справа№380/2105/23
14 червня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону про визнання протиправним та скасування рішенн
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до 7 прикордонного Карпатського загону (далі - відповідач) із адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 16 січня 2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, ОСОБА_2 , прийняте начальником І групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_3 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Сакалоша В.М.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із досягненням 65 річного віку та закінченням повноважень судді Сакалоша Володимира Миколайовича та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 № 30 проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/2105/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 справу №380/2105/23 передано для розгляду судді Морській Г.М.
Ухвалою 17.04.2023 справу прийнято до провадження, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.01.2023 під час здійснення процедур прикордонного контролю, інспектором прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який досяг 16-річного віку. У рішенні зазначено, що позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону. Із рішенням позивач не погоджується, вважає, що оскільки він виключений із військового обліку, то відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягає мобілізації. Також позивач стверджує, що оскільки він виключений з військового обліку і не є військовозобов'язаним, відповідно і обмеження щодо виїзду за кордон у нього відсутні.
13.03.2023 відповідач надіслав відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що згідно вимог нормативно-правових актів, уповноважена посадова особа, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон, може прийняти рішення про пропуск через державний кордон лише при документальному підтвердженні того, що громадянин не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Стверджує, що ОСОБА_1 відмовлено у перетині державного кордону у зв'язку з тим, що надані позивачем при перетині державного контролю документи не давали підстав для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
16 січня 2023 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску “Шегині” з метою перетину державного кордону України.
З метою проходження паспортного контролю позивач інспектору прикордонної служби надав наступні документи:
- паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон номер НОМЕР_1 від 24.10.2017;
- тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 12.01.2023 з відміткою про виключення з військового обліку, засвідченою гербовою печаткою та підписом т.в.о.начальника Первомайського районного територіального центра комплектування та соціальної підтримки військовозобов'язаних на підставі вимог п.6 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_3 16.01.2023 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку.
Вказаним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України , оскільки на підставі ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, Закону України “Про затвердження Указу президента України “Про ведення воєнного стану в Україні від 24.02.2022”, останнього тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, згідно ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянам України», так як ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в перетині державного кордону України від 16.01.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таке право відповідно до статті 64 Конституції України може обмежуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесені часткові зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 воєнний стан в Україні продовжений з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 воєнний стан в Україні було продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем в Україні діяв воєнний стан.
Згідно з п.2 та п.3 Указу Президента України № 64/2022 військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування надано право запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
За змістом ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі Закон №389-VIII у редакції на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає наданий відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За змістом ст.22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
- заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
- жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
- жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І чи II групи;
- усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
- які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
- інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Таким чином, суд зазначає, що станом на час виникнення спірних відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишання території України обмежувалось законодавством.
29 грудня 2021 року Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” затвердив Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, про що прийняв Постанову № 1455 (далі - Порядок № 1455; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п.1 Порядку № 1455).
Пунктом 8 Порядку № 1455 встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Отже, під час дії на території України воєнного стану, чоловік віком від 18 до 60 років є таким, якому заборонено виїзд за територію України, і саме чоловік повинен надати Державній прикордонній службі документи, відповідно до яких він має право виїхати за межі території України.
Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року №57 (у редакції, на час виникнення спірних відносин) передбачає, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Як стверджує позивач у позовній заяві, він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що виключений з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що підтверджується відміткою у військовому квитку.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Законом України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.
Суд встановив, що 16.01.2023 для перетину державного кордону позивачем було надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон та тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_1 виключений з військового обліку 12.07.2018 на підставі п.6 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Проте, рішенням про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 16.01.2023 позивачеві відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв'язку із Законом України “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, а також Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про ведення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи.
Суд відмічає, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
При цьому, варто звернути увагу на те, що згідно з п.п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що чинне законодавство України не обумовлює прийняття на військову службу та її проходження громадянами України, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відтак, позивач не є військовозобов'язаним у розумінні Закону "Про військовий обов'язок і військову службу".
Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача, що останній не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, з огляду на те, що в контексті зазначеної норми права "інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації" слід розуміти осіб, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
При цьому, громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) не входять до кола осіб, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, сам факт зняття/виключення з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Разом з тим, варто зауважити, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відміткою про зняття з обліку, як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи та сам по собі не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
Аналогічні висновки щодо застосування вищенаведених правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а.
Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов'язує наявність права на перетин кордону з виключенням з військового обліку.
Оскільки законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку, однак будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій, позивач не надав. Разом з тим, такої категорії осіб, як громадяни України, зняті з військового обліку у зв'язку засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, не передбачено ні п. 2-6 Правил, ні статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, суд вважає, оскільки позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували, його право на перетин кордону, а також, те що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, відтак оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку від 16.01.2023 є правомірним, а тому підстави для визнання його протиправним відсутні.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову.
За правилами статті 139 КАС України у разу відмови у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 293 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.