справа №380/9319/23
про закриття провадження у справі
13 червня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді рапорту від позивача 29.03.2023;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення відповідно до положень чинного законодавства України про звільнення позивача з військової служби згідно з рапортом від 29.03.2023 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2262-ХІІза сімейними обставинами у зв'язку з наявністю у його матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідності ІІ групи.
Ухвалою судді від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків ухвалою судді від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача подав заяву про відмову від позову у зв'язку з тим, що позивач з 16.05.2023 звільнений з військової служби.
Також до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, в таке не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на наведене положення, суд доходить висновку про можливість вирішення поданої представником позивача заяви у письмовому провадженні.
Вирішуючи щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Підстави закриття провадження у справі визначені ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
З огляду на мотиви заяви представника позивача про закриття провадження у справі, суд розцінює таку як відмову від позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 47 КАС України передбачено право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову, при цьому суд не приймає відмови позивача від позову, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Суд не встановив обставин, які перешкоджали б задоволенню заяви представника позивача про закриття провадження.
Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність закриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України про судовий збір, відтак питання про розподіл судового збору судом не вирішується.
Разом з тим, представником позивача подано заяву про компенсацію судових витрат, у якій просить стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
З огляду на те, що позивач відмовився від позову у зв'язку з задоволенням його відповідачем після подання заяви, то понесені ним витрати належить стягнути з відповідача.
Вирішуючи питання щодо задоволення вказаної заяви, суд виходить з такого.
Згідно з ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано:
- договір №30/04/2023 про надання правової допомоги від 30.04.2023;
- платіжну інструкцію №0.0.2976751239.1 про оплату 5000,00 грн за правову допомогу по справі щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
- акт прийому-передачі наданих юридичних послуг адвокатом Романюком В.І. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 по адміністративний справі щодо звільнення з військової служби.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов'язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові звертає увагу на зміст ст.134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Разом з тим, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 є неспівмірною.
Суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один типовий епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- позов носить немайновий характер;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 1000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд
заяву представника позивача про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням строків, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Суддя Сидор Н.Т.