03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/4809/2023
18 травня 2023 року м. Київ
Справа № 757/3130/22-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Козлова Р.Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 , у якому просить суд зменшити розмір стягуваних за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року по справі № 753/20288/20 аліментів та стягувати з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на дитину, а саме на малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1400 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що на даний час на його утриманні, окрім дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь якої стягуються аліменти, перебувають також ще двоє дітей, які народжені в іншому шлюбі, а саме двійня: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що згідно з податковою декларацією його сукупний річний дохід складає 30 000 грн., відтак внаслідок значного погіршення його матеріального становища, а також внаслідок зміни його сімейного стану, а саме народження у нього двійні 06 серпня 2021 року, він об'єктивно не має більше можливості сплачувати відповідачці аліменти у розмірі, визначеному рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року.
При цьому позивач зазначив, що його середньомісячний дохід загалом складає в середньому лише 2500 грн., які йому потрібно витрачати не тільки на себе, але й на двох новонароджених малолітніх дочок.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказує, що в описовій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01.04.2021 р. по справі № 753/20288/20 зазначено, що в судовому засіданні стороною позивача було підтверджено суду, що позивач щомісяця передавав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 - 5000 грн., оскільки дійсно в період розгляду судом справи № 753/20288/20 позивач ОСОБА_1 мав таку фінансову можливість.
Тому, ухвалюючи судове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів в сумі 4000 грн., суд виходив з того, що станом на момент розгляду цієї справи № 753/20288/20 позивач ОСОБА_1 дійсно мав стабільне матеріальне становище, що зазначено в абзаці 12 мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01.04.2021 року по справі № 753/20288/20.
Однак, після ухвалення судом рішення від 01.04.2021 р. по справі № 753/20288/20 матеріальне становище позивача ОСОБА_1 значно погіршилось, що підтверджується його податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021 рік, яка була подана ним до Головного управління ДПС у м. Києві через його особистий електронний кабінет, з якої вбачається, що загальна сума доходу позивача ОСОБА_1 за 2021 рік склала 30 000 гривень, тобто в середньому 2500 гривень в місяць.
Крім того, 06 серпня 2021 року, тобто також вже після ухвалення судом рішення від 01.04.2021 р. по справі № 753/20288/20 у позивача ОСОБА_1 та у його дружини ОСОБА_9 народилась двійня - дві доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Саме у зв'язку із цим, внаслідок значного погіршення матеріального становища позивача, а також внаслідок зміни його сімейного стану (народження у позивача двійні 06 серпня 2021 року), позивач об'єктивно не має більше можливості сплачувати відповідачу аліменти у розмірі, визначеному рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01.04.2021 р. по справі № 753/20288/20, а саме в сумі 4000 грн., оскільки середньомісячний дохід позивача загалом складає в середньому лише 2500 грн., на які йому потрібно не тільки якось жити самому, а й годувати двох новонароджених малолітніх доньок.
До цього, за заявою відповідача Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (головний державний виконавець Ушенко Ю.П.) 16 листопада 2021 року було відкрите виконавче провадження № 67538448 по примусовому виконанню рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01.04.2021 р. по справі № 753/20288/20, по якому у позивача будь-яка заборгованість відсутня.
Однак, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги ні матеріального становища позивача, ні наявності у нього двох інших малолітніх дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, посилаючись на те, що позивачем не надано до суду достатньо доказів того, що з моменту ухвалення рішення Дарницьким районним судом м. Києва в ОСОБА_1 суттєво погіршився матеріальний стан чи стан його здоров'я, а також те, що зміна сімейного стану (народження двох дітей) вплинула значною мірою на його матеріальне становище, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та спросив задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог оскаржуваним рішенням від 03 листопада 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не надано достатньо доказів того, що з моменту ухвалення рішення Дарницьким районним судом м. Києва у нього суттєво погіршився матеріальний стан чи стан його здоров'я, а також те, що зміна сімейного стану (народження дітей) вплинула значною мірою на його матеріальне становище, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Також позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він за станом свого здоров'я чи з інших об'єктивних причин позбавлений можливості влаштуватись на більш оплачувану роботу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку із народженням дітей від іншого шлюбу. Крім того, суд зазначив, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Як встановлено з матеріалів справи, а саме - зі змісту рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/20288/20, у листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8000 грн. щомісяця, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2021 року у цивільній справі № 753/20288/20, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 30.11.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, що обраний нею розмір аліментів у сумі 8000 грн. є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини, враховуючи, що обов'язок по утриманню дитини лягає на обох батьків в рівних частках.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки, суд першої інстанції враховував надані відповідачем до суду копії чеків та квитанцій про придбання речей та оплату послуг, що свідчать про стабільне матеріальне становище відповідача, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітньої дитини, враховуючи покладення законом на обох батьків обов'язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому суд вважав, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 4000 грн. щомісячно на дитину є достатнім, не єзавищеним та не буде порушувати майнові права дитини та сторін.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення суду від 01 квітня 2021 року, що набуло законної сили 05 травня 2021 року, сторонами не було подано до суду доказів щодо майнового становища ОСОБА_1 та розміру його щомісячних доходів.
