13 червня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/6213/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25.04.2023 у виконавчому провадженні №69276773,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу від 25.04.2023 у виконавчому провадженні №69276773.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.
08.06.2023 на ухвалу суду, представником позивача суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що не зважаючи на те, що територія Чернігівської області з квітня 2022 року не належать до зони активних бойових дій, за офіційними повідомленнями військового командування держави, дотепер зберігається загроза ракетних та авіаційних ударів, тому нехтування сигналами повітряної тривоги є неприпустимим. Враховуючи наведене, працівники, які продовжують виконувати обов'язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу, вимикати електричні прилади (зокрема, комп'ютери) та покидати робочі місця через оголошення по області повітряних тривог, з метою уникнення загрози їх життю та здоров'ю. При цьому кількість таких вимушених “перерв” за день може бути різна, а час одного перебування в укритті подекуди сягає кількох годин. Вказані обставини викликали об'єктивну неможливість підготовки та відправлення позову у більш ранні строки, через незалежні від Головного управління причини. Також позивач просить врахувати, що 02.03.2022 Рада суддів України видала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, якими, зокрема, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду позивача з вказаним позовом, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
В обґрунтування пропуску строку, позивач посилається на введення воєнного стану на території України, ракетні обстріли, позапланові відключення електроенергії.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про воєнний стан" від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції, чинній на 24.02.2022) в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Окрім загальних фраз та посилання на введений воєнний стан, позивач жодним чином не обґрунтував та не надав жодних доказів на підтвердження того, яким саме чином введення воєнного стану, повітряні тривоги, відключення електроенергії перешкодили звернутись до суду у встановлений КАС України строк, не надав, зокрема, актів відсутності електроенергії тощо, які б підтверджували неможливість подати позов у встановлений законодавством строк.
При цьому організація роботи позивача є суб'єктивним чинником та, за відсутності об'єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку подання позову. У ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб'єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі суб'єкта владних повноважень. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
В контексті вищевикладеного суд вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Позивачем не наведено наявності поважних підстав несвоєчасного подання позову, які є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами з дня отримання оскаржуваної постанови до дня подання позову.
З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання позову залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку суд не вбачає.
Отже, суд дійшов висновку визнати неповажними причини пропуску звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання позивача про його поновлення.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, в задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, суд дійшов висновку повернути позов позивачу.
Керуючись ст. 123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Головному управлінню Пенсійного фонду в Чернігівській області відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І.Соломко