Іменем України
14 червня 2023 р. № 400/1574/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001,
провизнання протиправною та скасування вимоги від 18.02.2020 року № Ф-77876-17,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 18.02.2020 за № Ф-77876-17 на суму 29293,44 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що оскаржувана вимога від 18.02.2020 про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена безпідставно, враховуючи те, що позивачка була зареєстрована СПД 12.06.2008 року, підприємницьку діяльність не здійснює, доходів від підприємницької діяльності не отримує, працює за трудовим договором. Відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Також, про наявність оскаржуваної вимоги позивачка дізналась 30.01.2022 після встановлення додатку "Дія", у якому автоматично завантажено постанову про закінчення виконавчого провадження №63683710 від 06.01.2022.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи свою позицію, вказав на безпідставність позовних вимог зважаючи на те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці. Відповідно до інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 перебувала на обліку у ГУ ДПС у Миколаївській області з 13.06.2008 по 26.03.2021, за період з 2017 по 2020 року за ОСОБА_1 значиться борг зі сплати єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн. З 26.03.2021 року відповідно до відомостей з ЄДР позивач припинив здійснення підприємницької діяльності. Крім того, відповідач зазначив, що податкова вимога від 18.02.2020 №Ф-77876-17 погашена позивачем в повному обсязі 25.05.2023.
Відповідно до регламенту, визначеного в ухвалі про відкриття провадження від 07.02.2022, суд повинен був розглянути справу 07.04.2022.
Але, у зв'язку з початком бойових дій на території України та м. Миколаєва зокрема, оголошення воєнного стану, суд не зміг дотриматися зазначених строків.
Суд розглянув справу 14.06.2023 в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована в статусі суб'єкта підприємницької діяльності, яку припинено 26.03.2021 року.
18.02.2020 Головним управлінням ДПС виставлена вимога № Ф-77876-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 29293,44 гривень на ім'я ОСОБА_1 .
На виконання вимоги № Ф-77876-17 Центральним відділом ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 63683710, виконання якого закінчено 01.01.2022.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).
Як вбачається з ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Платник єдиного внеску зобов'язаний:1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону органи доходів і зборів мають зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Головним управлінням ДФС у Миколаївській області сформовано вимогу від 18.02.2020 № Ф-77876-17 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Системний аналіз норм Закону свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З наведеного випливає, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86203700).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, про сплату якої виставлено вимогу №Ф-77876-17 від 18.02.2020 складає 29293,44 гривень, а саме за 2017, І- ІV квартал 2018 року, І- ІV квартал 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи (трудової книжки НОМЕР_1 ), що ОСОБА_1 з 01.01.2017 призначена на посаду вчителя біології Веселинської ЗОШ І-ІІІ (наказ №2-к від 03.01.2017, де працювала до 30.06.2020. З 01.09.2020 призначена на посаду вчителя біології (запис 15-16).
Оскільки позивачка у період з 2017-20219 роки перебувала у трудових відносинах з Веселинівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Веселинівської селищної ради, у неї відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок з цього періоду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Миколаївській області безпідставно здійснювало нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року № Ф-77876-17 є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо твердження позивача про відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, то визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
Оскільки позивачка була зареєстрована 12.06.2008, тобто після 01.07.2004, суд не застосовує наведені положення та та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.07.2020 року по справі № 260/81/19.
Позов задовольнити повністю.
Сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 992,40 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 18.02.2020 за № Ф-77876-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 29293,44 гривень.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн сорок коп) гривень.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 14.06.2023