14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 380/10861/22
адміністративне провадження № К/990/19218/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрик Олександра Вікторівна, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №380/10861/22 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
стягнути з Київської обласної прокуратури середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті вихідної допомоги при звільненні за період з 23 квітня 2020 року по 02 серпня 2022 року з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 23 квітня 2020 року по 02 серпня 2022 року в сумі 16803 гривень 73 копійок з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Київської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрик О.В. 22 травня 2023 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й зазначає про те, що судами першої та апеляційної не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, викладені у постановах від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 31 березня 2021 року у справі №120/2617/20-а, від 14 квітня 2021 року №620/1487/20, від 20 травня 2021 року у справі №380/3007/20, від 24 червня 2021 року у справі №480/2577/20, від 03 серпня 2021 у справі №580/278/19, від 04 листопада 2021 року у справі №200/10368/20-а, від 05 жовтня 2022 року у справі №640/17872/19, від 10 лютого 2022 року у справі №580/2264/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №280/3370/21.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Так, покликання на постанови Верховного Суду не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, оскільки у справах №120/2617/20-а, №620/1487/20, №380/3007/20, №480/2577/20, №580/278/19, №200/10368/20-а, №640/17872/19, №580/2264/20, №280/3370/21 Верховним Судом не формулювався правовий висновок, а прийнято рішення про направлення справ на новий розгляд. Тому висновки викладені у цих постановах не можуть бути застосовані.
Разом з цим, Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у справі №480/3105/19 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні. Подібний підхід був застосований судами в оскаржуваних судових рішеннях.
З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо того, який розмір належних звільненому працівникові сум слід враховувати при підрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: ті, що були нараховані роботодавцем, чи ті, що були фактично виплачені з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Втім, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суди попередніх інстанцій неправильно застосували, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також в обґрунтування касаційної скарги заявник, вказав, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, що на його думку свідчить про те, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності, що є помилковим, так як його звільнено з посади, що у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
Оцінюючи доводи скаржника у цій частині Суд має зазначити, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 КАС. Проте, віднесення її до цієї "категорії" не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд мав відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.
Водночас тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає відповідач, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).
З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводяться до мотивів незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій, опису встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрик Олександра Вікторівна, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №380/10861/22 повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська