14 червня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/3966/23-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо відмови в оформленні і поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 ) станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 відповідно до ст. ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених у довідці військової частини НОМЕР_1 № 222/4/167/239/364 від 04 червня 2021 року, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 29.01.2020,01.02.2021, 01.02.2022 і 01.02.2023 року.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) оформити і надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 ) станом на 01.01.2021, відповідно до ст. ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених у довідці військової частини НОМЕР_1 № 222/4/167/239/364 від 04 червня 2021 року, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 29.01.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 і 01.02.2023 року.
Разом із цим, позивач у позовній заяві просить суд поновити строк звернення до суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує, що строк звернення позивача до суду у соціальних спорах розпочинає перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період. Позивач лише 15 травня 2023 року отримав від відповідача остаточний лист з відмовою в оформленні оновлених довідок про грошове забезпечення, а відтак тільки з цієї дати настали спірні відносини між сторонами справи. Окрім цього, наразі на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, а конкретно на території Західної України постійно оголошується повітряна тривога та відбувається бомбардування об'єктів критичної і громадської інфраструктури, а також житлової забудови, постійно відбувається відключення електричної енергії, що вимусило позивача виїхати за межі міста, у зв'язку з чим зазначене завадило вчасному зверненню з позовом до суду. Також позивач є інвалідом війни, що знижує якість його життя і обмежує його можливості щодо реалізації своїх процесуальних прав, які безпосередньо пов'язані з необхідністю переміщення, вишукування і спілкування з відповідними спеціалістами, укладення і узгодження різних правових питань з юристами. Таким чином, з урахуванням зазначених факторів наявні підстави вважати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Вказане суд розцінює як клопотання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку доводам клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, варто зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року по справі №380/14933/22 сформував правову позицію щодо дотримання строків звернення до суду у цій категорії справ, в якій визначив початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 - з 01 січня відповідного року.
Так, Верховний Суд, посилаючись на пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, вказав, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, саме з цією датою пов'язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З урахуванням викладеного, Верховний Суд прийшов до висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, з позовними вимогами про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 та 01.01.2023 року для перерахунку пенсії позивач звернувся до суду лише 12 червня 2023 року, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.
Отже, суд констатує, що позов подано до адміністративного суду з пропуском строків звернення до суду.
Водночас, посилання позивача на отримання листа-відмову від відповідача лише 15 травня 2023 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідок і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12 квітня 2023 року по справі №380/14933/22).
Щодо введення воєнного стану як причини пропуску строку звернення до суду, на яку посилається позивач, то суд зазначає, що правовий режим воєнного стану введено на території України з 24 лютого 2022 року. Разом з тим, матеріали адміністративного позову не містять жодних відомостей про те, що позивачем вчинялися будь-які дії щодо захисту своїх порушених прав до ведення воєнного стану. При цьому суд зазначає, що вказаний правовий режим воєнного часу на території України триває вже понад один календарний рік, засоби поштового зв'язку працюють, а тому суд приходить до висновку про відсутність об'єктивних, непереборних обставин, спричинених саме запровадженням воєнного стану на території України, які перешкоджали ОСОБА_1 звернутися з вказаним позовом до суду у строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства.
Відносно доводів позивача про обмеження його можливостей щодо реалізації його процесуальних прав у зв'язку з тим, що він є інвалідом війни, то суд вказує на те, що в матеріалах, доданих до адміністративного позову, відсутні належні докази неможливості реалізації позивачем своїх прав саме через вказану обставину.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії”, “Девеер проти Бельгії” Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20 та ін., які суд враховує у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Із змісту доводів, наведених позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не вбачається обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права ОСОБА_1 на звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Тому, наведені вище позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами є неповажними.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеного у позовній заяві клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії та відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
2.Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині, що охоплює позовні вимоги за період 29.01.2020 року - 01.02.2022 року, залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у вказаній вище частині протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання доказів поважності причин його пропуску.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява у зазначеній частині позовних вимог буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк