про роз'яснення судового рішення
14 червня 2023 року №640/8613/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Оружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, починаючи з дати призначення.
Вказане рішення суду набрало законної сили 24.0.2021.
14.04.2023 позивач звернувся до суду з заявою, у якій просить суд роз'яснити вищевказане судове рішення.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/8613/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 заяву про роз'яснення ухваленого рішення, - повернуто заявнику без розгляду.
26.04.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою, у якій просить суд роз'яснити вищевказане судове рішення, а саме:
- чи покладено на відповідача зобов'язання щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому після проведення перерахунку з інших дат, зокрема, в зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, індексації, тощо;
- чи допускає дане судове рішення встановлення обмежень максимального розміру пенсії позивача в цілому, або на конкретну дату;
- чи задовольняв суд вимогу позивача про призначення в твердій сумі або в сумі на певну дату, чи відповідно до розрахунку до пенсійної справи.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем повідомлено, що рішенням суду не покладено зобов'язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому після проведення перерахунків пенсії з інших дат, зокрема, в зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, індексації, тощо.
Розглянувши вказану заяву, перевіривши зазначені у ній аргументи та доводи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Частина третя цієї статті встановлює, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства роз'ясненню підлягають ті судові рішення, які є незрозумілими, містять суперечливі доводи та ведуть до труднощів при їх виконанні.
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі" за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.02.2019 у зразковій справі №806/3265/17.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 254 КАС України дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 23.02.2022 у справі № 160/3964/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 640/8613/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, починаючи з дати призначення.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.03.2023 №6603-4481/Я-02/8-2600/23 вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
В той же час, при перерахунку пенсії повторно застосовано обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, оскільки, як вважає пенсійний орган, судом не покладено обов'язку не застосовувати таке обмеження у подальшому, зокрема, в зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, індексації, тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого, під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція, якою є позиція Верховного Суду у постанові від 10.09.2021 по справі № 300/633/19.
Так, суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Крім того, суд зазначає, що в судовому рішенні від 24.05.2021 не встановлено строку застосування виплати без обмеження максимальним розміром. Тобто, дія судового рішення від 24.05.2021 не обмежена фактичним його приведенням ГУ ПФУ у м. Києві до виконання.
Таким чином, положення статті 43 Закону №2262-ХІ1 не передбачає обмеження розміру виплати пенсії під час чи після перерахунку такої пенсії.
З викладеного вбачається, що відсутні правові підстави для повторного застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 .
Водночас, щодо прохання заявника роз'яснити, чи задовольняв суд вимогу позивача про призначення пенсії в твердій сумі або в сумі на певну дату, чи відповідно до розрахунку у пенсійній справі, суд зазначає, що предметом спору у справі було обмеження максимального розміру пенсії.
Суд зауважує, що саме на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві покладено обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивача, який відображається у розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі. Відтак, сума пенсії позивача відображається у розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі, який формується Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві і повинна виплачуватись згідно такого розрахунку.
Отже, питання призначення пенсії в твердій сумі виходять за межі предмету розгляду справи по суті, не досліджувались судом при розгляді справи, а тому не підлягає роз'ясненню.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяву ОСОБА_1 , з урахуванням наведених вище норм законодавства, вищезгаданої постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України та резолютивної частини судового рішення, яке набрало законно сили, суд, беручи до уваги зміст наведених вище листів ГУ ПФУ в м. Києві, якими підтверджується встановлення обмеження щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 вважає необхідним роз'яснити, що прийняте судом рішення у даній справі зумовлює і подальше щомісячне та безперервне нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром, у тому числі при наступних перерахунках пенсії.
В іншій частині судове рішення від 24.05.2021 є зрозумілим та роз'ясненню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 254 КАС України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення задовольнити частково.
2. Роз'яснити, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 640/8613.21 повинно виконуватись Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві без обмеження терміном такого виконання.
3. Роз'яснити, що сума пенсії ОСОБА_1 відображається у розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі, який формується Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, і за відсутності внесення змін до відповідного законодавства України повинна виплачуватись згідно такого розрахунку без обмеження максимальним розміром в подальшому при проведенні перерахунків пенсії, зокрема і в зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленням інших підвищень, проведенням індексації пенсії тощо.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено. Згідно частини першої статті 295 та статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Щавінський В.Р.