13 червня 2023 року Чернігів Справа № 620/4221/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди згідно абз.1 п.1 постанови №168, в розмірі 30000 грн, після винесення наказу про продовження військової служби та дії контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, поновлення на посаді та всіх видах забезпечення за період з вересня 2022 року по березень 2023 року включно та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн, за час вимушеного прогулу, а саме за період з вересня 2022 року по березень 2023 року включно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона не підходить під жоден з критеріїв, на підставі якого не виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн, передбачена окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 (п.9.4). А тому, за весь час необгрунтованого призупинення військової служби їй має бути виплачена додаткова винагорода.
Суд ухвалою від 12.04.2023 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
В межах встановленого судом строку, відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій з викладеним у відзиві на позовну заяву не погоджується та наголошує на протиправності невиплати позивачу додаткової винагороди згідно з абз.1 п.1 постанови №168.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
16.09.2022 начальником НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України було винесено наказ №469-ОС, яким ОСОБА_1 , яка знаходить у розпорядженні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, призупинено військову службу за контрактом, виплату всіх видів забезпечення та остання вважається такою, що не виконує (не несе) обов'язки військової служби (а.с.8).
Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернулася до суду з позовом до 105 прикордонного загону імені Князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про його скасування в частині призупинення військової служби за контрактом, виплати усіх видів грошового забезпечення та вважати таким, що не виконують (не несуть) обов'язки військової служби головному сержанту ОСОБА_1 з 05.04.2022.
В ході розгляду справи №620/7429/22 було встановлено, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону імені Князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України від 10.03.2023 №165-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 продовжено військову службу та дію контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України , поновлено на посаді та всіх видах забезпечення.
З огляду на наведене, суд ухвалою від 29.03.2023 у справі №620/7429/22 закрив провадження у справі.
Зазначеним наказом від 10.03.2023 №165-ОС також встановлено позивачу надбавку за особливості проходження служби в розмірі 40% від посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 05.04.2022. Премійовано позивача у розмірі 245% від посадового окладу за період з вересня 2022 року по січень 2023 року. В лютому 2023 року премійовано позивача в розмірі 515% від посадового окладу.
Підставою для прийняття даного наказу є постанова про закриття кримінального провадження від 21.11.2022.
Вважаючи, що позивач має право і на отримання додаткової винагороди за період з вересня 2022 року по березень 2023 року включно, позивач звернулась з рапортом до відповідача та з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На даний час, строк дії режиму воєнного стану продовжено.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ №392-АГ).
Згідно з пунктом 1 Наказу №392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання, відповідно до законодавства України, обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також який визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закону України від 25.03.1992 № 2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон).
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби врегульовано нормами ст.24 Закону.
Згідно ч. 2 цієї статті військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Аналогічні положення наведені і в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.09.2009 №1115 (далі - Порядок).
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачу було виплачено додаткову винагороду за вересень-жовтень 2022 року, що підтверджується розрахунковим листом за квітень 2023 року.
Підставою для виплати додаткової винагороди тільки за вказаний період зазначає пп.2 п.127 Положення, яким визначено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого проходження такими військовослужбовцями військової служби допускається у разі коли начальник органу Держприкордонслужби вищого рівня здійснює переміщення військовослужбовця, призначення якого на посаду належить до повноважень начальника органу Держприкордонслужби нижчого рівня, а також у разі переміщення військовослужбовця на посаду до розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, - до двох місяців. А оскільки на даний час відповіді від Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо продовження перебування позивача у розпорядженні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України не надходило, підстави для виплати додаткової винагороди за період з листопада по березень 2023 року відсутні.
Суд зазначає, за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1 - 3, 8, 9, 12, 16, 18 цього пункту, зберігається право на забезпечення всіма видами матеріального та грошового забезпечення за останньою посадою, яку вони займали. Порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які зараховані у розпорядження з інших підстав, визначається законодавством, що регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Також, згідно з п.127 Положення у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 127 цього Положення, Голова Державної прикордонної служби України має право продовжити строк перебування військовослужбовця у розпорядженні начальника органу Держприкордонслужби зі збереженням усіх видів грошового забезпечення до шести місяців.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами начальників, які мають право призначення на ці посади згідно з номенклатурою посад, та вищими начальниками.
Як вбачається з копії розрахункового листа за березень 2023 року (а.с.16), грошове забезпечення позивачу виплачено за період з вересня 2022 року по лютий 2023, тобто протягом шести місяців. При цьому, у графі посада зазначено «У розпорядженні». Згідно розрахункового листа за квітень 2023 року, долученого до відзиву, посада позивача вже зазначена як «ІПС1к-технік».
Враховуючи наведене, є всі підстави вважати, що позивач перебував у розпорядженні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України у період з вересня 2022 року по березень 2023 року включно.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем в даному випадку жодним доказом не доведено перебування позивача у розпорядженні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України лише протягом 2 місяців. Крім цього, такі твердження спростовуються наданим відповідачем розрахунковим листом за квітень 2023 року, долученим до відзиву на позов та розрахунковим листом за березень 2023 року, наданим на адвокатський запит.
Суд також звертає увагу, що порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України врегульовано положення Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.2 Інструкції грошове забезпечення складається із посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В свою чергу, місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці (п.5 Інструкції).
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що позивачу за період з вересня 2022 року по березень 2023 року виплачено всі складові грошового забезпечення, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність підстав для виплати додаткової винагороди за період з листопада 2022 року по березень 2023 року.
При цьому, вимоги які стосуються періоду вересня 2022 року та жовтня 2022 року, задоволенню не підлягають, з огляду на те, що виплата додаткової винагороди позивачу у вказаний період проведена.
А отже, враховуючи встановлені судом обставини та положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, яким визначено, що за весь час необґрунтованого призупинення військової служби військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення, у суду наявні підстави вважати, що позивач має право на отримання додаткової винагороди за період з листопада 2022 року по березень 2023 року включно, а тому дії відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди згідно абз.1 п.1 постанови №168, в розмірі 30000 грн, після винесення наказу про продовження військової служби та дії контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, поновлення на посаді та всіх видах забезпечення за період з листопада 2022 року по березень 2023 року включно є протиправними.
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з листопада 2022 року по березень 2023 року включно та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн за період з листопада 2022 року по березень 2023 року включно.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1, 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 4 та 5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи, у розмірі 12 000,00 грн суду було надано договір про надання правової допомоги від 05.04.2023 № 125, акт виконаних робіт від 07.04.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.04.2023 № 125, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.06.2010 № 499, ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Суд звертає увагу, що вказані документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до правничої допомоги.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг, з урахуванням складності справи та із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судового збору, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує, що позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 72-74, 77, 132, 134,139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з листопада 2022 року по березень 2023 року включно.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30000 грн за період з листопада 2022 року по березень 2023 року включно.
В решті позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн (шість тисяч гривень) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , фактична адреса АДРЕСА_2 ).
Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 14321765).
Повне рішення суду складено 13.06.2023.
Суддя Л.О. Житняк