Справа № 420/7816/23
13 червня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління МВС України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській від 03.01.2023 р. № lo/с щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 до календарної вислуги років вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби.
- зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області видати наказ по особовому складу про зарахування до календарної ОСОБА_1 вислуги років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби, а саме: 25 років 9 місяців 8 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в листопада 2015 року його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з вислугою понад 25 років. В той же час відповідачем направлено до ГУ ПФУ в Одеській області документи з вислугою 24 роки, оскільки Головним управлінням МВС України в Одеській області не зарахувало до календарної вислуги років вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби. Вказане стало підставою для звернення до суду і рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 р. у справі № 420/8257/22 позов задоволено та зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області зарахувати до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяця служби. На виконання даного рішення відповідач видав наказ № 1о/с від 03.01.2023 р., відповідно до якого при зарахуванні позивачу додаткової вислуги замість збільшення календарної вислуги фактично відповідач здійснив її зменшення до 24 років 11 місяців 06 днів. Зарахування пільгової вислуги 1 рік за півтора не може призвести до зменшення вислуги років. На пільгових умовах позивачу підлягає зарахуванню 1 рік 1 місяць 14 днів + 1/2 або 6 місяців 29 днів. Вислуга позивача має складати після перерахунку 25 років 02 місяці 09 днів + 6 місяців 29 днів = 25 років 9 місяців 8 днів. Тобто спірний наказ виданий на нелегітимній підставі та з ігноруванням висновків Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 р. у справі № 420/8257/22.
Ухвалою від 13.04.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Станом на 13.06.2023 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч.1 ст.370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 статті 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Положеннями ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 р. у справі "Горнсбі проти Греції", п.40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява № 22774/93, п.66, ECHR 1999-V).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14.10.2010 р., яке набуло статусу остаточного 14.01.2011 р.).
Судом встановлено, що в обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок не зарахування відповідачем до вислуги років вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби, звернувся до суду з позовом про визнання таких дій протиправними. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 р. у справі № 420/8257/22 визнано протиправною відмову Головного управління МВС України в Одеській області від 10.05.2022 р. № 9/2354 щодо не зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби та зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області здійснити перерахунок та зарахувати до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби. В той же час, відповідач на виконання рішення суду видав наказ від 03.01.2023 р. № 1о/с, відповідно якого не збільшив вислугу років, а навпаки зменшив. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, в позовній заяві позивач фактично висловлює незгоду з діями Головного управління МВС України в Одеській області, вчиненими на виконання рішення суду по справі № 420/8257/22.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 р. по справі № 420/8257/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 р.:
- визнано протиправною відмову Головного управління МВС України в Одеській області від 10.05.2022 р. № 9/2354 щодо не зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби;
- зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області здійснити перерахунок та зарахувати до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби.
При цьому, вказаним судовим рішенням було встановлено, що "позивачу при призначенні пенсійного забезпечення у пільговому обчисленні має зараховуватись період служби з 17 серпня 1992 року по 01 жовтня 1993 року, при визначенні вислуги років для призначення пенсії, відповідач зобов'язаний був зарахувати на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця час проходження служби. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відмова Головного управління МВС України в Одеській області від 10.05.2022 р. № 9/2354 щодо не зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби є протиправною, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області здійснити перерахунок та зарахувати до календарної вислуги років ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні за період з 17.08.1992 р. по 01.10.1993 р. з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби".
Разом з тим, наказом від 03.01.2023 р. № 1о/с, який оскаржується у даній справі, Головне управління МВС України в Одеській області внесло зміни до наказу ГУМВС України в Одеській області від 04.11.2015 р. № 1385 о/с "По особовому складу", а саме: стосовно звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (С-648971), інженера зв'язку штабу Южненського МВ ГУМВС України в області, зокрема слова та цифри "Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні 25 років 02 місяці 09 днів" замінити словами та цифрами "Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні 24 роки 04 місяці 14 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 11 місяців 06 днів".
Підставою прийняття цього наказу зазначено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 р. по справі № 420/8257/22 та лист ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 08.12.2022 р. № 40/315.
Тобто, звертаючись з даним позовом, позивач фактично просить суд зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області належним чином виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/8257/22.
З системного аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
З урахуванням наведеного, суд вважає що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 816/2016/17, від 21.11.2019 р. у справі № 802/1933/18-а, від 06.02.2019 р. у справі № 816/2016/17, від 08.12.2020 р. у справі № 540/326/20.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ (дії) відповідача прийнятий (вчинені) на виконання судового рішення у справі № 420/8257/22 можуть бути оскаржені тільки відповідно до ст.383 КАС України, а не шляхом подання нового позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Оскільки спір виник між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у справі № 420/8257/22, але на стадії виконання рішення суду під час його практичної реалізації, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.238, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Суддя О.І.Бездрабко
.