З матеріалів даної справи встановлено, що 28 травня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданим Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану 28 травня 2021 року ( а.с. 20).
Від шлюбу у позивача ОСОБА_1 народилось двоє дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 : ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, виданих Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києва 20 серпня 2021 року ( а.с. 21-22).
Згідно з відмітками у посвідці на постійне проживання ОСОБА_1 в Україні, 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 та зареєстровано за іншою адресою - АДРЕСА_2 (а.с. 10).
26 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 11 місяців 2021 року ( а не за 2021 рік, як зазначає позивач у позовній заяві), з якої вбачається, що обсяг його доходу за 11 місяців 2021 року становить 30 000 грн., вид діяльності як фізичної особи - підприємця ( код згідно з КВЕД - 56.10) - діяльність ресторанів, послуги мобільного харчування ( а.с. 18-19).
При цьому у податковій декларації ОСОБА_1 зазначив, що податковою адресою залишається адреса : АДРЕСА_1 .
Отже, станом на грудень 2021 року ОСОБА_1 мав два місця проживання за адресами : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
30 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, інших доказів свого матеріального становища, крім вищевикладених, позивач суду не надав.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо свого майнового стану за період до ухвалення рішення Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/20288/20 про стягнення аліментів, зокрема за 2020 рік, у порівнянні з якими можливо було б встановити обставину щодо зменшення розміру доходу позивача.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що наданою ним до суду податковою декларацією за 2021 рік підтверджується суттєве погіршення його майнового стану, на що суд першої інстанції не звернув уваги, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 11 місяців 2021 року та зміст рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року, вбачається, що не зважаючи на отримання середньомісячного доходу ( згідно з податковою декларацією) - 2727 грн. на місяць протягом 2021 року, у січні - квітні 2021 року ОСОБА_1 та його представник повідомляли суд у справі № 753/20288/20 про те, що ОСОБА_1 щомісяця передає ОСОБА_3 на утримання дитини грошові кошти в розмірі 3000 - 5000 грн., крім того, купує дитині необхідні речі, іграшки, подарунки, продукти та речі повсякденного вжитку, на підтвердження чого подали відповідні копії чеків та квитанцій.
З викладеного вбачається, що задекларований позивачем дохід вочевидь не відповідав витратам платника аліментів як на своє утримання, так і на утримання дочки ОСОБА_5 , 2015 р.н. , оскільки лише сума на утримання дитини, яку позивач сплачував ОСОБА_3 - від 3000 грн. до 5000 грн. щомісяця у період січень - квітень 2021 року, значно перевищує розмір задекларованого доходу ( 2727 грн. на місяць ) у вказаний період.
Отже, надана позивачем податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 26 листопада 2021 року жодним чином не підтверджує обставин, на які позивач посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог, та не може бути прийнята до уваги як доказ розміру загального щомісячного доходу позивача.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що хоча і народження двох дітей очевидно потребує додаткових фінансових витрат, проте у даному випадку не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки як належних, допустимих та достатніх доказів свого майнового становища, так і доказів суттєвого погіршення свого майнового становища позивач не надав.
Доводи апеляційної скарги позивача, що в Україні діє воєнний стан, що також спричинило зменшення його доходів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся у грудні 2021 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що внаслідок значного погіршення майнового становища та внаслідок зміни його сімейного стану (народження двох дітей) він не взмозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку із народженням дітей від іншого шлюбу, а тому підстав для зменшення визначеного за рішеннями суду розміру аліментів - судом не встановлено.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 , від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21 викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 06 червня 2022 року у справі № 523/8403/19 , від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, зміна сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а сама по собі зміна його сімейного стану - народження двох дітей від іншого шлюбу, за вищевикладених обставин не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 червня 2023 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Немировська О.В.