13 червня 2023 року
Київ
справа № 820/4692/17
адміністративне провадження № К/990/20806/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 820/4692/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, у якому просив: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 4476-17 від 13.03.2017 на загальну суму податкового боргу у розмірі 200423,05 грн; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000701304, № 0000691304, № 0000681304 від 25.01.2017.
Розгляд справи відбувався неодноразово. За наслідками нового розгляду справи Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 16.05.2019 у справі № 820/4692/17 у задоволенні позову відмовив повністю.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, в якій просив суд: скасувати відповідні судові рішення у справах № 820/4692/17, № 520/12528/19 та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 4476-17 від 13.03.2017 на загальну суму податкового боргу у розмірі 183803,65 грн; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000701304, № 0000691304, № 0000681304 від 25.01.2017; визнати протиправним та скасувати складений Головним управлінням ДФС у Харківській області акт від 07.12.2016 № 3788/20-31-13-04-08/ НОМЕР_1 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Позивач вважав нововиявленою обставиною те, що, на його думку, експертом складено висновок № ED-1726-7-1938.21 від 15.02.2022 р. про те, що підпис від імені заявника ОСОБА_1 в графі «підпис позичальника» в заяві від 03.07.2015, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2022, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 у задоволенні заяви відмовив з тих підстав, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України, оскільки не змінює встановлених судом обставин і не впливає на результат вирішення спору.
09.06.2023 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 03.05.2023, 15.05.2023, 08.06.2023 як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, у випадку незгоди скаржника з висновком судів попередніх інстанцій, що наведені ним обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України, у касаційній скарзі має наводитися обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права та/абро порушення норм процесуального права в межах саме цих висновків. Однак, скаржник зазначає про неправильне застосування статті 384 КК України, не зазначаючи при цьому, яким чином ця норма впливає на висновок про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Також скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права, однак, які також приведені не у взаємозв'язку із висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для відмови у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.
Та обставина, що суди попередніх інстанцій звернули увагу на певні недоліки наданого позивачем висновку спеціаліста (з чим фактично і не погоджується позивач згідно з доводами касаційної скарги) не дає підстав для висновку, що саме такі недоліки стали підставою для відмови у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, які саме обставини можуть бути визнані нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, як і звертав увагу на те, що нові докази не є нововиявленою обставиною в розумінні цього пункту (зокрема, але не виключно, постанови від 02.05.2018 у справі № 2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі № 809/824/17, від 22.11.2018 у справі № 826/14224/15, від 29.12.2022 у справі №420/5748/19).
Саме з таким підходом суди розгляду заяву позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, однак, у касаційній скарзі відсутні доводи, які б спростовували висновки судів.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Звернення з касаційною скаргою на судові рішення є четвертим, однак, скаржник аналогічно попереднім касаційним скаргам, викладає позицію незгоди з ними з мотивів, які не стосуються висновку суду, що наведені позивачем обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження (у даному випадку обґрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при здійсненні висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами) унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 820/4692/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон