. На спростування вказаних доказів відповідачем інших доказів суду не надано.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що в звіті, оцінювач ОСОБА_6 зазначає, що рік випуску автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 2008 року та перебуває в експлуатації 7 років. Згідно страхового акту № 36/35423/2.1.5.1. зазначена наявність попередніх страхових виплат за договором добровільного страхування (КАСКО) № 36/ТП/0040894/2.1.5.1 в розмірі 17 185 грн. 50 коп., що свідчить про наявність попередніх ДТП за участю автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 . Окрім того, оцінювачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, колегія суддів відхиляє, оскільки звертаючись до суду з позовом ПАТ «Страхова компанія «Країна» посилалась на те, що наявність механічних пошкоджень підтверджується довідкою ДАІ № 59990189 про дорожньо-транспортну пригоду по вул. М.Закревського,12 в Деснянському районі м.Києва 20.03.2015 року, о 14 год.55 хв. в якій зазначено, що у автомобіля HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджена бокова ліва частина. В рахунку- фактурі № КС- 6269 від 08 травня 2015 року зазначено про виконання ремонтних робіт саме лівої бокової частини автомобіля. В протоколі огляду транспортного засобі, долученого до звіту № 11680, зазначено про пошкодження не пов'язані з вказаним ДТП і це пошкодження правої задньої дверки автомобіля, ремонт якої не було включено в рахунок- фактуру.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в повному обсязі , а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 218грн.00 коп.та витрати позивача по оплаті вартості оголошення суду про виклик відповідача в судове засіданння в газеті " Урядовий Кур'єр" в сумі 420,00 грн.
Керуючись ст.ст. 1166, 1187, 980 993 ЦК України, ст.ст. 10, 27 Закону України «Про страхування» ст.ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково .
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» ( код ЄДРПОУ 20842474) 35 990,00 грн. збитків, 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 420,00 грн. витрат, пов'язаних із викликом відповідача до суду через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.
Головуючий: Судді: