ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" червня 2023 р. справа № 300/4519/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у період з 23.04.2022 по 31.05.2022 було відряджено у іншу військову частину, в складі якої позивач брав безпосередню участь у бойових діях. Представник позивача вказав, що згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - постанова №168) на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Проте, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою №168 за період з 23.04.2022 по 31.05.2022. Представник позивача вважає таку бездіяльність протиправною, тому просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 за період з 23.04.2022 по 31.05.2022, виходячи з розміру 100000 гривень з розрахунку за один місяць, пропорційно часу участі в бойових діях.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.17-18).
19.12.2022 від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов за №14/19313-22-Вих від 12.12.2022 (а.с.23-37). У відзиві представник відповідача зазначив, що згідно наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.04.2022 № 135-ВВ та від 12.05.2022 № 152-ВВ позивач в період з 23.04.2022 по 10.05.2022 та з 11.05.2022 по 30.05.2022 перебував у відрядженні. Вказав, що відповідно до постанови №168 на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої допомоги здійснюється на підставі наказів командирів. На виконання вимог постанови №168 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», пунктом 4 якого встановлено, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць. Проте від начальника НОМЕР_3 прикордонного загону повідомлення про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах не надходили, відповідно розмір винагороди не збільшувався до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах. Звернув увагу, що з метою отримання даних про безпосередню участь у бойових діях або заходах позивача, на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону скеровано лист з проханням надати підтверджуючу інформацію, проте така інформація не надходила. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
19.12.2022 на адресу суду від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання від 12.12.2022 за №14/19312-22-Вих про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.39-41).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 дану позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з невідповідністю даної позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано представнику позивача п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску (а.с.42-44).
28.12.2022 представником позивача подано суду заяву про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду даної справи (а.с.47-53).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Матуляка Я.П. в справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій (а.с.59-60).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій залишено без розгляду (а.с.65-66).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у даній справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.89-91).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.97-98).
Представник позивача своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено таке.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.03.2022 за №79-ОС ОСОБА_1 з 13.03.2022 зараховано до списку особового складу загону та на всі види забезпечення (а.с.26).
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.04.2022 за №135-ВВ, на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.04.2022 за №71-9788/0/6-22, позивач з 23.04.2022 вибув у відрядження до ділянки НОМЕР_3 прикордонного загону, а згідно витягу з наказу від 12.05.2022 за №152-ВВ, позивач прибув з 10.05.2022 з даного службового відрядження (а.с.27-28).
Як вбачається із витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.05.2022 за №149-ВВ, на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.05.2022 за №71-11847/0/6-22, ОСОБА_1 з 10.05.2022 направлено у службове відрядження до ділянки НОМЕР_4 прикордонного загону, а наказом від 19.05.2022 за №160-ВВ продовжено вказане службове відрядження з 19.05.2022 по 30.05.2022 (а.с.29-30).
У відповідності до витягу з наказу НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.05.2022 за №180-ВВ, позивач з 31.05.2022 прибув зі службового відрядження з ділянки НОМЕР_4 прикордонного загону (а.с.31).
Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_5 третього прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.09.2022 за №12/2224, старший солдат ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 23.04.2022 по 31.05.2022 (а.с.12 на звороті).
18.10.2022 позивач звернувся із рапортом, в якому просив виплатити грошове забезпечення за проходження військової служби в зоні бойових дій (а.с.14).
Відповідач звернувся із листом від 05.12.2022 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про надання інформації щодо безпосередньої участі в бойових діях військовослужбовця НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_1 в період з 23.04.2022 по 10.05.2022 (а.с.37).
Згідно довідки №309 від 07.12.2022 про види грошового забезпечення, що нараховані ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, позивачу за період квітень-травень 2022 року нарахована та виплачена додаткова винагорода встановлена Постановою №168 виходячи з розміру 30000 гривень (а.с.37).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в належному розмірі, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано зокрема Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XII).
Згідно ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У відповідності до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 704 встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно із Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу№64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 22 квітня 2022 року №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб відповідно.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168, пунктом 1 (в редакції від 02.04.2022) якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168" змінено вищезазначений п. 1 постанови №168, а саме в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”. Також, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: “Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів”.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 вказана редакція пунктів 1, 2-1 постанови №168 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
З системного аналізу наведених норм слідує, що обов'язковими умовами для виплати передбаченої постановою №168 додаткової винагороди військовослужбовцями Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн. є безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебування в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів та наявність наказу командира.
Як вже встановлено судом вище, ОСОБА_1 у період з 23.04.2022 по 31.05.2022 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_5 третього прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.09.2022 за №12/2224 (а.с.12 на звороті).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також перебував безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, відповідачем вказані обставини не заперечувались. Проте, відповідач обґрунтовує відсутність у позивача права на отримання спірної винагороди тим, що військовою частиною, до якої було відряджено позивача за період з 23.04.2022 по 31.05.2022, не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах. Суд зазначає, що недотримання інформації органами Держприкордонслужби про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час обміну такою інформацією, не може мати негативні наслідки для військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його права, в тому числі на право отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 у належному розмірі.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позивач за період з 23.04.2022 по 31.05.2022 має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Одночасно, суд зазначає, що згідно довідки №309 від 07.12.2022 про види грошового забезпечення, що нараховані ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, позивачу за період квітень-травень 2022 року нарахована та виплачена додаткова винагорода встановлена постановою №168 виходячи з розміру 30000 гривень (а.с.37).
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 23.04.2022 по 31.05.2022 в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як наслідок, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність та обґрунтованість невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідному розмірі за спірний період. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , с. Яблуниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78592) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 23.04.2022 по 31.05.2022 виходячи з розміру 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , с. Яблуниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78592) додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 23.04.2022 по 31.05.2022 виходячи з розміру 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.