про повернення касаційної скарги
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/17710/21
адміністративне провадження № К/990/18320/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.
перевірив касаційну скаргу Вищого господарського суду України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року (суддя Пащенко К.С.) та
постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року (колегія у складі суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., Коротких А.Ю.)
у справі № 640/17710/21
за позовом ОСОБА_1
до Вищого господарського суду України,
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Вищого господарського суду України (далі також - позивач), у якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 року - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат;
- зобов'язати Вищий господарський суд України видати йому довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 року - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат;
- зобов'язати Вищий господарський суд України автоматично здійснювати перерахунок йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15.09.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023, задовольним частково позов:
- визнав протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на 19.02.2020 після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020;
- зобов'язав Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 та 01.01.2021 за формою згідно з Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду;
- відмовив у задоволенні інших позовних вимог.
22.05.2023 Вищий господарський суд України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постанові від 16.02.2023 у справі № 640/26846/20, та Верховного Суду, сформульованих у постановах від 01.08.2018 у справі № 826/13355/17, від 03.06.2020 у справі № 826/14879/17, від 14.05.2020 у справі № 826/12993/17, від 14.07.2020 у справі № 826/13405/17, від 13.03.2023 у справі № 640/10223/21 та від 14.03.2023 у справі № 640/12623/21.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Згідно з ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги передбачені ст. 330 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Вищий господарський суд України у касаційній скарзі покликається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто, підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на цій підставі учасник справи має чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проте Вищий господарський суд України не зазначає будь-яких висновків Верховного Суду, що могли бути невраховані Окружним адміністративним судом міста Києва та Шостим апеляційним адміністративним судом при вирішенні справи, та не наводить відповідне правове обґрунтування, як того вимагає абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України, чи інші підстави касаційного оскарження, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, суди попередніх інстанцій розглянули цю справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 3, 4 ст. 257 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню:
2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відсутність у касаційній скарзі Вищого господарського суду України визначених законом підстав касаційного оскарження судових рішень та правового обґрунтування наявності обставин, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Суд також роз'яснює, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України має бути чітко обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови заявлення у касаційній скарзі також підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 КАС України.
Зважаючи на наведене, Суд вважає, що Вищому господарському суду України слід повернути касаційну скаргу відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України.
Зазначене не позбавляє відповідача права на повторне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах розумних строків та при дотриманні вимог КАС України.
Керуючись ст. 328, 330, 332 КАС України, Суд,-
1. Повернути Вищому господарському суду України касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 640/17710/21.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук