Справа №754/5952/22
Апеляційне провадження
№ 33/824/216/2023
12 квітня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496грн 20коп.
Постановою судді визнано доведеним, що 28 травня 2022 року о 22 год. 10 хв. по пр. Броварський, 11/1 в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «BMW 520 I», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей розширені, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водій від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи, зокрема наданий відеоматеріал, не містять жодних доказів на підтвердження виконання поліцейським вимог положень статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735.
ОСОБА_1 зазначає, що вимога поліцейського щодо проходження ним огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності, є необґрунтованою та безпідставною (є незаконною), а тому не породжує у нього, як водія, обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння саме на вимогу поліцейського. Крім
того, з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеоматеріалу вбачається, що він не перебуває з ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; неприродна блідість обличчя), як зазначено у протоколі, він поводить себе розсудливо та адекватно обстановці, що ніяк не свідчить про перебування ним в стані наркотичного сп'яніння.
Також ОСОБА_1 стверджує, що зміст відеозапису події, долученого поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення, який складається із декількох фрагментів, не охоплює всю процедуру від його зупинки до моменту складання протоколу, і головне не відображає процедури його огляду поліцейськими на стан наркотичного сп'яніння, а лише фіксує формальну його відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, до якої його фактично схилено працівниками поліції.
ОСОБА_1 апеляційному суду пояснив, що не порушував правил дорожнього руху, перебував на заправці, після виїзду з якої був зупинений працівниками патрульної поліції.
ОСОБА_1 зазначив, що транспортний засіб під його керуванням був зупинений у зв'язку з тим, що у працівників патрульної поліції була наявна інформація про те, що в квітні 2022 року щодо нього вже було складено протокол про адміністративне правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.5 ПДР України
Також ОСОБА_1 зазначив, що він звертався на гарячу лінію «102» з метою оскаржити незаконні та упереджені дії працівників поліції щодо нього при подіях, які відбувалися 28 травня 2022 року, однак позитивного результату це не дало.
Суд, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Юрченка Ю.Б., які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення інспектора взводу №2 роти №2, батальйону №2, полку №1 з ОПБ УПП в м. Києві сержанта поліції Пономаренка В.О., який складав протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено
адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду послався на те, що винуватість ОСОБА_1 підтверджуються його особистими поясненнями під час судового розгляду, у яких він зазначив, що дійсно відмовився від проходження огляду, показами свідка ОСОБА_2 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 222278 від 28 травня 2022 року, в цей день об 22год. 10хв. в м. Київ, просп. Броварський, 11/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 520 I», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей розширені, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водій від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що від освідчення не відмовлявся, основою для складання протоколу послужив той факт, що на нього раніше був складений протокол. Поліція відмовилась в письмовій формі вказати на ознаки наркотичного сп'яніння в присутності свідків.
До протоколу працівником поліції було долучено відео з нагрудної бодікамери поліцейського №472769 та направлення до КНП КМНКЛ «Соціотерапія» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці розширені, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість.
Інспектор взводу №2 роти №2, батальйону №2, полку №1 з ОПБ УПП в м. Києві сержант поліції Пономаренко В.О. апеляційному суду пояснив, що 28 травня 2022 року близько 22год 00хв. автомобіль ОСОБА_1 стояв припаркований під забороняючим знаком, а тому екіпаж патрульної поліції підійшли до водія з метою з'ясування такої
зупинки. Після спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , вони запропонували йому пройти огляд у лікаря нарколога.
Разом з цим сержант поліції Пономаренко В.О. зазначив, що особисто він не встановлював у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння та не був свідком встановлення цих ознак іншими працівниками поліції.
Також сержант поліції Пономаренко В.О. пояснив, що однією з підстав для пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння було те, що в квітні 2022 року щодо ОСОБА_1 вже було складено протокол про адміністративне правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.5 ПДР України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до приписів п. п. 1.3, 1.4 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. При цьому, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).
Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак, зокрема, наркотичного сп'яніння, пропозиція водієві пройти медичний огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану наркотичного сп'яніння. У разі відмови водія від проходження медичного огляду, фіксація цієї відмови відповідно до вимог діючого законодавства.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак
алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 ).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4).
Згідно п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно частин 2 та 5 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис не містить фіксації проведення огляду ОСОБА_1 працівниками поліції та виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння.
З відеозапису з камери поліцейського вбачається, що свою вимогу до ОСОБА_1 пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, працівники поліції не обґрунтували жодним чином, та не навели ознаки, на підставі яких вони вважали, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння. При цьому, працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 наявні в нього ознаки наркотичного сп'яніння, лише зазначили, що вони зобов'язані запропонувати йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Не проведення такого огляду також підтвердив апеляційному суду сержант поліції Пономаренко В.О. , який складав протокол про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також зазначає, що наданий суду відеозапис свідчить про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поведінка ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції, є спокійною, руки не тремтять. При цьому, працівниками поліції не зазначається, що у ОСОБА_1 містяться будь-які ознаки наркотичного сп'яніння, які є підставою для вимоги пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння і його огляд на стан сп'яніння був проведений з дотриманням вимог діючого законодавства.
В силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, «Лауко проти Словаччини» від 2 вересня 1998 року).
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для
засудження обвинуваченого судом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_1 щодо порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними в справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з того, що у результаті апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247 ч. 1 п. 1, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2022 року про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт