13 червня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/7530/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Предметом позову є визнання протиправною бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за роботу у нічний час за період з січня 2017 року по січень 2018 року та з березня 2018 року по червень 2022 року.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У свою чергу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам частини шостої статті 161 КАС України.
За змістом частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (у т.ч. вирішення судом питання щодо дотримання строків звернення до суду та відкриття провадження у справі).
Частина п'ята статті 122 КАС України встановлює місячний строк звернення до суду.
Отже, на підставі частини третьої статті 3 КАС України до спірних правовідносин слід застосовувати строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою.
Відтак, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з цим позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.
Про перевагу застосування спеціальної норми частини п'ятої статті 122 КАС України над загальною зазначав Верховний Суд у постановах від 23.06.2022 у справі № 540/2001/21, від 28.09.2022 у справі № 420/358/22 та від 29.09.2022 у справі № 420/3978/22.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в Національній поліції України та був звільнений 29.06.2022, що підтверджується наказом № 322 о/с від 28.06.2022.
Вказаний вид служби відноситься до публічної ( пункт 17, частини першої статті 4 КАС України).
Отже, даний спір стосується проходження позивачем публічної служби.
Предметом спору є визнання протиправною бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за роботу у нічний час за період з січня 2017 по січень 2018 та з березня 2018 по червень 2022, а отже до спірних правовідносин слід застосовувати спеціальний процесуальний строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України місячний строк на звернення до суду.
Зміст абзацу першого частини другої статті 122 КАС України, вказує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому грошове забезпечення, є щомісячною виплатою, відтак, про порушення прав щодо не нарахування та невиплати спірних сум позивач повинен був дізнатися з дня отримання грошового забезпечення за січень 2017, проте до суду із позовом звернувся 01.06.2023, пропустивши строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім, позовна заява не містить жодних обставин, які підтверджені належними доказами, в обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строків звернення до суду із цим позовом.
Щодо доводів позивача, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком відповідно до частини другої статті 233 КЗпП, суд зазначає наступне.
19.07.2022 р. набули чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-IX до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до цих змін працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому Законом № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, не передбачено зворотної дії у часі.
Тому суд відхиляє наведені доводи позивача про те, що строк звернення до суду з даним предметом спору не обмежений будь-яким строком.
Крім того, наведені норми чинного законодавства та правозастосовча діяльність Верховного Суду дають підстави для висновків, що після викладу у новій редакції частини першої та частини другої статті 233 КЗпП України, цими положеннями законодавець передбачив строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у статті 233 КЗпП України строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення або не призначення спірної виплати, вжити заходи щодо перевірки її виплати.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи викладене, згідно зі статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків шляхом надіслання на адресу суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.І. Соломко